ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
у порядку письмового провадження
01 жовтня 2012 року № 2а-7274/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Блажівської Н. Є., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластилін»
до
Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідно до меж заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластилін»(надалі також –«Позивач», ТОВ «Пластилін») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі також –«Відповідач», ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 00001192230.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 00001192230 прийнято безпідставно всупереч положенням податкового кодексу України, на основі неправомірних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства.
Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, договір, укладений між Позивачем та його контрагентом мав реальний характер і був спрямований на отримання прибутку, а висновки Відповідача викладені в Акті перевірки спростовуються фактичними обставинами справи та положеннями чинного законодавства України. Представник Позивача додатково додав, що податковим органом безпідставно не визнано податковий кредит за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Еліт Консалт», оскільки товари використані в межах господарської діяльності ТОВ «Пластилін», а самі податкові накладні оформлені належним чином.
Представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов та зазначив про те, що діяльність контрагента Позивача підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб’єкта господарювання та згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України були встановлені розбіжності між задекларованими контрагентом Позивача податковими зобов’язаннями та задекларованим Позивачем податковим. Крім того, як зазначив представник Відповідача, постановою від 25 листопада 2011 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Еліт Консалт». Як зазначив представник Відповідача при здійсненні контрольного заходу ТОВ «Еліт Консалт»не встановлено факт отримання товарів (послуг) від контрагентів-продавців, у зв’язку з відсутністю ( не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.
В судове засідання 27 вересня 2012 року Державна податкова інспекція в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби явку уповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки суду не сповістила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.
Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, та неявку представника Відповідача, належним чином повідомленого про дату та час судового засідання, на підставі вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, –
В С Т А Н О В И В
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластилін»з питань дотримання вимог чинного законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Еліт Консалт»за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.
За результатами вищевказаної перевірки Відповідачем було складено Акт від 18 квітня 2012 року № 111/22-30/33154389, яким встановлено наступні порушення:
- згідно зі статтями 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного Кодексу України правочини здійснені між ТОВ «Пластилін»та ТОВ «Еліт Консалт»за серпень 2011 року на загальну суму –330600,00 грн., в т. ч. ПДВ –55100,00 грн., визнані нікчемними та як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення;
- порушення підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, статті 200 Податкового кодексу України, по взаємовідносинах з ТОВ «Еліт Консалт»завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 55100,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ, а саме по періодам: серпень 2011 року на суму ПДВ 55100,00 грн.
На підставі вищевказаного Акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 00001192230, яким за порушення вимог підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, статті 200 Податкового кодексу України Позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість»на суму 68875,00 грн. (за основним платежем –55100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) –13375, 00 грн.).
Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства та протиправним, у зв’язку чим воно підлягає скасуванню.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 00001192230, як рішення суб’єкта владних повноважень.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб’єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року), –кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен аргумент заявника.
Згідно положень, вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, Суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.
Як вбачається зі змісту Акту від 2 квітня 2012 року № 598/2250/32978514, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, статті 200 Податкового кодексу України.
Так, порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Так, Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог чинного на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).
Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи –платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов’язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов’язкових умов для виникнення такого права –придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в Листі від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції та визначено що метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Частинами 1-3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Так, Судом встановлено, що на підставі усного договору поставки укладеним між ТОВ «Пластилін»та ТОВ «Еліт Консалт»останнім було поставлено Поліетилен МRM 3804 (powder) 25 в кількості 14500 кг. по ціні 19,00 грн. на загальну суму 33060,00 грн. з ПДВ.
За результатами поставки товару виписано рахунок-фактуру від 4 серпня 2011 року №СФ-00000854, сторонами підписано видаткову накладну від 4 серпня 2011 року № РН-0000832 За результатами поставки ТОВ «Еліт Консалт»виписано податкову накладну від 4 серпня 2011 року № 168 на загальну суму 330600,00 грн. в тому числі ПДВ –55100,00 грн.
Оплата за здійснений товар підтверджується банківськими виписками (а.с.131-134).
Як визначено Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Згідно письмових пояснень директора Позивача, з поліетилену, що придбавався у ТОВ «Еліт Консалт»було виготовлено на замовлення покупців та реалізовано товар у кількості 4184 одиниці на який затрачено 13063 кг. поліетилену, решта поліетилену була використана у наступних періодах. Порядок та кількість витраченого поліетилену придбаного у ТОВ «Еліт Консалт» для виготовлення в майбутньому товарів для отримання економічної вигоди підтверджується копіями з книги обліку запасів поліетилену.
Подальша реалізація товару, що виготовлена, згідно пояснень представника Позивача підтверджується Договором поставки від 1 квітня 2010 року, укладеним між ТОВ «Пластилін»та ТОВ «Епіцентр К», згідно якого постачальник (ТОВ «Пластилін») зобов’язується поставляти на склад Покупця товари згідно заявок.
Згідно видаткових накладних:
- від 1 серпня 2011 року Позивачем було поставлено ТОВ «Епіцентр К»(адреса складу: м. Львів, вул. Городоцька, 302) конуси дорожні у кількості 80 штук на загальну суму 3400,00 грн. На отримання товару Покупцем виписано довіреність від 28 липня 2011року №9897 ЛВ.
- від 10 серпня 2011 року № 5-186 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Київ, вул. Братиславська 11, конуси дорожні у кількості 100 штук та крайовий обмежувач у кількості 50 штук на загальну суму 6056,25 грн.
- від 11 серпня 2011 року № 5-187 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Київ, вул. Григоренка 40, конуси дорожні у кількості 192 штуки на загальну суму 8160,00 грн.
- від 11 серпня 2011 року № 5-189 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Київ, вул. Кільцева 1б конуси дорожні у кількості 100 штук та крайові обмежувачі у кількості 20 штук на загальну суму 5100,25 грн.
- від 12 серпня 2011 року № 5-191 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Запоріжжя, вул. Запорізька, конуси дорожні у кількості 100 штук та крайові обмежувачі у кількості 100 штук на загальну суму 8500,00 грн.
- від 15 серпня 2011 року № 5-192 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Донецьк, вул. 250-річчя Донбасу, конуси дорожні у кількості 150 штук на загальну суму 6375,00 грн.
- від 16 серпня 2011 року № 5-194 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Кривий Ріг, вул. Братиславська, 11 конуси дорожні у кількості 20 штук та крайові обмеження у кількості 40 штук на загальну суму 2550,00 грн.
- від 16 серпня 2011 року № 5-195 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Одеса, вул. Жукова, 99 конуси дорожні у кількості 60 штук на загальну суму 2550,00 грн.
- від 23 серпня 2011 року № 5-200 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Одеса, вул. Жукова, 99 конуси дорожні у кількості 100 штук на загальну суму 4250,00 грн.
- від 23 серпня 2011 року № 5-201 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Полтава, вул. Київське Шосе, 41 конуси дорожні у кількості 100 штук на загальну суму 4250,00 грн.
- від 23 серпня 2011 року № 5-202 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Бабенка, 25 конуси дорожні у кількості 200 штук на загальну суму 8500,00 грн.
- від 25 серпня 2011 року № 5-204 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Чернівці, вул. Хотинська, 10-а конуси дорожні у кількості 200 штук на загальну суму 5100,00 грн.
- від 25 серпня 2011 року № 5-205 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Камянець-Подільський, вул. Хмельницька шосе, 11 конуси дорожні у кількості 100 штук та крайові обмежувачі у кількості 50 штук на загальну суму 6056,25 грн.
- від 30 серпня 2011 року № 5-208 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Хмельницький, вул. Зарічанська 11/4, конуси дорожні у кількості 60 штук та штук на загальну суму 2550,00 грн.
- від 31 серпня 2011 року № 5-210 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 7 конуси дорожні у кількості 80 штук та штук на загальну суму 3400,00 грн.
- від 31 серпня 2011 року № 5-211 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 7 конуси дорожні у кількості 80 штук на загальну суму 3400,00 грн.
- від 31 серпня 2011 року № 5-211 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Чернігів, вул. Кільцева, конуси дорожні у кількості 100 штук та крайові обмежувачі в кількості 50 штук на загальну суму 6056,25 грн.
- від 7 вересня 2011 року № 5-216 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Київ, вул. Братиславська, конуси дорожні у кількості 100 штук на загальну суму 4250,00 грн.
- від 7 вересня 2011 року № 5-217 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Київ, вул. Григоренка, конуси дорожні у кількості 200 штук на загальну суму 8500,00 грн.
- від 7 вересня 2011 року № 5-215 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Київ, вул. Кільцева, конуси дорожні у кількості 100 штук на загальну суму 4250,00 грн.
- від 9 вересня 2011 року № 5-218 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Київ, вул. Берковецька, 6-б конуси дорожні у кількості 100 штук на загальну суму 4250,00 грн.
- від 7 вересня 2011 року № 5-213 Позивачем було поставлено на склад Покупця за адресою м. Тернопіль вул. Поліська, 7 конуси дорожні у кількості 120 штук на загальну суму 5100,00 грн.
Також між Позивачем та Спільним Українсько-болгарським підприємством «Троянда-Компакт»укладено договір поставки від 12 березня 2007 року №2. За наслідками виконання договору між сторонами підписано видаткову накладну від 10 серпня 2011 року №5-185, згідно якої Позивачем було поставлено контейнери для квітів «Термочаша»півкруглі у кількості 239 штук та контейнери для квітів «Термочаша»круглі малі у кількості 5 штук та кріплення у кількості 107 штук на загальну суму 123745,00 грн.
Крім того, між Позивачем та ТОВ «Еристівський гірсько-обогачувальний комбінат»укладено договір поставки від 1 лютого 2011 року №49/501110, згідно якого Позивач зобов’язується поставити покупцю товар. Відповідно до видаткової накладної від 25 серпня 2011 року №5-203 ТОВ «Пластилін»було поставлено конуси дорожні у кількості 10 штук на загальну суму 540 грн.
Між ТОВ «Пластилін»та ТОВ «Еней»було укладено договір поставки від 13 травня 2011 року №149. Згідно видаткової накладної від 2 серпня 2011 року №5-117 Позивачем було продано колодці в кількості 20 штук на загальну суму 8600,00 грн.
Між ТОВ «Пластилін»та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»було укладено договір поставки від 26 червня 2011 року №02.2-14.4.2-33. Згідно видаткової накладної від 23 серпня 2011 року №5-199 Позивачем було продано конуси маркерні авіаційні у кількості 450 штук на загальну суму 153360,00 грн.
Крім того, між Позивачем та Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення міста Києва «Київміськсвітло»укладено договір поставки від 5 листопада 2010 року №05/11-3, та договір з Національною академією внутрішніх справ від 20 жовтня 2011 року №У-638.
Також згідно видаткових накладних:
- від 2 серпня 2011 року № 5-178 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Євроформат Україна»конуси дорожні в кількості 20 штук на загальну суму 840,00 гривень;
- від 3 серпня 2011 року № 5-179 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Євроформат Україна»конуси дорожні в кількості 29 штук на загальну суму 840,00 гривень;
- від 9 серпня 2011 року № 5-182 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Грінплюс»конуси дорожні в кількості 50 штук на загальну суму 2400,00 гривень;
- від 9 серпня 2011 року № 5-184 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Пантеон-Юг»конуси дорожні в кількості 50 штук; конуси дорожні у 80 см. у кількості 10 штук та бар’єр водоналивний у кількості 40 штук на загальну суму 19100,00 гривень.
- від 10 серпня 2011 року № 5-180 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Комплекс V»колодці в кількості 12 штук на загальну суму 8400,00 гривень;
- від 10 серпня 2011 року № 5-188 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Бастен»колодці в кількості 12 штук на загальну суму 8400,00 гривень;
- від 11 серпня 2011 року №5-190 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Євроформат Україна»конуси дорожні в кількості 40 штук на загальну суму 28000,00 гривень;
- від 15 серпня 2011 року №5-193 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Електричні системи»колодці в кількості 100 штук на загальну суму 12600,00 гривень;
- від 17 серпня 2011 року №5-196 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Пантеон-Юг»конуси дорожні в кількості 40 штук на загальну суму 1920,00 гривень.;
- від 18 серпня 2011 року №5-196 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Трест «Київелектромонтаж»колодці в кількості 4 штук на загальну суму 2832,00 гривень;
- від 19 серпня 2011 року №5-197 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Євроформат-Україна»крайові обмежувачі в кількості 40 штук на загальну суму 1680,00 гривень;
- від 19 серпня 2011 року №5-197 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Євроформат-Україна»крайові обмежувачі в кількості 40 штук на загальну суму 1680,00 гривень;
- від 22 серпня 2011 року №5-198 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Євроформат-Україна»крайові обмежувачі в кількості 80 штук на загальну суму 3360,00 гривень;
- від 19 серпня 2011 року №5-209 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Мостобудівельний загін №112»бар’єри дорожні в кількості 60 штук на загальну суму 30060,00 гривень;
- від 2 вересня 2011 року №5-212 ТОВ «Пластилін»було реалізовано КП "Квіти Дніпропетровська»20 контейнерів «Термочаша»та 4 кріплення на загальну суму 8080,00 гривень;
- від 2 вересня 2011 року №5-219 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Пантеон-ЮГ»конуси дорожні в кількості 40 штук та 20 дорожніх бар’єрів на загальну суму 13800,00 гривень;
- від 4 вересня 2011 року №5-252 ТОВ «Пластилін»було реалізовано ТОВ «Пантеон-ЮГ»конуси дорожні в кількості 30 штук на загальну суму 1500,00 гривень.
Крім вищезазначеного, про виготовлення з поліетилену, що придбаний у ТОВ «Еліт Консалт»свідчать податкові та видаткові накладні, які фактично підтверджують подальшу реалізацію товару виготовленого з придбаного поліетилену (а.с.223-240).
Також в доведення реальної можливості виготовлення з поліетилену товарів для господарської діяльності Позивачем надано інструкції по експлуатації приладу, що призначений для переробки поліетилену.
Суд звертає увагу на те, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі тверджень щодо порушення контрагентом Позивача чинного законодавства є протиправними, оскільки недотримання контрагентом Позивача норм податкового законодавства відповідальність та негативні наслідки несе саме щодо цієї особи, а не Позивача, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд акцентує увагу також на тому, що в спірних правовідносинах Відповідач повинен був дослідити факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними безпосередньо між Позивачем та його контрагентом.
В контексті наведеного суд також зазначає, що Відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю Позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб’єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б мати.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також «Шоста Директива»).
Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес» АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».
Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.
Крім того, Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між Позивачем та ТОВ «Еліт Консалт».
Крім того не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки Відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності Позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
В даній адміністративній справі ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, як суб’єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов’язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в Акті перевірки Позивача висновки.
Таким чином, в даній справі представником Відповідача не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 00001192230, та не надано жодних доказів на підтвердження такої правомірності.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в Акті перевірки висновки Відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення 28 квітня 2012 року № 00001192230 є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –
П О С Т А Н О В И В
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 28 квітня 2012 року №00001192230.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська
Судове рішення № 26308667, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 01.10.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-7274/12/2670. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: