Постанова № 26308548, 27.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 вересня 2012 р. №2а-5870/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представника позивача - Качура А.В.,

представника відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби №0000050845 від 07.03.2012 року на суму 1288,00 грн. та №0000060845 від 07.03.2012 року на суму 2271,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що під час проведення позапланової виїзної перевірки Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби не довела факту відсутності реальної господарської операції за травень 2011 року між ТОВ "Наргус" та ТОВ "Топал".

Позивач зазначає, що на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, чинним законодавством України, не покладено обов'язок та не визначено право перевірки дотримання контрагентами вимог податкового законодавства, а також не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, отриманих від продавця. Несплата податку продавцем (постачальником) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

З позиції позивача, витрати понесені ним за вказаним договором, а також відносини між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, а суми витрат правомірно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби - у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказавши на його необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу №87 від 16.02.2012 року та згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Наргус" (код ЄДРПОУ 22628517) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень, липень 2011 року та податку на прибуток за II - III квартал 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Топал" (код ЄДРПОУ 24124439). За результатами перевірки складено акт №138/45-011/22628517 від 21.02.2012р. (а.с.12 - 21).

Не погоджуючись із висновками, викладеними у вказаному акті, позивачем було подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби заперечення №468 від 27.02.2012р. на акт №138/45-011/22628517 від 21.02.2012р. (а.с.23 - 29). За результатами розгляду заперечення Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби надіслала лист №2594/10/45-024 від 03.03.2012р. до ТОВ "Наргус", в якому повідомила, що акт №138/45-011/22628517 від 21.02.2012 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки відповідає нормам діючого законодавства та залишається незмінними (а.с. 30 - 31).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Наргус":

- п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами і доповненнями, підприємством завищено суму податкового кредиту липня 2011 року на суму ПДВ 1513,80 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет за липень 2011 року на суму 1514,0 грн.

- п. 138.1 ст. 138; п.138.8. ст. 138, абз. г) п. п. 138.8.5. п.138.8. ст.138, Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами і доповненнями, ТОВ "Наргус" завищено собівартість виготовлених та реалізованих товарів за II - III квартал 2011 року на суму 5601,06 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств II-III квартал 2011р. на суму 1288,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №138/45-011/22628517 від 21.02.2012р. відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000060845 від 07.03.2012р., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку ПДВ у розмірі 1514,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 757,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000050845 від 07.03.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток розмірі 1288,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0,00 грн. (а.с. 44 - 45).

Не погоджуючись із рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби позивач подав скаргу №612 від 14.03.2012р. до Державної податкової адміністрації у Харківській області про перегляд, скасування та відкликання податкових повідомлень -рішень СПДІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби (а.с.32 - 38). За результатом розгляду скарги Державна податкова служба у Харківській області прийняла рішення №2377/10/10.2-17 від 10.05.2012р. про залишення без змін податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у М.Харкові Державної податкової служби від 07.03.2012 №000050845 та №0000060845, а скаргу ТОВ "Наргус" без задоволення (а.с.40 - 43).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки №138/45-011/22628517 від 21.02.2012 р., позивач вважає, що винесені на його підставі податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Як вбачається з акту перевірки підставою для встановлення порушення стали висновки про відсутність реального вчинення господарської операцій за травень 2011 року між ТОВ "Наргус" та ТОВ "Топал".

Висновки інспекції ґрунтувались лише на листі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 1378/7/23-521 від 31.01.2012р., яким надіслано довідку № 1205/2305/24124439 від 27.12.2011 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Топал" код ЄДРПОУ 24124439 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Промтехноопт" код ЄДРПОУ 37092055 їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року, та акті неможливості проведення зустрічної звірки № 220/23-03-05/37092055 від 07.11.2011 року ТОВ "Промтехноопт" код ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів ТОВ "Агро Синергетика" (код ЄДРПОУ 36457295), ТОВ "Експертно - консалтингова група "Анталекс" (код ЄДРПОУ 34951612), ТОВ "Специнжбуд" (код 36556392) їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року.

Інших обставин здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів ТОВ "Наргус" з ТОВ "Топал", відповідачем в акті перевірки від 21.02.2012 року №138/45-011/22628517 не вказано.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Наргус" (як Покупцем) з ТОВ "Топал" (як Продавцем) погоджено продаж товарів за найменуванням "труба 325*7".

Оплата за товар за даною поставкою проведена згідно рахунку №47 від 12.05.2011р., що підтверджується платіжним дорученням №9073 від 18 травня 2011 року. За фактом проведено оплати ТОВ "Топал" видано на користь ТОВ "Наргус" податкову накладну №4 від 18.05.2011 року.

Згідно листа від 20.05.2011 року ТОВ "Топал" повідомлено ТОВ "Наргус" про можливість отримання товару "труба металлическая 325*7" в кількості 1,2 т. на загальну вартість 9082,80 грн. на складі підприємства - продавця.

ТОВ "Топал" здійснено поставку ТОВ "Наргус" товарів за найменуванням "труба 325*7", що підтверджується накладною №42 від 24.05.2011р. Факт придбання та транспортування товару від Продавця на склад Покупця - ТОВ "Наргус", що знаходиться за адресою вул. Проскури 1, підтверджується товарно-транспортною накладною від 24 травня 2011 року та подорожнім листом вантажного автомобіля №966354 від 24 травня 2011 року. Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Наргус" було оформлено прибутковим ордером №ПО-004663 від 24 травня 2011 року.

Товар придбаний в результаті господарської операції між ТОВ "Топал" та ТОВ "Наргус" частково був використаний останнім в своїй господарській діяльності, що підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме: попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №КА-0000230 від 30 червня 2011 року, актом списання за червень 2011 року, актом списання за липень 2011 року, картками бухгалтерського обліку (а.с. 56 - 60, 67 - 69).

Виходячи з системного аналізу доказів суд зазначає, що актом перевірки №138/45-011/22628517 від 21.02.2012р. встановлена ділова мета використання товару, придбаного у ТОВ "Топал", а саме для виготовлення шпулей, які використовуються на обладнанні (ламінаторі), що належить ТОВ "Наргус". Порушень бухгалтерського обліку та правильності оформлення документів при виготовленні з труби шпулей зазначеним вище актом перевірки не встановлено.

Слід зазначити, що ТОВ "Наргус" мав фактичну можливість виготовлення шпулей. В штатному розкладі підприємства є спеціальний структурний підрозділ та фахівці в певній області знань, що підтверджується довідкою - витягом з штатного розкладу за 2011 рік від 28.04.2012 року (а.с. 66). На балансі підприємства враховане спеціальне обладнання (станки слюсарні, токарні, фрезерні і т.п.) для виготовлення шпулей, ламінатори (обладнання для нанесення клею), які підлягали ремонту (відомість по рахунку 10.4.0, основні засоби (а.с. 61 65).

Оприбуткування придбаних у ТОВ "Топал" товарів та операції по подальшому використанню їх в межах господарської діяльності підприємства було проведено наступним чином:

- оприбуткування товарів на складі підприємства на підставі прибуткового ордера №ПО -004663 від 24.05.2011р.;

- передача матеріалу в виробництво (РМЦ) на підставі накладної - вимоги №14848 від 24.05.2011р.

- списання шпулей на ремонт ламінаторів проводилось на підставі акту списання за червень 2011 року, затвердженого керівником підприємства 30.06.2011р. в кількості 1 шт. на суму 498,72 грн., акту списання за липень 2011 року, затвердженого керівником підприємства 29.07.2011р. в кількості 11шт. на суму 5485,94 грн.

- собівартість визначена на підставі попередньої калькуляції вартості виробництва продукції № КА-0000230 від 30.06.2012р.

Операції з виробництва шпулей повністю відображені у бухгалтерському обліку, що не заперечується актом перевірки та підтверджується картками бухгалтерського обліку за період 24.05.2011 - 28.04.12р.

Інспекція не скористалась своїм правом перевірки фактичної наявності залишку невикористаного матеріалу (труби) на території підприємства.

Щодо встановлених податковим органом порушень ТОВ "Наргус" вимог п.198.1, статті 198 Податкового кодексу України, на підставі чого винесено податкові повідомлення - рішення №0000060845 від 07.03.2012р., суд зазначає, що порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України №2755-VІ від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями).

Згідно вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення у платника податку права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу, податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п.198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п.198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової cлужби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до п.п.201.6, 201.7 та 201.8 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстр: виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що ТОВ "Наргус" були дотримані вимоги чинного законодавства, зокрема, Податкового та Цивільного кодексів України та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "Топал".

Таким чином, ТОВ "Наргус" виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних, ТОВ "Наргус" та ТОВ "Топал" були зареєстровані платниками ПДВ та мали право на складання податкових накладних.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 510711 та витягу з ЄДРПОУ від 24.04.2012 року вбачається, що відомості про юридичну особу включені до Єдиного державного реєстру 20.12.1995року за № 1 480 120 0000 022325, статус відомостей про юридичну особу підтверджується. ТОВ "Топал" є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №28223150, виданого ДПІ Дзержинського району 17.07.1997 року, що підтверджено актом перевірки (стор. 8 акту).

Згідно Статуту ТОВ "Наргус" та витягу з ЄДРПОУ від 24.04.2012 року вбачається, що підприємство зареєстровано як юридична особа 21.04.1994р., ідентифікаційний номер 22628517, відомості про юридичну особу включені до Єдиного державного реєстру, статус відомостей про юридичну особу підтверджується. ТОВ "Наргус" є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 30008147, виданого ДШ м. Харкова 19.02.2001 року.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Суд вважає, що дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Оскільки, ТОВ "Наргус" правомірно сформовано податковий кредит, висновок відповідача, який міститься у податковому повідомленні - рішенні №0000060845 від 07.03.2012р. про завищення суми податкового кредиту у липні 2011 року на суму ПДВ 1514 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, не ґрунтується на фактичних обставинах та вимогах чинного законодавства.

Таким чином, ТОВ "Наргус" не було порушено п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "Топал".

Щодо встановлених порушень ТОВ "Наргус" вимог п.138.1 ст.138; п.138.8. ст.138, абз. "г" п.п.138.8.5. п.138.8. ст.138, Податкового Кодексу України від 02.12.2010р., на підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення №0000050845 від 07.03.2012 року.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 стаття 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для. визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Видаткові накладні, податкові накладні були складені ТОВ "Наргус", ТОВ "Топал" відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно п. п. г) 138.8.5. п. 138.8. до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Суд зазначає, що відповідно до висновку акту перевірки №138/45-011/22628517 21.02.2012 року, єдиною підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, є висновок акту перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Топал" (код ЄДРПОУ 24124439).

Суд враховує, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за правочинами.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків актів перевірок, суд приходить до висновку, що вчинені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене суд вказує, що висновок викладений в акті №138/45-011/22628517 від 21.02.2012 року є неправомірними, необґрунтованими, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0000050845 від 07.03.2012 року на суму 1288,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1288,00 грн.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000060845 від 07.03.2012 року на суму 2271,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1514,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 757,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство і обмеженою відповідальністю "НАРГУС" (код ЄДРПОУ 22628517, юридична адреса: вул. Академіка Проскури, 1, м.Харків, 61085) витрати зі сплати судового збору у розмірі 109,40 грн. (сто дев'ять гривень сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02.10.2012 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.