Постанова № 26307794, 12.09.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2012 р. Справа № 2a-1505/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Кузишин Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області

до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"

про стягнення податкового боргу в сумі 793792,38 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Сколівському районі Львівської області (надалі -ДПІ, позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (надалі -ДП, відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 1245333,10 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник за період з 17.08.2010 року по 20.04.2012 року по наступних податкових платежах: по податку на прибуток в сумі 81618,76 грн.; по податку на додану вартість в сумі 91403,49 грн.; частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об єднаннями в сумі 49773,18 грн.; по збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду в сумі 984926,98 грн.; по земельному податку в сумі 8023,68 грн.; по податку з доходів найманих працівників на суму 27113,13 грн.; по комунальному податку на суму 1128,45 грн.

24.07.2012 року позивачем на адресу суду було направлено заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив суму позовних вимог, зокрема, зазначив про те, що заборгованість відповідача за період з 17.08.2010 року по 20.07.2012 року складає 793792,38 грн. Суд, розглянувши вказану заяву позивача, ухвалою від 27.07.2012 року прийняв її до розгляду відповідно до вимог ст. 137 КАС України.

12.09.2012 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про те, щоб розгляд справи проводити за відсутності в судовому засіданні його представника на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в письмових поясненнях від 08.08.2012 року заперечило проти позову про стягнення податкового боргу в сумі 1245333,10 грн., зазначивши про те, що Сколівським військовим лісгоспом, який є структурним підрозділом відповідача, частково погашено заборгованість в підтвердження чого надано суду копії платіжних доручень. Також відповідач зазначив про те, що до суми боргу ввійшли зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, які ним оскаржено: № 0000282351 від 22.07.2011 року, № 0004121700 та № 0004131700, а також не враховано рішення № 1386/24-0 про розстрочення податкового боргу, яке є чинним.

В судовому засіданні 22.08.2012 року представнику відповідача було вручено копію вищевказаної заяви та за його клопотанням надано час на ознайомлення зі вказаною заявою та доданими до неї документами та проведенням звірки розрахунків по спірних зобов'язаних з врахуванням зменшених позовних вимог.

В судове засідання 03.09.2012 року позивачем направлено суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

В дане судове засідання від відповідача представник не з'явився, хоча відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи. Заперечень на змінені позовні вимоги від відповідача на адресу суду не надходило.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, наявності клопотання позивача про розгляд справи за відсутності в судовому засіданні його представника, за відсутності передбачених ст. 128 вказаного Кодексу перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, продовжено розгляд справи на підставі частини 6 статті 71, частин 4 статті 128 коментованого Кодексу на основі наявних доказів.

Також, враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Державне підприємство „Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Сколівський військовий лісгосп є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства „Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" без права юридичної особи, що підтверджується Положенням Сколівського військового лісгоспу, затвердженим наказом директора Державного підприємства „Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" від 01.09.2009 року та довідкою Головного управління статистики в Івано-Франківській області АА № 557886 від 21.02.2012 року. Сколівський військовий лісгосп з 13.01.2005р. зареєстрований в ДПІ у Сколівському районі Львівської області як платник податків, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП від 28.04.2012 року.

Відповідно до заяви позивача про уточнення позовних вимог від 20.04.2012 року за №4834/10-010/281 судом встановлено, що 31.05.2012 року ДПІ у Сколівському районі Львівської області прийнято рішення про розстрочення податкового боргу №2597/19-00 по податку на прибуток (код платежу 11020100) на суму 58220,30 грн.

27.06.2012 року ДПІ у Сколівському районі Львівської області прийнято рішення про розстрочення податкового боргу №3868/19-00 по збору на спеціальне використання лісових ресурсів (код платежу 13010200) на суму 247874,00 грн.

27.06.2012 року ДПІ у Сколівському районі Львівської області прийнято рішення про розстрочення податкового боргу №3864/19-00 по податку на прибуток (код платежу 201010100) на суму 49773,18 грн.

Станом на 20.07.2012 року, згідно вищевказаної заяви про уточнення позовних вимог, та доданого до неї розрахунку, за Сколівським військовим лісгоспом рахується податковий борг за період з 17.08.2010 року по 20.07.2012 року в сумі 793792,38 грн. з наступних обов'язкових платежів:

1) податок на додану вартість на суму 184,04 грн., з них пеня 184,04 грн.;

2) земельний податок з юридичних осіб на суму 2882,83 грн., з них 2882,83 грн. самостійно задекларована сума згідно поданої декларації № 1197 від 17.02.2012 року (дата виникнення боргу -30.06.2012 року);

3) збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду в сумі 786668,76 грн. з яких: 44434,54 грн. -штрафні санкції, 677320,74 грн. самостійно задекларована сума, 64913,48 грн. -пеня, а саме на підставі: розрахунку № 10788 від 09.08.2010 року (дата виникнення боргу -19.08.2010 року), декларації №13108 від 09.08.2011 року (дата виникнення боргу - 19.08.2011 року), декларації №16448 від 03.11.2011 року (дата виникнення боргу -19.11.2011 року), податкового повідомлення-рішення № 0008891510 від 09.11.2011 року (дата виникнення боргу -25.11.2011 року), податкового повідомлення-рішення № 0009281510 від 19.12.2011 року (дата виникнення боргу -05.01.2012 року), розрахунку № 20269 від 03.02.2012 року (дата виникнення боргу -19.02.2012 року), податкового повідомлення-рішення № 0000501510 від 03.03.2012 року (дата виникнення боргу -23.03.2012 року), розрахунку № 4418 від 20.05.2012 року (дата виникнення боргу -20.05.2012 року), а також з порушення графіку сплати боргу по рішенню про розстрочення № 3869/19-00 від 27.06.2012 року (дата виникнення боргу -13.07.2012 року);

5) надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 22,40 грн. з яких: 22,40 грн. пеня;

6) податку з доходів найманих працівників на суму 1623,43 грн., що виник на підставі порушення плану-графіку сплати податкового боргу згідно рішення про розстрочення № 1387/24-0 від 31.01.2012 року (дата виникнення боргу -13.07.2012 року).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по Сколівському військовому лісгоспу за період з 17.08.2010 року по 20.07.2012 року заборгованість відповідача складає 793792,38 грн.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про плату за землю", "Про оренду землі", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Інструкцією "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" та Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

При вирішенні даної справи суд керується нормами зазначених Законів та інших підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, а комунальний податок відповідно до статті 15 вказаного Закону -до місцевих податків і зборів.

Відповідач у відповідності до підпункту 162.1.3. пункту 162.1 статті 162, пункту 180.1 статті 180, підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240, підпункту 269.1.2. пункту 269.1. статті 269, пункту 329,1 статті 329 Податкового кодексу України, підпункту 2.1 п. 2 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15.10.99 N 91/241/129/236/565, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 р. за N 785/4078, яка була чинною на час декларування збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду згідно розрахунку № 10788 від 09.08.2010 року, є платником податку з доходів найманих працівників, податку на додану вартість, екологічного податку, земельного податку, збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", чинного станом на час виникнення спірної заборгованості до 01.01.2011 року, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного станом на час виникнення спірної заборгованості до 01.01.2011 року, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Статтею 36 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, і підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічні по змісту норми передбачені Податковим кодексом України.

Так, пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктами 56.1.-56.2. статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.10 цієї ж статті Кодексу передбачено, що рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з абзацом 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість, земельного податку, екологічного податку на доходи найманих працівників, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, та які ним в повному обсязі не сплачені є узгодженими з дня подання такої декларації та є податковим боргом відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення повідомлення № 0008891510 від 09.11.2011 року, № 0009281510 від 19.12.2011 року, № 0000501510 від 03.03.2012 року вручені головному бухгалтеру Сколівського військового лісгоспу особисто, що засвідчується відповідними підписами на корінцях податкових повідомлень-рішень, які не оскаржувалися у встановленому законом порядку. Доказів протилежного, відповідачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України суду не подано, а судом таких обставин самостійно не встановлено.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для висновку про те, що грошові зобов'язання зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення, що визначені даними податковим повідомленнями-рішеннями, є неузгодженими, та не є податковим боргом відповідача.

Окрім цього, в порушення рішення про розстрочення податкового боргу № 3868/19-00 від 27.06.2012 року відповідачем порушено строки оплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів згідно графіку по платежах, термін сплати яких настав 13.07.2012 року на загальну суму 37319,62 грн.

Також згідно рішення про розстрочення податкового боргу № 1386/24-0 від 31.01.2012 року, відповідачем прострочено оплату платежів по заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, термін оплати яких настав 13.07.2012 року на суму 1623,43 грн.

Відповідачем не подано суду доказів оскарження вказаних вище рішень про розстрочення податкового боргу, та їх скасування, а також дострокового розірвання договорів про розстрочення. Також відповідачем не подано суду доказів того, що розстрочений податковий борг, виник з грошових зобов'язань, які є неузгодженими. Доказів протилежного суду відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України відповідачем не подано. За наведеного, у суду відсутні правові підстави вважати про те, що вказані зобов'язання відповідно до п. 100.2 статті 100 Податкового кодексу України не є узгодженими.

Крім того, з позовної заяви, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, розрахунку заборгованості по Сколівському військовому лісгоспу за період з 17.08.2010 року по 20.07.2012 року вбачається, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з: податку на додану вартість на суму 184,04 грн., збору за спеціальне використання лісових ресурсів на суму 64913,48 грн.; з екологічного податку (надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях) на суму 22,40 грн.; з податку з доходів найманих працівників на суму 2190,92 грн.

Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

На виконання вимог пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, ДПІ в Сколівському районі Львівської області на адресу відповідача було надіслано податкові вимоги: перша податкова вимога № 1/54 від 14.03.2005 року та друга податкова вимога № 2/69 від 21.04.2005 року. Вказані податкові вимоги отримані відповідачем, що засвідчується відповідними підписами уповноваженої особи підприємства на корінцях, однак залишені відповідачем без виконання. Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк, передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою. Також судом не встановлено фактів відкликання позивачем вказаних податкових вимог. Доказів в спростування вказаних обставин, відповідачем суду відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КАС України не подано.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 793792,38 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаними податковими деклараціями та розрахунками, податковими повідомленнями-рішеннями, рішеннями про розстрочення податкового боргу, податковими вимогами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Нормою пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області про стягнення з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" податкового боргу в сумі 793792,38 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 4 cтатті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (ідентифікаційний код 08033772, місцезнаходження: 76014, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Л.Ребета, будинок 6) на користь державного бюджету 793792 (сімсот дев'яносто три тисячі сімсот дев'яносто дві) гривні 38 копійок заборгованості.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 12.09.2012 року.