Постанова № 26307737, 20.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 року 2а-3303/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренко В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -Петрощук А.В.,

від відповідача -Угольков Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Парфум»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Парфум»з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012 № 0000712300 та від 11.06.2012 № 0000722300, а також скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012 № 0000712300 та від 11.06.2012 № 0000722300.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаних товарів у Приватного підприємства «ОПТ -БЕСТ». За твердженнями посадових осіб податкового органу господарські операції між позивачем та даним контрагентом є безтоварними, оскільки у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та складські приміщення, автомобільний або інший транспорт, а також устаткування, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, до податкового органу від СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області надійшла постанова від 17.10.2011 про порушення кримінальної справи № 80-1283 відносно голови ФГ «Рубас»ОСОБА_3, згідно з якою розслідуванням справи встановлено, що вказане підприємство було постачальником Приватного підприємства «ОПТ -БЕСТ», однак, фактично господарські операції не відбувались.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля парфумерними та косметичними виробами. З метою здійснення підприємницької діяльності позивачем укладено договори поставки товару з Приватним підприємством «ОПТ -БЕСТ», на виконання вказаних договорів контрагентом позивача виписано видаткові та податкові накладні, позивачем сплачено кошти за товар, що підтверджується банківськими виписками. Таким чином, на думку позивача, укладені з вказаним контрагентом правочини є реальними та виконані сторонами, а висновок податкового органу про безпідставність віднесення підприємством до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару у Приватного підприємства «ОПТ -БЕСТ»ґрунтується лише на даних інформації СВ ПМ ДПА в Кіровоградській області про неправомірність формування контрагентом позивача податкового кредиту на підставі правочинів щодо придбання у ФГ «Рубас»сільськогосподарської продукції.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України податковий орган не мав права приймати спірні податкові повідомлення-рішення.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення, тому вони підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства. Так, зокрема, відповідач зазначив, що у контрагента позивача відсутні складські приміщення, транспортні засоби, виробниче устаткування, середньооблікова чисельність працюючих становить 4 особи. Угоди підписані від імені контрагента позивача Шпак А.В., проте, на підтвердження повноважень вказаної особи ТОВ «Еліт Парфум»не надано відповідних документів. При цьому, позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи не надано сертифікатів якості придбаного у ПП «ОПТ -БЕСТ»товару, дорожніх листів по здійсненню перевезень ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Синтез»і копій ліцензій на перевезення. Позиваем також не надано доказів використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

У свою чергу, видаткові накладні, виписані позивачу контрагентом, не містять відомостей про угоду на виконання якої здійснюється поставка товару.

Крім того, як стверджує відповідач, взаємовідносини ПП «ОПТ -БЕСТ»з постачальником ФГ «Рубас»не спричиняють правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій, а тому податковий кредит контрагента позивача, сформований на підставі взаємовідносин з ФГ «Рубас»фактично не підтверджений.

Відносно вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень -рішень від 11.06.2012 № 0000712300 та від 11.06.2012 № 0000722300, податковий орган зазначив, що перевірка проводилась на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що підтверджується даними відповідного наказу від 03.04.2012 № 119. Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 у справі № 2а-2845/12/1070, позивачу відмовлено у задоволенні позову до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування наказу від 03.04.2012 № 113 «Про проведення документальної невиїзної перевірки, на підставі якого відповідачем проведено перевірку ТОВ «Еліт Парфум»та за результатами якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, а тому, оскільки є судове рішення, яким встановлено, що перевірку проведено саме на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а тому, вимоги позивача є безпідставними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ТОВ «Еліт Парфум»є юридичною особою, що зареєстрована 07.10.2002 Подільською районною у місті Києві державної адміністрацією та перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби відповідно до довідки від 09.03.2011 № 209.

Відповідно до свідоцтва № 100266136 позивач є платником податку на додану вартість.

Між позивачем і ПП «ОПТ -БЕСТ»укладено договори поставки товару від 28.11.2010 № 12/1, від 01.12.2010 № 12/3, від 29.12.2010 № 29/12 і від 27.01.2011 № 27/01-Х.

Предметом вказаних договорів була поставка парфюмерних композицій, хімічних матеріалів, скляної тари і ємності.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів у вказаного контрагента позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, січень 2011 року і лютий 2011 року.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еліт Парфум»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «ОПТ -БЕСТ»за період з 01.10.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено Акт від 24.04.2012 № 87/22-2/32209914.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган дійшов висновку про те, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами правочини є нікчемними.

Так, згідно Акта перевірки податковий орган під час її проведення отримав лист ДПА у Київській області від 05.01.2012 № 123/7/23-612, яким позивачу надіслано постанову СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 17.10.2011, згідно з якою в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградській області знаходиться кримінальна справа № 80-1283 порушена прокуратурою Кіровградської області відносно голови ФГ «Рубас»ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

Проведеним розслідуванням встановленою що голова ФГ «Рубас» ОСОБА_3 зловживаючи своїм службовим становищем, оскільки наділений правом єдиного підпису фінансово-платіжних документів, склав та подав до Світловодської ОДПІ податкові декларації ФГ «Рубас», в які вніс завідомо неправдиві відомості та відобразив не підтверджену фактичними обставинами справи реалізацію підконтрольним йому суб'єктом господарювання сільськогосподарської продукції гречки та картоплі, які не вирощував та не придбавав для цього, створивши реально діючому підприємству ПП «ОПТ -БЕСТ»(код ЄДРПОУ 36832340) м. Вишгород Київської області не підтверджений податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 79,2 млн. грн. з обсягу поставки на загальну суму 475,22 млн. грн., достовірно знаючи про те, що такі фінансово-господарські операції ним не проводились.

Крім того, в даній постанові старшого слідчого зазначено, що правочини, укладені ПП «ОПТ -БЕСТ»з контрагентами (як покупцями, так і продавцями) порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

За результатами розгляду постанови СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 17.10.2011 і за наслідками перевірки відповідач в Акті перевірки на сторінці 14 зазначив, що господарські операції між ТОВ «Еліт Парфум»і ПП «ОПТ -БЕСТ»не підтверджуються, виходячи з врахуванням реального часу здійснення операцій, засобів для транспортування та іншого майна, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

У зв'язку з цим, відповідач зазначив, що позивачем порушено вимоги частини першої статті 203, статті 215, статі 228, статті 662, статті 655 і статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Еліт Парфум»при придбанні товару у ПП «ОПТ -БЕСТ», а також порушено вимоги підпункту 7.4.1. підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.15 статті 200 Податкового кодексу України у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 1733333,10 грн. за грудень 2010 року у сумі 500000,00 грн., за січень 2011 року у сумі 733333,04 грн., лютий 2011 року у сумі 500000,00 грн.

На підставі Акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 № 0000712300, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1021433,00 грн., з яких 915760,00 грн. -за основним платежем та 105673,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 № 0000722300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 352743,00 грн. за 01.01.2011 та 387517,00 грн. за 02.02.2011.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносно вимог позивача щодо визнання неправомірними дій податкового органу щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Проте, як встановлено судом, фактично перевірка позивача була проведена на іншій підставі, а саме підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Дана обставина підтверджується наказом від 03.04.2012 № 113 «Про проведення документальної невиїзної перевірки».

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 у справі № 2а-2845/12/1070, позивачу відмовлено у задоволенні позову до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування наказу від 03.04.2012 № 113 «Про проведення документальної невиїзної перевірки», на підставі якого відповідачем проведено перевірку ТОВ «Еліт Парфум»та за результатами якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

У постанові, яка набрала законної сили, суд встановив, що перевірка проведена на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи, що постановою суду, яка набрала законної сили і дану обставину підтвердили представники сторін, встановлено підставі проведення перевірки, вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012 № 0000712300 та від 11.06.2012 № 0000722300 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ПП «ОПТ -БЕСТ», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних виписаних ПП «ОПТ - БЕСТ»та специфікацій до договорів, укладених між ТОВ «Еліт Парфум»і ПП «ОПТ -БЕСТ»(том І, а.с. 70-250).

Як встановлено судом, для перевезення придбаного у ПП «ОПТ -БЕСТ»товару, позивачем було залучено перевізників ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Синтез».

Під час судового розгляду судом у якості свідка було допитано директора ТОВ «Синтез» ОСОБА_6, який підтвердив у судовому засіданні, що підприємство надавало послуги з перевезення вантажу від ПП «ОПТ -БЕСТ» до ТОВ «Еліт Парфум». Крім того, директором ТОВ «Синтез»надано суду копію Ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.01.2011 Серії АГ № 504837, про право надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

Позивачем також надано суду копію договору від 08.03.2010 «Перевезення автомобільним транспортом», копії товарно-транспортних накладних з відміткою «Небезпечний вантаж», актів здачі-прийняття робіт і талонів замовника, які підтверджують факт здійснення перевезень ТОВ «Синтез»вантажу, придбаного у ПП «ОПТ -БЕСТ».

Відносно встановлення судом взаємозв'язку між господарськими операціями позивача та його контрагента безпосередньо з господарською діяльністю підприємства, слід зазначити про таке.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АА № 386155, основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами, виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей, оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля косметичними та парфумерними засобами.

Тобто, здійснення позивачем господарських операцій з ПП «ОПТ -БЕСТ»повністю відповідає тим видам господарської діяльності, які здійснює позивач.

Перевіряючи товарність господарських операцій, судом встановлено таке.

В матеріалах справи наявні копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.10.2010 № 05.03.02-07/74837 про відповідність вимогам діючого санітарного законодавства України розчинників універсальних органічних багатокомпонентних виробника ТОВ «Еліт Парфум», висновку від 26.07.2011 3 05.03.02-07/77630 про відповідність вимогам діючого санітарного законодавства України засобу для розпалювання твердого палива виробника ТОВ «Еліт Парфум», висновку від 02.04.2008 № 05.03.02-04/19255 про відповідність вимогам діючого санітарного законодавства України парфумованої води для жінок та чоловіків виробника ТОВ «Еліт Парфум».

Позивачем також надано суду копії договорів, укладених між ТОВ «Еліт Парфум»і ТОВ «Галтерра», ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна», ТОВ «Лікві -Авто», предметом яких є поставка позивачем розчинника універсального.

Крім того, позивачем надано суду копію договору від 08.04.2011 № 080401, укладеного з ТОВ ПВК «Авалон», згідно з яким позивач замовив у даного підприємства готову продукцію, виготовлену на підставі сировини позивача, і копію договору від 04.01.2010 № 01-10 на переробку давальницької сировини, укладеного з ТОВ «ПКВ «Золотоноша», предметом якого є надання послуг по переробці сировини в парфумерні засоби.

На підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем надано суду копії накладних на переміщення від 05.05.2011 № ЕЛ -1 та від 01.08.2011 № ЕЛ -2, а також Акт звірки комплектуючих виробів.

Також, позивачем надано сулу копію договору від 01.03.2011 № 7, укладеного з ТОВ «Магірус ЛТД», відповідно до якого позивач постачає парфумерно-косметичну продукцію і комплектуючі до неї.

На підтвердження вказаного договору позивач надав суду копію видаткової накладної від 14.03.2011 № ЕЛ -140303, від 10.05.2011 № ЕЛ -100502, від 31.08.2011 № ЕЛ -310804, від 16.11.2011 № ЕЛ-161104 і копії податкових накладних.

Крім того, позивачем надано копії технологічних карток та довідок про списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товарів ПП «ОПТ -БЕСТ»та їх використання в господарській діяльності і подальшої реалізації у вигляді переробленої продукції. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію ПП «ОПТ - БЕСТ»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів. Вказана інформація не надано відповідачем під час судового розгляду.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договору щодо надання послуг, укладеного між позивачем та контрагентами -ТОВ «Еліт Парфум»і ПП «ОПТ -БЕСТ»недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Еліт Парфум»і ПП «ОПТ -БЕСТ».

Крім того, слід зазначити, що податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів виходячи лише з даних постанови від 17.10.2011 старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області лейтенанта податкової міліції ОСОБА_7, яка сама по собі не може бути підставою для визнання правочинів нікчемними.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом, факти поставки позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які позивач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи сторони правочинів є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем і ПП «ОПТ -БЕСТ»мали реальний характер -товари доставлені, прийняті і оплачені покупцем, факт отримання товарів та грошей сторонами і відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладених між позивачем і ПП «ОПТ - БЕСТ»угод є безпідставним та необґрунтованим.

Відносно тверджень податкового органу про заниженням позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Починаючи з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані позивачу ПП «ОПТ -БЕСТ»відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому, позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові і податкові накладні, акти приймання -виконаних робіт, довідки про варітьсь робіт та платіжні доручення.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, жодних доказів щодо неправомірності формування ТОВ «Еліт Парфум»податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем суду не надано.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог частини першої статті 203, статті 215, статі 228, статті 662, статті 655 і статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Еліт Парфум»при придбанні товару у ПП «ОПТ -БЕСТ», вимог підпункту 7.4.1. підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.15 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 № 0000712300 та від 11.06.2012 № 0000722300, підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 11.06.2012 № 0000712300 та від 11.06.2012 № 0000722300.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Парфум» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 вересня 2012 р.