Постанова № 26307333, 28.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/4589/12

категорія 8.1.5

28 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області до Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області №108" про стягнення 139132,49 грн.,-

встановив:

У липні 2012 року Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області №108", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі розміром 139132,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до акта №2941/17-02/08680023 від 07.07.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки підприємства Бердичівської виправного центру №108 з питань встановлення фактичної заборгованості по заробітній платі та податку з доходів фізичних осіб (період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року) у відповідача виник борг по податку з доходів фізичних осіб на суму 423932,49 грн. Частина боргу в розмірі 284800 грн. знаходиться на примусовому стягненні у відділі Державної виконавчої служби, тому заборгованість перед бюджетом складає 139132,49 грн.

Правовою підставою стягнення заборгованості позивач вважає норми Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509- ХІІ.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав заяву, яка за своїм змістом є визнанням позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області №108", зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Бердичівської міської ради Житомирської області 19.07.2000 року, та відповідно як платник податків знаходиться на обліку в Бердичівській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області.

Відповідно до положень 41.1.1 Податкового кодексу України, контроль за справляння платежів до бюджету здійснюється органами, які повинні забезпечувати їх надходження.

Таким чином, позивач - Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області. є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому законами України повноваження.

Підпунктом 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Судом встановлено, що відповідно до акта №2941/17-02/08680023 від 07.07.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки органом державної податкової служби Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області №108", з питань встановлення фактичної заборгованості по заробітній платі та податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року, встановлено фактичну суму заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 423932,49 грн.

Частина заборгованості відповідача по податку з доходів фізичних осіб у сумі розміром 284800 грн. визнано в судовому порядку та знаходиться на примусовому стягненні у відділі Державної виконавчої служби, тому заборгованість по податку з доходів фізичних осіб перед бюджетом складає 139132,49 грн.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Крім того, відповідач 28.08.2012 року звернувся до суду із заявою від 23.08.2012 року, яка за змістом є заявою про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області до Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області №108" про стягнення 139132,49 грн., - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області №108" (код ЄДРПОУ 08680023) кошти в рахунок погашення податкового боргу по перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб (розподільчий рахунок №34122999700005 в УДКУ в Житомирській області, одержувач - Бердичівське відділення Державного казначейства, МФО 811039, код ЄДРПОУ 22062831) у сумі розміром 139132 (сто тридцять дев'ять тисяч сто тридцять дві) грн. 49 (сорок дев'ять).

Повний текст постанови виготовлено у нарадчій кімнаті 28 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук