Постанова № 26306778, 03.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/8109/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представників позивача Букреєвої Р.О., Шутько С.Д.,

представника відповідача Гордієнко Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства "Сілко-Агро" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Сілко-Агро" (далі - ДП "Сілко-Агро", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Верхньодніпровська ОДПІ Дніпропетровської області, відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000762220 від 16.07.2012 року про збільшення суми податкового зобов'язання з платежу 14010100 ПДВ у розмірі 58 546,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідно до фактів, викладених в акті перевірки, відповідач зазначає, що в порушення норм Податкового Кодексу України (далі - ПК України) позивачем було занижено податок на додану вартість за березень 2011 р. на загальну суму 58546,33 грн., що стало наслідком укладання нікчемного правочину - договору поставки з ТОВ НВП «Брат», який суперечить моральним засадам суспільства і порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідною частини бюджету, що свідчить про його нікчемність. Позивачем з ТОВ НВП «Брат» було укладено договір поставки № 3003-1 від 30.03.2011 р. на поставку мінеральних добрив, на виконання умов договору ТОВ НВП «Брат» було відвантажено на адресу позивача мінеральні добрива - карбамід на загальну суму 351 278 грн., про що було складено видаткову накладну. Отриманий товар був прийнятий, що підтверджено матеріальними відомостями та використаний в господарській діяльності ДП "Сілко-Агро", що також підтверджено актами на списання мінеральних добрив від 29.04.2011 р., 31.05.2011 р., 30.04.2012 р. ТОВ НВП «Брат» виписано позивачу податкову накладну з сумою ПДВ 58546,33 грн., яка належним чином була відображена в податковій звітності ДП "Сілко-Агро" з ПДВ за березень 2011 року. В результаті документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Сілко-Агро" було складено акт перевірки від 02.07.2012 р., в якому Верхньодніпровська ОДПІ Дніпропетровської області зазначає про відсутність у позивача документів, які підтверджують факт переміщення товару від постачальника до покупця, а також відсутність довіреності на отримання товару працівниками ДП "Сілко-Агро", сертифікатів якості товару, дорожніх листів при здійсненні перевезення. Позивач з даними висновками Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області не згодний, вважає їх необґрунтованими і зазначає, що обов'язки щодо доставки товару були покладені на ТОВ НВП «Брат» та за його рахунок, внаслідок чого всі документи повинні були знаходитись саме у постачальника. Щодо відсутності сертифікату якості продукції, то у позивача претензій щодо якості товару до постачальника не було і сертифікат якості не належить до первинних документів, що підтверджують факт виконання зобов'язання. Позивач звертає увагу на те, що відсутність документів щодо якості товару не може розглядатися як умова визнання договору нікчемним. Позивач наголошує на тому, що факт порушення публічного порядку не доведений, не підтверджений доказами. Договір з ТОВ НВП «Брат» був укладений з метою придбання мінерального добрива - карбаміду для подальшого використання в власній господарській діяльності. Відповідачем не доведені належним чином факти, викладені в акті перевірки, висновки грунтуються лише на його припущеннях. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що за наслідками перевірки, ДП "Сілко-Агро" донарахована сума ПДВ, яка підлягає перерахуванню до бюджету по декларації з ПДВ за березень 2011 р. у розмірі 58 546,33 грн. В акті перевірки встановлені взаємовідносини ДП "Сілко-Агро" з ТОВ НВП «Брат», господарська діяльність яких відбувалась на підставі договору від 30.03.2011 р. про надання послуг з постачання. Відповідачем отримано акт ДПІ у м.Дніпродзержинську про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП «Брат» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.01.2010 р. по 31.08.2011 р., яким встановлено нікчемність правочинів ТОВ НВП «Брат» з контрагентами, в т.ч. з ДП "Сілко-Агро" на загальну суму ПДВ - 58 546,33 грн. В акті перевірки ТОВ НВП «Брат» встановлено, що за даними декларації з податку на прибуток основні фонди підприємства відсутні, опитаний громадянин ОСОБА_1 пояснив, що з вересня 2010 р. по теперішній час є єдиною посадовою особою на підприємстві і самотужки займається підприємницькою діяльністю. ТОВ НВП «Брат» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди підприємствам - набувачам «податкової вигоди», збільшивши суми податкових зобов'язань, суми податкового кредиту, з метою прикриття власної незаконної діяльності, організації та створення ряду фіктивних суб'єктів господарювання та нанесення шкоди державі в особливо великих розмірах. Серед списку підприємств, які сформували за березень 2011 р. «штучний» податковий кредит за рахунок ТОВ НВП «Брат» є ДП "Сілко-Агро". Згідно отриманої від співробітників ДПІ у м. Дніпродзержинську інформації, ТОВ НВП «Брат» не має достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. Тому, діяльність ТОВ НВП «Брат» була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість на податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків. ТОВ НВП «Брат» здійснювало діяльність в порушення ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Відповідач зазначає, що до перевірки ДП "Сілко-Агро" не надано товарно-транспортні документи на перевезення товару, документи з питань якості товару. Таким чином, відповідачем встановлено, що ДП "Сілко-Агро" сформовано податковий кредит шляхом включення до його складу ПДВ в сумі 58 546,33 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ НВП «Брат» за наслідком нікчемної операції.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ДП "Сілко-Агро" зареєстровано Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 29.03.2001 р., перебуває на обліку платників податків у Верхньодніпровській ОДПІ Дніпропетровської області. Основними видами діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур (а.с.21).

Верхньодніпровською ОДПІ Дніпропетровської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП "Сілко-Агро" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ НВП «Брат» за період з 01.01.2010 р. по 31.08.2011 р. За наслідком перевірки відповідачем 02.07.2012 р. складено Акт №137/222-30774619 (а.с.12-18), в якому встановлено порушення ДП "Сілко-Агро":

1) ст. 203, ст. 215, 228 ЦК України щодо укладання правочинів по договору укладеному ДП „Сілко-Агро" з ТОВ НВП «Брат» за період з 01.01.2010 р. по 31.08.2011 року, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним;

2) п.185.1 ст.185, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за березень 2011 року на загальну суму 58 546,33 грн.

В обґрунтування зазначених висновків акту перевірки покладено наступне: ДП "Сілко-Агро" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди при придбанні мінерального добрива - кераміду від ТОВ НВП «Брат», з метою збільшення суми податкового кредиту та зменшення суми ПДВ, яка підлягала до сплати в бюджет по декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму 58 546,33 грн.

16.07.2012 р. Верхньодніпровською ОДПІ Дніпропетровської області на підставі акту №137/222-30774619 від 02.07.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000762220, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.120.1 ст.120, п.123.1 ст.123 ПК України за порушення ст.203, 215, 228 ЦК України, п.198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 58 546,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. (а.с.19).

В судовому засіданні встановлено, що 30.03.2011 р. між ДП "Сілко-Агро" (покупець) та ТОВ НВП «Брат» (постачальник) укладено договір поставки № 3003-1 (а.с.25) за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (мінеральне добриво - карбамід) на загальну суму 351 278 грн.

ДП "Сілко-Агро" в межах договору поставки № 3003-1 від 30.03.2011 р. отримало від ТОВ НВП «Брат» згідно видаткової накладної № РН-0000262 від 30.03.2011 р. (а.с.33) та рахунку-фактури № СФ - 0000181 від 30.03.2011 р. (а.с.34) мінеральне добриво - карбамід у кількості 94, 940 т. на загальну суму 351 278 грн., в тому числі ПДВ 58 546,33 грн. Позивачем здійснено оплату отриманого товару, про що свідчать платіжні доручення № 346 від 30.03.2011 р. (а.с.35), № 347 від 30.03.2011 р. (а.с.36) та № 349 від 01.04.2011 р.

Отриманий від ТОВ НВП «Брат» товар був прийнятий, що підтверджено матеріальними відомостями від 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., від 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р., від 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р., від 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. (а.с.26-29) та використаний в господарській діяльності підприємства, що підтверджено актами на списання мінеральних добрив від 29.04.2011 р., від 31.05.2011 р. та 30.04.2012 р. (а.с.30-32). Мінеральні добрива були використані при культивації земель під посів кукурудзи, ячменю, ярових культур. Представником позивача в судовому засіданні надані суду копії довідки про балансову вартість основних засобів у ДП "Сілко-Агро", свідоцтва про реєстрацію машини (а.с.100-107), довідок про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.108-129), копії витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2012 р. (а.с.130-131), які свідчить про наявність на балансі позивача майна, земельних ділянок, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ДП "Сілко-Агро" (покупець) та ТОВ НВП «Брат» (постачальник) оформлена належним чином: договір поставки підписано уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності. Спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Правочин з поставки позивачу мінерального добрива - карбаміду виконаний сторонами в повному обсязі. ДП "Сілко-Агро" використано карбамід у власній господарській діяльності при культивації земель під посів кукурудзи, ячменю, ярових культур.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ТОВ НВП «Брат» до ДП "Сілко-Агро" мінерального добрива - карбаміду, не доведено, що вчинений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт ДПІ у м. Дніпродзержинську від 10.04.2012 року № 358/13/23-206/34156215 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ НВП «Брат» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 31.08.2011 р., оскільки висновку зазначеного акту не спростовують дійсність укладеного між ДП "Сілко-Агро" та ТОВ НВП «Брат» правочину щодо поставки мінерального добрива - карбаміду.

Також, відсутність у позивача товарно-транспортної накладної на поставку мінерального добрива та сертифікату якості на продукцію не свідчать про нікчемність вчиненого правочину, оскільки за умовами договору поставки № 3003-1 від 30.03.2011 р. обов'язок щодо постаки товару було покладено на ТОВ НВП «Брат», а сертифікат якості на товар не належить до первинних документів, що підтверджують факт виконання зобов'язання.

30.03.2011 р. ТОВ НВП «Брат» виписано позивачу податкову накладну № 101 (а.с.47). На час виписки податкової накладної ТОВ НВП «Брат» було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечували представники сторін. ДП "Сілко-Агро" за податковою накладною ТОВ НВП «Брат» № 101 від 30.03.2011 р. включено ПДВ у сумі 58546,33 грн. до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення су податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168) (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні представниками відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операції з ТОВ НВП «Брат». Також, в судовому засіданні не спростовано факт того, що на час виписки податкової накладної ТОВ НВП «Брат» було зареєстровано платником ПДВ і виписана податкова накладна має всі необхідні реквізити.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ НВП «Брат».

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ДП "Сілко-Агро" по операції з придбання товару від ТОВ НВП «Брат», що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000762220 від 16.07.2012 року грошового зобов'язання з ПДВ та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

В позовній заяві позивач також просить стягнути на користь ДП "Сілко-Агро" судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір у розмірі 586,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000762220 від 16.07.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Сілко-Агро" судовий збір у розмірі 586,00 грн.

Постанова в повному обсязі виготовлена 27 серпня 2012 року.

Суддя М.В. Бондар