Рішення № 26305660, 26.09.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-2104/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

26 вересня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Нагібіній Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Печерського районного суду м. Києва суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 4657 грн. 13 коп. боргу за спожиту електроенергію з врахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також 214 грн. 60 коп. витрат з оплати судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 не сплачує коштів за спожиту електроенергію в зв'язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити та не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач, в судове засідання не з'явилась, про місце, день час розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 54, 57), причин неявки суду не повідомила.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За викладених підстав, а також враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між публічним акціонерним товариством «Київенерго» та ОСОБА_1 17 серпня 2011 року укладено договір про користування електричною енергією № 02027805509. Згідно вказаного договору публічне акціонерне товариство «Київенерго» взяло на себе зобов'язання надійно постачати відповідачу електричну енергію у необхідних їй обсягах з гарантованим рівнем надійності, безпеки та якості, а ОСОБА_1 оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

В зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань з оплати одержаної електричної енергії, у останньої перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 01 травня 2012 року складала 4628 грн. 12 коп. (а.с.7).

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електроенергетику», відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 затверджено «Правила користування електричною енергією для населення» (далі за текстом: - «Правила»).

Відповідно до п. 1 Правил, вони регулюють відносини між громадянами (далі - споживачі електричної енергії) та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Згідно п. 19 Правил, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.

Відповідно до п. 20 Правил, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Згідно п. 48 Правил, споживач несе відповідальність за: прострочення внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень і приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів.

Згідно п. 35 Правил, енергопостачальник має право відключити споживача у разі, зокрема, порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до п. 27 Правил, у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Згідно наведених норм законодавства, відповідачу було направлено попередження про припинення постачання електроенергії (а. с. 17), яке залишено нею без реагування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження сплати заборгованості за спожиту електроенергію перед позивачем відповідач не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 4628 грн. 12 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за прострочення виконання зобов'язання також нарахував три проценти річних та індекс інфляції.

Так, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд з ним погоджується та вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в розмірі 25 грн. 39 коп. та індексу інфляції в розмірі 03 грн. 62 коп.. є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 214 грн. 60 коп. у відшкодування витрат з оплати судового збору та 420 грн. 00 коп. витрат понесених позивачем у зв'язку із подачею оголошення в газету «Урядовий кур'єр».

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 169, 239, 212-215, 223, 224-233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію - задовольнити.Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (рахунок із спеціальним режимом використання № 26038301201, у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 4628 грн. 12 коп.,

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (р/р 26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії» МФО 320627, код ЄДРПОУ 26187763) 25 (двадцять п'ять) грн. 39 коп. 3 % річних та 03 (три) грн. 62 коп. індексу інфляції.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (р/р 26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії» МФО 320627, код ЄДРПОУ 26187763) 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. витрат з оплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (р/р 26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії» МФО 320627, код ЄДРПОУ 26187763) 420 (чотириста двадцять) грн. 00 коп. витрат за подачу оголошення в газету «Урядовий кур'єр».

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М. Соколов