Рішення № 26298489, 05.10.2012, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді - Оніпко О.В.,

суддів Собіни І.М., Шеремет А.М.

секретар Коробчук А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду від 12 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, штрафу , процентів та упущеної вигоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кузнецовського міського суду від 12.07.2012 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 120 370 грн. 29 коп. заборгованості за договором позики та 1203 грн. 61 коп. судових витрат.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що воно є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що судом було порушено вимоги ст. 122 ЦПК України та незаконно відкрито провадження у справі , оскільки він зареєстрований та проживає у м. Львові. Про відкриття провадження у справі він дізнався 15.05.2012 р. , не зміг належним чином підготуватися до справи, подати свої заперечення та бути присутнім у судовому засіданні 22.05.2012 р., попереднє засідання також не було проведено, розгляд справи відбувся без його участі. Після прослуховування технічного запису він довідався , що покази свідків, допитаних у судовому засіданні - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на які послався суд у своєму рішенні, не відповідають дійсності , є неконкретними та суперечливими, мають розбіжності у часі.

Також судом порушено вимоги ч. 1 ст. 1051 ЦК України, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що розписка була написана у м. Львів без факту передачі грошей, тобто є безгрошовою , що підтвердив сам позивач.

Також, строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки ( штрафу) передбачений законом -1 рік ( ч. 2 ст. 258 ЦК), а суд навів розрахунки та стягнув з нього вказані витрати за три роки -17 905 грн.

Безпідставним є і висновок суду щодо упущеної вигоди позивачем у зв"язку із ніби -то тривалим неповерненням йому коштів в сумі 8 500 доларів США.

Написання розписки мало місце не 10.03.2009 р. ( він не був у цей день у м. Кузнецовську), гроші по ній не передавалися, розписку він написав 20.03.2009 р. на прохання ОСОБА_5 у телефонній розмові , що останній підтвердив. Зважаючи на наведене, просив рішення скасувати, як необгрунтоване та безпідставне та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

________ ___

Справа № 2/1711/712/12 Головуючий у 1 інстанції: Зейкан І.Ю. Провадження № 22-ц1790/1657/2012р. Доповідач : Оніпко О.В.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2012 р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики від 20.03.2009 р. у розмірі 150 451 грн. 15 коп., який складається з : 65 450 грн. основного боргу за розпискою, 13 090 грн. ( 20% від суми позики ) штрафу, передбаченого розпискою за несвоєчасне повернення позики; 5 852 грн. 84 коп. -суми за період з 10.04.2009 р. по 2.04. 2012 р. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України ; 17905 грн. 06 коп. - відсотків за користування коштами в порядку вимог ст. 1048 ЦК України; 16 310 грн.14 коп. втрат від інфляції; та 31 843 грн. 11 коп. -упущеної вигоди.

Від позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу, передбаченого розпискою у розмірі 20% від заборгованої суми , а саме -13 090 грн., позивач відмовився і відмова прийнята судом.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України, місцевим судом відмовлено.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, у випадках, коли позикодавцем . юридична особа -незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, тобто, такий договір є реальним.

Як вбачається з наданої ОСОБА_2 розписки, у ній зазначено особу позичальника -відповідача у справі та позикодавця - позивача, вказано суму позики -8 500 доларів США, строк її повернення -до 10.04.2009 р. та відповідальність за прострочення грошового зобов"язання у вигляді штрафу у розмірі 20 % від суми позики за несвоєчасне її повернення .

Виходячи з наведеного, місцевий суд обгрунтовано встановив факт укладення договору позики між позивачем та відповідачем, який сам ствердив про власноручне написання ним такої розписки,

За таких обставин доводи апеляційної скарги про безгрошевість цього договору та написання ним розписки на прохання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у зв"язку із існуючими між останніми тривалими господарськими відносинами, а також про неправдивість та суперечливість пояснень свідків, допитаних у судовому засіданні, не заслуговують на увагу та не спростовують вищезазначених обставин.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно з ч.1, ч. 2 п. 2 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та стягуючи з відповідача на його користь 65 450 грн. - суму основного боргу, 5 852 грн. 84 коп. -суму 3% річних від простроченої суми за три роки в порядку ст. 625 ЦК України та 17 905 грн. 06 коп. -суму процентів від суми позики за користування коштами на підставі ст. 1048 ЦК України, місцевий суд вірно виходив з вимог закону та обставин справи, і з висновками, наведеними ним у рішенні щодо цього, погоджується колегія суддів.

Однак, що стосується задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на його користь упущеної вигоди в сумі 31 162 грн. 89 коп., то рішення в цій частині підлягає скасуванню, оскільки позивачем у відповідності до ст. 60 ЦПК України, не надано доказів в їх обґрунтування, а надані ним суду копії договорів банківських вкладів не є такими доказами у розумінні ст.ст. 57-58 ЦПК України.

Окрім того, на користь ОСОБА_2 вказаним судовим рішенням на підставі ст. 625 та ст. 1048 ЦК України стягнуто з ОСОБА_1 дохід від вказаної суми позики.

У зв"язку з тим, що позов ОСОБА_2 в цій частині не підлягає до задоволення, загальна сума стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 становить 89 207 грн. 90 коп.

Також підлягає скасуванню рішення місцевого суду в частині стягнення судових витрат і з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 892 грн.08 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313- 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду від 12 липня 2012 року - в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 31 162 грн. 89 коп. упущеної вигоди та судових витрат -скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 892 грн.08 коп.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Судді