Ухвала суду № 26293602, 02.10.2012, Апеляційний суд Івано-Франківської області

5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано - Франківської області в складі :

головуючого Меленко О.Є.

суддів Горейко М.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Городецької У.С.

з участю: представника ПАТ КБ «Хрещатик» Садкового А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2010 року ПАТ КБ «Хрещатик» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06.06.2012 року позов задоволено.

Звернуто стягнення заборгованості за договором кредиту №28-ФО-07 від 14.09.2008 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Хрещатик» на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 вартістю 546125 грн., шляхом надання ПАТ КБ «Хрещатик» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу, в тому числі право підпису договорів купівлі-продажу предмету іпотеки в якості продавця; право на отримання дублікату правовстановлюючих документів на предмет іпотеки у відповідних установах, організаціях, підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату на предмет іпотеки; дублікату технічного паспорту; права на отримання в органах БТІ витягу з реєстру прав власності на предмет іпотеки та витягу про реєстрацію прав власності на предмет іпотеки, права _________________

Справа №0907/2-7327/2012 Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Провадження № 22ц/0990/1679/2012 Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Категорія 27

подавати від імені іпотекодавця ОСОБА_2 в БТІ документи необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви, документи та отримувати інші документи від імені іпотекодавця, які пов'язані з оформленням права власності на предмет іпотеки, права здійснювати будь які платежі, що стосуються предмету іпотеки, права на отримання довідки про склад сім'ї ОСОБА_2 або зареєстрованих у її домоволодінні осіб, та надання права ПАТ КБ «Хрещатик» права на продаж з публічних торгів квартири та за рахунок одержаних від реалізації коштів задовольнити вимоги ПАТ КБ «Хрещатик» на суму заборгованості за договором кредиту №28-ФО-07 від 14.09.2008 року укладеним між ПАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2, при цьому початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Хрещатик» 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2999 грн. 57 коп. витрат по оплаті судового збору.

На дане рішення представник ПАТ КБ «Хрещатик» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що звертаючись в суд з позовом ПАТ КБ «Хрещатик» просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки. Однак суд, на думку апелянта, постановляючи рішення про задоволення позову визначив не той спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який обрав позивач, що суперечить ст. 11 ЦПК України.

Крім того, суд не врахував ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 погодилась із визначеною на підставі експертної оцінки вартістю предмета іпотеки в сумі 693 545 грн., а також погодилась із передачею у власність банку предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції в частині обраного позивачем способу звернення стягнення на предмет іпотеки - представник ПАТ КБ «Хрещатик» просив змінити, а саме в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №28-ФО-07 від 14.09.2007 року в сумі 698 301грн. 47 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки-квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання за позивачем ПАТ КБ «Хрещатик» права власності на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Хрещатик» вимоги апеляційної скарги підтримав.

ОСОБА_2 будучи належно повідомленою про розгляд справи до суду не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «Хрещатик», дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки відповідач не виконала умови кредитного договору, з неї слід стягнути заборгованість та встановити спосіб задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, з наданням ПАТ КБ «Хрещатик» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 14.09.2007 року між ПАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 було укладено договір №28-ФО-09 відповідно до якого Банк надав позичальникові кошти в сумі 81000 дол. США, зі сплатою 13% річних та кінцевим терміном погашення 31.08.2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 28-ФО-07 від 14 вересня 2008 року ПАТ КБ «Хрещатик» уклав з ОСОБА_2 договір іпотеки (майнових прав) від 14.09.2007 року. Предметом договору іпотеки є п'ятикімнатна квартира АДРЕСА_1, вартістю 546125 грн.

Зазначених обставин в суді першої інстанції сторони не оспорювали, як і того, що на час виникнення спору ОСОБА_2 не виконувала взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду; 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З матеріалів справи вбачається, що іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та звернувся до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 цього Закону.

Згідно з ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», то суд у своєму рішенні може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Суд першої інстанції визначив спосіб реалізації предмета іпотеки відповідно до вимог законодавства та з урахуванням всіх обставин справи. Визначення способу реалізації іпотечного майна визначена законом, тому не можна вважати встановлення способу реалізації майна шляхом продажу виходом за межі заявлених позовних вимог.

Що стосується доводів апелянта в частині визнання права власності на предмет іпотеки, то такі не приймаються судом до уваги. Оскільки, згідно зі ст. 36 Закону "Про іпотеку" в судовому порядку вирішуються позови лише про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім цього, сам представник банку-кредитора вказав на відсутність у боржника правовстановлюючих документів на квартиру-предмет іпотеки на даний час.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: М.Д. Горейко

Г.І. Шалаута