Ухвала суду № 26291942, 27.08.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11403/10/12/0170

27.08.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан"- Гербутов Олександр Миколайович, наказ № 106-Д, від 21.08.10

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Армянської міської ради- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Міськрайонного відділу Держкомзему у м. Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

прокурор, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив- ,

розглянувши матеріали справи № 2а-11403/10/12/0170 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 11.04.11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан" (вул. Сімферопольська, 8, м. Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, АР Крим,95000)

треті особи: Армянська міська рада (вул. Сімферопольська, 7, м. Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)

Міськрайонний відділ Держкомзему у м. Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі АР Крим (пл. Гер. Перекопа, 1,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим ДПС (вул.Північна, 2,Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

за участю Прокуратури АР Крим (вул. Севастопольська 21,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.11 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, треті особи Армянська міська рада, Міськрайонний відділ Держкомзему у м. Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі АР Крим за участю Прокуратури АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК № 0000442301/0 від 17.10.2005 р. та №0000442301/2 від 23.02.2006 року про донарахування податку на прибуток в сумі 441858,00 грн. (основний платіж - 217704,00 грн., штрафні санкції - 224154,00 грн. ); рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482301/0 від 10.10.2005 року та №0000482301/2 від 23.02.2006 року на суму пені за прострочення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності у розмірі 691948,12,; №0000492301/0 від 10.10.2005 року та №0000482301/0 від 23.02.2006 р. в сумі 1360,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан" 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.11 та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також не погодившись із зазначеною постановою суду, представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим вернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволених позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.11 та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання з'явився представник позивача та просив задовольнити їх апеляційну скаргу з наведених у ній підставах, проти апеляційної скарги відповідача заперечував.

Відповідач та треті особи у судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що судом першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень - рішень № 000462301/0 від 10.10.2005р. та № 000462301/ від 23.02.2006р. про донарахування податку на землю в розмірі 3105987,84грн. прийнята з порушенням норм процесуального права - ст.ст. 2, 8, 9, 10, 82, 86, 163 КАС України та норм матеріального права - ст. 8, 13 Закону України «Про плату за землю», ст.1 Закону України «Про землеустрій», ст.4 Водного кодексу України, ст.19, 20, 58, 59, 66 Земельного кодексу України, п. 1.19.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення і складування промислових відходів і хвостів, яка затверджена наказом Держкомітету України у справах містобудування і архітектури від 10.09.1996 № 165, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 15.05.1965р. № 160.

Апеляційна скарга відповідача мотивована Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим" №2189-III від 21.12.2000, Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ", Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Митним кодексом України, Податковим кодексом України.

Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Титан»зареєстровано як юридична особа 10.02.2000р., статут у новій редакції затверджено 27.07.2009 року (статут -т.3, а.с.27-53, свідоцтво про держреєстрацію -т.3, а.с.54, довідка з ЄДРПОУ -т.3, а.с.55). Згідно статуту ПАТ «ДАК «Титан»є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан».

Встановлено, що 02.08.2004 року проведено державну реєстрацію змін до статуту позивача (викладений в новій редакції), відповідно до якого позивач -Державна акціонерна компанія «Титан»була створена 01.02.2000 р. на базі Кримського виробничого об'єднання «Титан»(т.1, а.с.14-16), що підтверджується свідоцтвом про держреєстрацію (дата реєстрації -10.02.2000 р. -т.1, а.с.17) та довідкою з ЄДРПОУ (т.1, а.с.18).

Позивач перебуває на обліку як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (довідка від 14.09.2010 року №51/29-0 -т.3, а.с.138).

Встановлено, що з 29.08.2005 року по 23.09.2005 року Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в АРК проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДАК «Титан»за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 року, за результатами якої складено акт перевірки №138/23-1/05762329 від 30.09.2005 року (т.4, а.с.1-47).

Згідно висновків та тексту акту перевірки позивачем порушені наступні вимоги діючого законодавства:

- підпункт 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), пункту 6 статті 14 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим", в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2004 рік на суму 6989529,00грн., в тому числі: за І квартал -239,75грн., за ІІ квартал -528,00грн., за ІІІ квартал -6298739,50грн., за ІV квартал -690021,75грн.;

- статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що виразилось в несвоєчасному надходженні імпортного товару. Відповідно до статті 4 зазначеного Закону на суму простроченої дебіторської заборгованості нараховується пеня;

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу Президента України "Про негайні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", що виразилось в порушенні порядку декларування валютних цінностей за межами України, за що застосовується штраф.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття:

- податкового повідомлення-рішення №0000442301/0 від 17.10.2005 року про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 2306074,00грн. за порушення вимог п.4.6 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР та застосування штрафних санкцій на суму 230604,00грн. без зазначення норми, на підставі якої вони застосовані; (т.1, а.с.35)

- податкового повідомлення-рішення №0000462301/0 від 10.10.2005 року про донарахування позивачу земельного податку в сумі 2070658,56грн. за порушення вимог ст.8 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-XII та застосування штрафних санкцій на суму 1035329,28грн. без зазначення норми, на підставі якої вони застосовані; (т.1, а.с.37)

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482301/0 від 10.10.2005 року про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року №185/94-ВР в сумі 692717,90грн. (у розмірі 0,3% за кожен день прос рочки неодержаної продукції) на підставі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.19945 року №185/94-ВР та п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ; (т.1, а.с.39)

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000492301/0 від 10.10.2005 року про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст.9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 року №15-93 в сумі 1360,00грн. п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ, Указу Президента України №734/99 від 27.06.1999 р. та п.2.4 Наказу ДПІ України №542 «Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства». (т.1, а.с.49)

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач оскаржив їх в апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації в АР Крим.

Згідно з рішенням ДПА в АРК від 10.05.2006 року №5254/6/25-02165 податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишені без змін, скарга позивача -без задоволення. (т.3, а.с.145-152) На підставі вказаного рішення ДПА в АРК Красноперекопською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000442301/2 від 23.02.2006 року про донарахування податку на прибуток, №0000442301/2 від 23.02.2006 року про донарахування податку на землю, №0000482301/2 від 23.02.2006 року на суму пені за прострочення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності та №0000482301/2 від 23.02.2006 р. в сумі 1360,00грн. без зміни нарахованих сум (т.1, а.с.36, 38, 41). Відомості про апеляційне оскарження рішень податкового органу до ДПА України в матеріалах справи відсутні та під час розгляду справи представниками сторін не повідомлені.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи від 10.06.2008 року №5:

- за 2004 рік донарахування податку на прибуток по наданим документам бухгалтерського і податкового обліку і звітності ДАК «Титан»не встановлено; розбіжності з актом документальної перевірки Красноперекопськой ОДПІ від 30.09.2005 р. в сумі 230604,00грн. у бік зменшення;

- за досліджуваний період 2004 р. пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічній діяльності склала в сумі 2089,08грн.; розбіжності з актом документальної перевірки Красноперекопськой ОДПІ від 30.09.2005 р. склали в сумі 690628,82грн. (692717,90 - 2089,08) у бік зменшення нарахованої пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті;

- за досліджуваний період 2004 р. донарахування по акту ДПІ податку на землю в сумі 2070658,34 грн. нормативно не обґрунтовано; розбіжності з актом документальної перевірки Красноперекопської ОДПІ від 30.09.2005 р., склали сумі 2070658,34грн. у бік зменшення. (т.1, а.с.91-125)

Стосовно нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що діяла станом на дату виникнення спірних відносин) не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Згідно акту перевірки під час її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

1) вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки до валових витрат підприємством віднесені витрати в сумі 9248,00грн. по необґрунтовано списаному пальному по легковому автотранспорту в розмірі 50% від суми. Оскільки при проведенні перевірки позивачем надані посвідчення на відрядження, що не містять відмітки про прибуття та вибуття водіїв автомобілів на підприємствах, на які вони були відряджені, тобто, на думку податкового органу, порушені також вимоги п.1.3 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. №59 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. за №218/2658). В акті перевірки податковим органом наведено перелік посвідчень на відрядження, прізвища водіїв, а також розрахунки податкового органу з зазначенням пробігу автомобілів та витрат пального, що не прийняті податковим органом. (т.4, а.с.21-26)

2) вимог п.5.4 ст.5, п.4.6 ст.4, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем в ІІІ кварталі 2004 року до складу валових витрат віднесено страхові внески в сумі 913168,02грн., здійснені на страхування майна, яке не знаходилось на балансі ДАК «Титан». В акті перевірки вказано, що позивачем в даному випадку порушені вимоги пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до вимог пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Слід також зазначити, що пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначені норми амортизації основних фондів платників податків, п.5.4 ст.5 даного Закону - особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку, а п.4.6 ст.4 в зазначеному Законі взагалі відсутній.

Відповідно до вимог ст.3 ч.1 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим»від 21.12.2000 року №2189-III (далі Закон №2189) спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджується на територіях пріоритетного розвитку строком на 30 років при реалізації в порядку, визначеному цим Законом, інвестиційних проектів у визначених частиною третьою цієї статті пріоритетних видах економічної діяльності (далі - інвестиційні проекти), перелік яких визначається для кожної території пріоритетного розвитку Радою міністрів Автономної Республіки Крим за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.2, 3 та 4 ст.12 Закону №2189 спеціальний правовий режим підприємницької діяльності, встановлений на територіях пріоритетного розвитку, застосовується виключно під час реалізації на цих територіях затверджених у встановленому цим Законом порядку інвестиційних проектів до суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які в установленому законодавством порядку зареєстровані на цих територіях. Затвердження Радою інвестиційного проекту є підставою для укладення відповідним органом місцевого самоврядування договору (контракту) з суб'єктом підприємницької діяльності щодо умов реалізації інвестиційного проекту, укладення договорів оренди землі, приміщень тощо. Порядок укладення договору (контракту) визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим. У разі невиконання або неналежного виконання суб'єктом підприємницької діяльності умов договору (контракту), укладеного з органом місцевого самоврядування, такий суб'єкт підприємницької діяльності несе майнову та іншу відповідальність, передбачену законом та відповідним договором (контрактом).

Встановлено, що у період з 01.12.2001 по 31.12.2004 р. позивач був суб`єктом території пріоритетного розвитку "Сиваш", здійснював реалізацію інвестиційного проекту "Реконструкція виробничих потужностей і вдосконалення технологій ДАК "Титан", зареєстрованого рішенням Ради з питань територій пріоритетного розвитку та спеціальної економічної зони "Порт Крим" від 26.11.2001 р. №8 (т.4, а.с.66, зворотній бік). Відповідно до вимог укладеного позивачем на реалізацію інвестиційного проекту контракту «Реконструкція виробничих потужностей і удосконалення технологій ДАК «Титан»від 29.11.2001 року №3292 (т.4, а.с.63) позивач зобов'язався території пріоритетного розвитку «Сиваш»на власний ризик та за власні і займані кошти відповідно до затвердженого інвестиційного проекту та забезпечити реалізацію проекту. Метою вказаного проекту є збільшення вироблення позивачем такої продукції як двоокис титану, амофос, аммофосфат, залізноокисних пігментів. З цією метою позивач зобов'язався вкласти грошові кошти в проектно-дослідницькі роботи, будівельно-монтажні роботи, устаткування тощо; забезпечити цільове використання устаткування, сировини.

За приписами норми абзацу 14 пункту 22.5 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка діяла на момент здійснення інвестиційного проекту, на період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та функціонування спеціальної економічної зони "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим податок на прибуток платників податку -суб`єктів підприємницької діяльності, які реалізують на цих територіях інвестиційні проекти, справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законом №2189.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 1 Закону №2189 позивач користувався спеціальним режимом інвестиційної діяльності, згідно якого для суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують у порядку, визначеному цим Законом, інвестиційні проекти, затверджені Радою з питань територій пріоритетного розвитку та спеціальної економічної зони "Порт Крим", передбачено введення податкових, митних та інших пільг. За правилами статті 14 даного Закону пільги розповсюджуються на сплату податку на прибуток. Звільняється на три роки від оподаткування прибуток у частині, одержаній від освоєння інвестиції діючого, новоствореного, перепрофільованого, реструктуризованого підприємства, що реалізує у встановленому цим Законом порядку інвестиційний проект. Прибуток таких підприємств, одержаний від реалізації інвестиційного проекту з четвертого по шостий рік включно, оподатковується за ставкою у розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування. У разі, коли протягом звітного (податкового) періоду відбувається часткове або повне відчуження інвестиції, суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав інвестицію, зобов'язаний сплатити у повному обсязі податок з прибутку, одержаного у такому звітному (податковому) періоді.

Відповідно до статті 14 Закону №2189, яка діяла на момент реалізації позивачем інвестиційного проекту, порядок обчислення прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту, визначається Державною податковою адміністрацією України. Позивачем на виконання вимог діючого законодавства до Красноперекопської ОДПІ надавались декларації з податку на прибуток з зазначенням суми отриманого від впровадження інвестиційного проекту прибутку (т.1, а.с.42-45, т.4, а.с. 159 ).

Правомірність застосування позивачем пільги по податку на прибуток у III, IV кварталах 2004 року відповідно до статті 22.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підтверджена також письмовою відповіддю Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції у Автономній Республіці Крим на заперечення позивача на Акт перевірки №138/23-1/05762329 від 30.09.2005 р., податковим роз`ясненням Державної податкової адміністрації №10231/6/15-0316 від 25.10.2005 (т.1, а.с.46-48).

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції стосовно не прийняття до уваги посилання податкового органу на невідповідність вказаного податкового роз'яснення вимогам діючого законодавства враховуючи наступне.

Відповідно до вимог пп.4.4.2 п.4.4. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ: г) податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Слід враховувати, що рішення ДПА в АРК за результатами розгляду апеляційної скарги позивача від 10.05.2006 року №5254/6/25-02165 прийнято не центральним податковим органом, тобто роз'яснення ДПА України від 25.10.2005 року має пріоритет. (т.3, а.с.145-152) Неврахування під час розгляду скарги ДПА в АРК зазначеного вище роз'яснення ДПА України не робить останнє недійсним або таким, що не підлягає застосування. Більш того, аналізуючи зазначене роз'яснення ДПА України, слід зазначити про його відповідність діючому законодавству та про наявність у позивача права на застосування в ІІІ та ІV кварталах 2004 року пільги по сплаті податку на прибуток з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи (зокрема, і лист ДПА України від 25.10.2005р.) ДАК «Титан»було створено на підставі постанови КМУ від 11.11.1999 р. №2070. Згідно з Указом Президента України від 07.07.2004 року №765 «Про заходи щодо забезпечення розвитку виробництва двоокису титану і підвищенню ефективного використання виробничих потужностей підприємств із видобутку ільменітової руди»ДАК «Титан»зобов'язано виступити засновником ЗАТ «Кримський Титан», передавши до його статутного фонду цілісний майновий комплекс.

05.11.2003 р. між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Паливно-енергетична компанія»укладений договір добровільного страхування майна 201 №423/2178, строк дії якого до 24:00 годин 30.11.2004 (т.3, а.с.167-186). За умовами договору сума застрахованого майна склала 289471785,79грн., страхові платежі повинні перераховуватися 12 частками за встановленим графіком щомісячно до 15 числа. Останній платіж -15.10.2004. 27.08.2004 на підставі акту прийому-передачі №1 до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" позивачем передано частку основних фондів за оціночною вартістю 187717458,00грн., які були раніше застраховані за договором добровільного страхування майна 201 №423/2178 від 05.11.2003, в обмін на корпоративні права (т.3, а.с.166). Встановлено, що вказана передача виконана на виконання Указу Президента України від 07.07.2004 року №765.

27.08.2004 позивач (орендар) та Закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" (орендодавець) уклали договір оренди №2117/86 основних засобів, переданих по акту прийому-передачі №1 від 27.08.2008, вартістю 187717458,00грн. на строк до 10.01.2005 (т.4, а.с.67). Пунктом 4.4 договору оренди встановлено, що орендар зобов`язується забезпечити своєчасне страхування орендованого майна.

Згідно матеріалів справи, позивачем у III-му кварталі 2004 року віднесені до валових витрат страхові внески в сумі 913168,02грн. (304389,34грн.х3 місяця), здійснені у зв`язку з страхуванням майна, яке не перебувало на балансі позивача, що було кваліфіковано відповідачем як порушення підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач у своїх поясненнях зазначав, що передача необоротних активів до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" здійснена 27.08.2004, тобто до 27.08.2004 передані активи перебували на балансі позивача, з чого випливає, що позивач мав право віднести до складу валових витрат нараховані страхові внески за 27 днів в сумі 269058,43грн., але фактично до складу валових витрат надмірно було віднесено 644109,59грн. Таким чином, відповідачем необґрунтовано виключено зі складу валових витрат страхові внески в розмірі 269058,43грн. за страхування майна, що належало позивачеві. Зазначене твердження позивача підтверджено і висновком судово-бухгалтерської експертизи.

Матеріалами справи підтверджується та податковими органами в акті перевірки не заперечується, що на протязі 2004 року -тобто і після 27.08.2004 року -позивачем зазначений цілісний майновий комплекс використовувався у власній господарській діяльності позивача. Вказана діяльність, була спрямована на виконання, зокрема, і інвестиційного проекту. Доводи відповідача стосовно придбання вказаного майнового комплексу позивачем до початку реалізації інвестиційного проекту не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не свідчать про незастосування цілісного майнового комплексу під час здійснення господарської діяльності позивача, зокрема, і під час реалізації проекту. Як свідчить Указ Президента України про створення ЗАТ «Кримський Титан»вказане підприємство створене для провадження господарської діяльності з виробництва тих самих речовин (товарів), до його статуту було передано цілісний майновий комплекс, що забезпечував діяльність позивача по основному виду діяльності позивача , в наступному по договору оренди вказаний цілісний майновий комплекс використовувався позивачем саме для провадження основної діяльності, а доказів зворотного відповідачем не надано, отже зазначене майно використовувалось під час реалізації інвестиційного проекту та його використання не залежить від дати його придбання. Більш того, згідно інвестиційного проекту позивач зобов'язувався вкладати грошові кошти в якості інвестиційного внеску, адже перелік майна, що має бути використаний при виробництві зазначених вище речовин ані в контракті, ані в акті перевірки не наведений та відповідачем відповідний перелік під час розгляду справи не надано. (т.1, а.с.70-76)

Згідно ст.2 Закону №2189 з метою запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та створення спеціальної економічної зони "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим є залучення інвестицій у сферу виробництва, охорони здоров'я, відпочинку та туризму, сільське господарство для збереження існуючих і створення нових робочих місць, впровадження новітніх технологій, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення обсягів високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, збереження й ефективного використання природних ресурсів.

Згідно з частинами 5 та 6 Закону №2189 у разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності законодавства України, установчих документів, договору (контракту) з органом місцевого самоврядування щодо умов реалізації затвердженого у встановленому цим Законом порядку інвестиційного проекту Рада може скасувати рішення про затвердження інвестиційного проекту та внести пропозиції органу місцевого самоврядування про розірвання у встановленому законодавством порядку договору (контракту), укладеного з суб'єктом підприємницької діяльності. Рішення Ради про скасування рішення про затвердження інвестиційного проекту та рішення органу місцевого самоврядування про розірвання договору (контракту), укладеного з суб'єктом підприємницької діяльності, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Слід також враховувати, що будь-яких доказів скасування рішення про затвердження інвестиційного проекту не надано, а також з чого саме податкові органи виходили з такими пропозиціями та/або звертались до суду про визнання угоди (контракту) недійсною; в акті перевірки не зазначено і про її нікчемність тощо.

Стосовно заперечень податкового органу щодо відчуження у 3 кварталі 2004 року позивачем майна, що приймало участь в реалізації інвестиційного проекту, слід зазначити, що вказане майно на час його реалізації знаходилось в державній власності. Ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим»не містять визначення терміну «відчуження». Однак відповідно до вимог Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1999 р. №1477 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.08.1999 р. за №573/3866), відчуження майна - передача права власності на державне майно, яке перебуває на балансі суб'єктів господарювання, іншим юридичним чи фізичним особам шляхом його продажу за грошові кошти. Таким чином, оскільки продаж переданого позивачем ЗАТ «Кримський Титан»майна за грошові кошти не відбувався, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність відчуження майна (цілісного майнового комплексу), що було передано ЗАТ «Кримський Титан».

Доводи відповідача цього висновку не спростовують, оскільки у даній частини зводяться до формального трактування положень статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" без врахування фактичних обставин справи.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач реалізував інвестиційний проект, затверджений у встановленому порядку, прибуток від реалізації якого в 2004 році звільнявся від оподаткування в розмірі 100 відсотків.

Враховуючи наведене, донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств відповідно до повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК №0000442301/0 від 17.10.2005 р. та №0000442301/2 від 23.02.2006 є протиправним.

Враховуючи висновок суду про неправомірність донарахування податкового зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, також є необґрунтованим донарахування позивачу сум штрафних (фінансових) санкцій

В частині нарахування пені за порушення термінів здійснення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 691948,12грн. судовою колегією встановлено наступне.

Відповідачем в Акті перевірки вказано, що при аналізі виконання контракту №885 від 21.03.2003 про купівлю-продаж ільменітового концентрату, укладеного позивачем з фірмою "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), за даними перевірки встановлена дебіторська заборгованість в сумі 54131,93 доларів США, що відповідає 683,05 тонн ільменітового концентрату.

Аналізуючи виконання контракту №1429 від 17.07.2003 про купівлю-продаж ільменітового концентрату, укладеного позивачем з фірмою "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), за даними перевірки встановлена дебіторська заборгованість в сумі 57789,96 доларів США, що відповідає 672,86 тонн ільменітового концентрату.

Встановлено, що відповідно до контрактів №885 від 21.03.2003, №1429 від 17.07.2003 товар постачався на умовах CFR (Інкотермс - 2000) до одного з українських портів та відвантаження товару повинно здійснюватись згідно звичаїв та Правил, встановлених для українських портів Чорного моря.

Термін "CFR" (Інкотермс - 2000) означає, що поставка є здійсненою продавцем коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Згідно з частиною першою статті 668 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

На виконання умов контракту №885 від 21.03.2003 нерезидентом відвантажено з індійського порту Тутикорин на теплоході "Samos Dream" 35000 тонн ільменітового концентрату.

Виконуючи умови контракту, позивач перерахував нерезиденту 2773591,50 доларів США. Товар надійшов за вантажною митною декларацією на суму 2719459,57 доларів США в кількості 34314,95 тонн.

Розбіжність між контрактною вартістю та вантажною митною декларацією склала 54131,93 доларів США або 685,05 тонн ільменітового концентрату.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи Науково-дослідницької лабораторії судової експертизи від 10.06.2008 №5 встановлено, що товар по контракту №885 від 21.03.2003 надійшов до українського порту в кількості 34997,988 тонн, що виявлено при перевірки ваги товару в порту міста Миколаєва, та про що складений відповідний акт (Weight Report) незалежним сюрвейером - фірмою SGS Ukraine.

При проведенні навантажувальне-розвантажувальних робіт по перевалюванню ільменітового концентрату з теплохода на річкові судна з подальшим вивантаженням з суден на склад, а потім на залізничні вагони сталась недостача товару в кількості 685,05 тонн.

Згідно з Експертним висновком №120-1187 від 25.06.2003 Регіональної торгівельно-промислової палати Миколаївської області з питання визначення природного збитку ільменітового концентрату, природній збиток ільменітового концентрату при проведенні навантажувально-розвантажувальних робіт, може складати 694,648 тонн на підставі збірника правил морських перевезень (Випуск № 112), який є чинним на території України відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.2001 №1545-ХІІ.

Згідно постанови Державного комітету СРСР з матеріально-технічного постачання від 27.04.1989 №32 "Про затвердження норм природного збитку окремих видів продукції виробничо-технічного призначення при морських перевезеннях" норми природного збитку руди залізної та інших руд, до яких відноситься ільменітовий концентрат, складають 0,9 процентів від маси вантажу, а також додатково за кожну перевалку з морського на залізничний транспорт або назад у розмірі 1 процента. При перевезеннях вантажів у змішаному сполучені норми природного збитку маси для кожного виду транспорту, що бере участь в перевезенні, приймаються в одинарному розмірі за всю відстань перевезення на цьому транспорті по прямому документу.

У виконання умов контракту №1429 від 17.07.2003 нерезидентом відвантажено з індійського порту 34317 тонн ільменітового концентрату.

Виконуючи умови контракту, позивач перерахував нерезиденту 2925452,90 доларів США. Товар надійшов за вантажною митною декларацією на суму 2867665,95 доларів США в кількості 33638,31 тонн.

Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи Науково-дослідницької лабораторії судової експертизи від 10.06.2008 №5 розбіжність між контрактною вартістю та вантажною митною декларацією склала 57786,95 доларів США або 677,853 тонн ільменітового концентрату, що не перевищує норми природного збитку, визначеної Експертним висновком №741 від 03.11.2003.

При аналізу виконання контракту №85 від 03.01.2003, укладеного позивачем та фірмою "RAWMATIMPEX s.a.r.l." (Ливан), за даними перевірки встановлено порушення термінів розрахунків по сумі 26761,86 доларів США та по сумі 46701,47 доларів США, а також дебіторська заборгованість в сумі 8257,08 доларів США, що відповідає 430,39 тонн фосфоритів (товар, що імпортується за контрактом).

Сторонами контракту №85 від 03.01.2003 були укладені доповнення до контракту.

Згідно з контрактом №85 від 03.01.2003 та доповненнями до нього товар постачався на умовах CIF (Інкотермс - 2000) до одного з українських портів за вибором покупця згідно з регламентом, встановленим Інкотермс - 2000.

На торговий термін "CIF" (Інкотермс - 2000) розповсюджуються ті ж правила, що встановлені для "CFR".

За умовами контракту №85 від 03.01.2003 та доповнень до нього позивач перерахував нерезиденту 3052811,35 доларів США.

У виконання умов даного контракту позивач отримав товар в порту міста Миколаїв в кількості 87911,26 тонн на суму 3018501,27 доларів США.

За висновком судово-бухгалтерської експертизи Науково-дослідницької лабораторії судової експертизи від 10.06.2008 №5 різниця між сплаченою позивачем сумою вартості товару та сумою, яка відображена в митний декларації, склала 34310,08 доларів США або 1002,74 тонн фосфатів, що не перевищує норми природного збитку, визначені експертними висновками, переліченими у висновку судової експертизи.

Таким чином, факти поставки товару в обумовленій контрактами кількості підтверджується відповідними документами, виявлені розбіжності, які виникли при проведенні навантажувально-розвантажувальних робіт товару на митній території України, знаходиться в межах, встановлених для природного збитку. Правові підстави вважати недопоставкою природний збиток, що стався у позивача на митній території України, відсутні.

Враховуючи наведене судова колегія погоджується з тим, що нерезиденти виконали свої обов'язки з поставки товару в повному обсязі і порушення термінів, встановлених статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994, не вбачається, а відповідач необґрунтовано нарахував позивачу пеню в загальній сумі 611640,83 грн., у зв'язку з чим підлягають задоволенню й вимоги щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482301/0 від 10.10.2005 року та №0000482301/2 від 23.02.2006.

При перевірці дотримання позивачем вимог валютного законодавства при імпорті послуг при взаємовідносинах позивача з фірмами "DMG World Media (UA) LTD" (Англія), "AZIZ BOUSLAMIT Mission Conseil" (Марокко), "SQUARE, Lyon" (Франція), компанією KRULL Corp. (США) відповідачем виявлені порушення позивачем термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, у зв`язку з чим позивачу нарахована пеня в загальній сумі 80307,29грн.

Позивач заперечував проти тверджень відповідача в Акті перевірки про наявність дебіторської заборгованості по оплаті послуг, про відсутність актів виконаних робіт за отриманими послугами, наполягав на тому, що у нього є всі первинні документи, які підтверджують надання вище переліченими нерезидентами послуг.

Згідно матеріалів справи, при взаємовідносинах з переліченими нерезидентами заборгованості по зовнішньоекономічної діяльності по даним бухгалтерського обліку встановлено не було.

За правилами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних доказів наявності правових підстав для нарахування позивачу пені в сумі 80307,29грн. відповідачем не надано.

Відповідач стверджує, що обов`язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом, є вантажна митна декларація типу ІМ-40. Якщо на момент проведення документальної перевірки у імпортера є в наявності тільки товаросупроводжувальні документі з відбитком штампа "Під митним контролем", а оформлена належним чином вантажна митна декларація типу ІМ-40 відсутня, з резидента стягується пеня, передбачена статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Судова колегія не погоджується з таким ствердженням відповідача з таких підстав.

Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 вантажна митна декларація (ВМД) не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 № 11/18-5435).

Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Разом з тим згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларації.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є вантажна митна декларація. Зазначеною вище Інструкцією встановлюється лише можливість її використання для зняття з контролю.

Відповідач нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції в сумі 1360,00грн. за непроведення декларування у 2004 році зовнішньоекономічної заборгованості по розрахункам з фірмою "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США) в сумі 54131,93 доларів США та 57789,96 доларів США, по розрахункам з фірмою "RAWMATIMPEX s.a.r.l." (Ливан) в сумі 8257,08 доларів США.

Вказана відповідачем заборгованість у позивача відсутня з підстав, викладених вище, тому вимоги відповідача щодо декларування валютних цінностей є безпідставними.

Отже, встановлено протиправність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000492301/0 від 10.10.2005 року та №0000482301/2 від 23.02.2006 р.

В частині нарахування податку на землю слід зазначити наступне.

Згідно акту перевіоки за даними річного земельного звіту за формою 6-зем станом на 01.01.2004 року в користуванні позивача знаходилась земельна ділянка загальною площею 4780,35 га, у тому числі 293,27 га -землі промисловості; 81,1 га землі під установками для очищення відходів; 4,167 га -землі для водозабезпечення та очистки стічних від; 6,462 га -землі для виробництва та розподілу електроенергії; 39,05 га -землі, що використовуються для виробництва і розподілу тепла; 4356,301 га -водоймища.

З підстав, аналогічним доводам відповідача, Міськрайонний відділ Держкомзему у м. Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі АРК також вважає, що землі, надані ДАК "Титан"в постійне користування в межах Армянської міської ради, на яких розташовані кислотонакопичувач (площею 3992,93 га, кадастровий номер земельної ділянки 01115 00000:02:001:0003), огарконакопичувач (площею 81,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 01115 00000:02:001:0004) і водосховище (площею 363,37 га, кадастровий номер земельної ділянки 01115 00000:02:001:0005) відносяться до земель промисловості. В матеріалах справи також наявний і лист Армянського відділу Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», від 31.05.2006 р. №16, відповідно до якого земельні ділянки ДАК «Титан»згідно даних реєстраційних карток мають код цільового використання 3.1.5 -підприємства іншої промисловості (т.2, а.с.60).

Згідно листа Республіканського комітету по земельним ресурсам АРК від 18.10.2004 року №2908/10-25 (т.4, а.с. 129) вказані земельні ділянки позивача відносяться до земель водного фонду.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи, землі, надані ДАК "Титан" в постійне користування в межах Армянської міської ради, на яких розташовані кислотонакопичувач (площею 3992,93 га, кадастровий номер земельної ділянки 01115 00000:02:001:0003), огарконакопичувач (площею 81,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 01115 00000:02:001:0004) і водосховище (площею 363,37 га, кадастровий номер земельної ділянки 01115 00000:02:001:0005) відносяться до земель водного фонду. Згідно з довідкою Армянського міського відділу земельних ресурсів від 12.10.2004 ороку №205/07 (т.2, а.с.61) за формою 6-зем та на підставі рішення сесії Армянської міської ради №251 від 04.11.2003 року (рішення сесії Армянської міської ради №386 від 27.10.2004 року -т.2, а.с.9, 21-30, т.3, а.с.210) зазначені в акті перевірки землі відносяться до земель промисловості.

Разом із тим, відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції і також не приймає до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи як належний доказ у справі, оскільки віднесення земель до тих чи інших категорій не віднесено до компетенції експертних установ.

Також необґрунтованими є посилання позивача на п. 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, оскільки визначення терміну "гідротехнічні споруди" наведене в ній, може використовуватись лише в цілях застосування цієї Методики під час забезпечення комплексу робіт, що виконуються при обстеженні і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного транспортування і складування промислових відходів і не встановлює правил віднесення земель до тих чи інших категорій.

Поділ земель України на категорії відбувається за їх цільовим призначенням (ст.19 ЗК України). В мотивувальній частині ухвали Вищого адміністративного суду від 27.05.2008 року зазначено, що з аналізу норм законодавства, що регулює земельні відносини очевидно, що цільове призначення землі є критерієм визначення її категорії. При цьому вказано, що вимоги Земельного кодексу України, а саме ст. 19, яка визначає цільове призначення земель за категоріями, дає підстави вважати висновок судів першої та апеляційної інстанції помилковим, так як судами не враховано визначення земель, які надані позивачу у користування, а саме землі промисловості. (т.2, а.с.39-42)

Згідно із ст. 66 ЗК України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Відповідно до рішення Армянської міської ради від 04.11.2003 року №251, в редакції рішення від 27.10.2004 року позивачу передано в постійне користування земельну ділянку площею 4780,35 грн. із земель Армянської міської ради не наданих у власність або користування по категорії: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики і оборони та іншого призначення; по угіддям і видам економічної діяльності: 293,27 га -землі промисловості; 81,1 га -землі під установками для очищення відходів; 4,167 га -землі для водозабезпечення і очистки стічних вод; 6,462 га -землі виробництва і розподілу електроенергії; 39,05 га -інші землі; 4356,301 га -водоймища.(т.2, а.с.21-23)

Відповідно до Державного акту на право користування землею, серії І-КМ №003359, земельна ділянка площею 4780,35 га надана позивачу в постійне користування для обслуговування промислового підприємства на підставі рішення Армянської міської ради від 04.11.2003 року №251. При цьому, відповідно до плану зовнішніх меж землекористування, земельні ділянки під кислотонакопичувачем, водосховищем, та огарконакопичувачем знаходяться на даній ділянці площею 4780,35 га; вказані об'єкти використовуються для здійснення промислової діяльності позивача.(т.2, а.с.10-12)

Згідно із листом Державного комітету України по земельним ресурсам від 10.11.2004 року вих. №14-22-12/9752 позивачу земельні ділянки надавались в постійне користування за цільовим призначенням -промисловість. (т.2, а.с.62)

За таких обставин, обґрунтованими є доводи відповідача стосовно віднесення земельних ділянок в межах Армянської міської ради, на яких розташовані кислотонакопичувач (площею 3992,93 га), огарконакопичувач (площею 81,1 га) і водосховище (площею 363,37 га), наданих в постійне користування позивачу, до земель промисловості, оскільки матеріалами справи безумовно підтверджується, що цільове призначення цих земельних ділянок стосується розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд позивача, як промислового підприємства.

Також слід враховувати положення ч. 3 ст. 59 ЗК України, згідно із якою, у постійне користування землі водного фонду надаються державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Позивач у справі до числа таких організацій не відноситься, тому не може мати земель водного фонду на праві постійного користування.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535-ХІІ ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 8 цього Закону податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону (земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, військових формувань, утворених відповідно до законів України та сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням), справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Аналізуючи наведене правомірним є застосування податковим органом ставки земельного податку, визначеної ст. 8 Закону №2535, стосовно земельної ділянки загальною площею 4780,35 га, яка належить позивачу відповідно до Державного акту на право користування землею серії І-КМ №003359. Також не приймається до уваги посилання позивача на лист Державного комітету по земельних ресурсах України від 22.12.2004 року, оскільки висновок вказаного листа суперечить висновкам листа вказаного державного органу від 10.11.2004 року (т.2, а.с.62, 66).

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов в частині вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.10.2005 року № 0000462301/0 та від 25.02.2006 року № 0000442301/2 задоволенню не підлягає.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.11 по справі № 2а-11403/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко