Постанова № 26291767, 20.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р.

справа № 2а-14148/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Алтухової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкард»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкард»до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з вимогами, в яких просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0000012301/0 від 25.10.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 88465 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 16.09.2010 року по 29.09.2010 року представниками податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ланкард»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у ІІ кварталі 2008 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1918/23-3/34589075 від 29.09.2010 року, за висновками якого встановлені порушення підприємством пп.7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 88465 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення 0000012301/0 від 25.10.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 88465 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач при формуванні даних податкової декларації за ІІІ квартал 2008 року на підставі п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прийняв самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування (у сумі 213210,00 грн.) у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів.

Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Дана норма встановлює правила розрахунку сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню. В той же час, вона не регулює порядок повернення з бюджету відповідних сум. Ці відносини регулюються нормами пп.7.7.5 –7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Враховуючи наведене, сума, яка була розрахована за правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, відповідно до п.1.8 ст.1 Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з

бюджету. При цьому порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування, встановлений пп.7.7.5 –7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону, не передбачає можливості погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Зазначене стосується також і залишків від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та в яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у тих наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Отже, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, тобто не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування згідно зазначеного пп.7.7.2 п.7.7 вказаної статті є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Оскільки факт сплати позивачем на користь своїх постачальників, за наслідками взаємовідносин з якими товариством сформований податковий кредит, податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) не заперечується податковим органом та зважаючи на викладене – зменшення відповідачем підприємству суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зменшення суму бюджетного відшкодування податковим органом є необґрунтованим, відповідно податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч. 1 ст. 202, ст.205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкард»–задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 р. - скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкард»–задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0000012301/0 від 25.10.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 88465 грн.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкард»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 30.05.2012 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим