Ухвала суду № 26291759, 06.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р.

справа № 2а-8626/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Рябоченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекцій у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адмін»до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень –рішень, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення –рішення №0000262305/0 від 28.09.2010 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3566078 грн. та №0000262305/1 від 22.10.2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позовні вимоги задоволенні. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0000262305/0 від 28.09.2010 року та №0000262305/1 від 22.10.2010 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Шевченковському районі м. Запоріжжя проведено виїзну документальну перевірку TOB «Адмін»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року, в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних податкових періодах, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у періодах: березень 2005 року, червень 2007 року, серпень - грудень 2007 року, січень - квітень, січень - грудень 2008року, січень- грудень 2009 року, січень - травень 2010 року, результати якої відображено в акті № 109/23- 5/33134232 від 18.08.2010 року.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000262305/0 від 28.09.2010 року, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 3566078 грн. За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення, податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000262305/1 від 22.10.2010 року.

В ході перевірки виявлено, що позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1 7.7.2 п.7.7 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень - грудень 2009 року, січень - червень 2010 ПДВ у сумі 3566078грн., та безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року по операціям з придбання послуг та товарів від постачальників, які виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, якими не задекларовано податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації, не мають виробничих потужностей та завищено суму бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у постачальників по ланцюгу придбання факту відображення у податковому обліку податкового кредиту чи податкових зобов'язань не свідчить про порушення податкового законодавства саме позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності TOB «Адмін»та фактів виявлених порушень. Такі обставини, так само і співставлення декларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання, знаходяться поза межами податкового обліку позивача, не підтверджуються первинними документами, що відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства та які досліджені ДПІ під час перевірки.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит в період, за який проводилася перевірка утворився у зв'язку з придбанням TOB «Адмін»послуг з будівництва та благоустрою житлового комплексу.

З акту перевірки видно, що висновок про відсутність реального здійснення послуг контрагентами позивача здійснено на підставі відомостей, отриманих податковим органом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо контрагентів позивача. Відповідно до даних реєстру підприємства - контрагенти TOB «Адмін»знаходилися у стані припинення у зв’язку з визнанням банкрутами, за рішеннями засновників, рішеннями суду; ліквідації; відсутності за місцем знаходження; відсутності підтвердження відомостей щодо юридичної особи.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм п. 7.7 ст. 7 «Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету - або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому виходячи зі змісту п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.З, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8- 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

При цьому п.п 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Між тим, позивачем надані всі документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, які відображені у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 20.07.2012 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко