Ухвала суду № 26291214, 20.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18517/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комп'ютерний світ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комп'ютерний світ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, в апеляційній скарзі до суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, виражає прохання зазначене вище судове рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Комп'ютерний світ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.10.08р. по 30.06.11р, за результатами якої складено акт від 02.10.11р. за №2/22/23-04/36176778.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1. п. 7.3 , п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ,.198.2,198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п.1 Наказу ДПА України від 21.12.10р. №969 «Про затвердження форми Податкової накладеної та Порядку її заповнення»затвердженого в Міністерстві юстиції України 29.12.10р. за № 1401/18696, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1660460,33грн. в тому числі за серпень 2010 року на суму 1340274,80грн., за грудень 2010року на суму 121469,12грн. та за березень 2011 року в сумі 198716,41грн. Крім того встановлено допущення позивачем порушення пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»що призвело до заниження позивачем зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за 2010рік в сумі 782,11грн.

На підставі зазначеного в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення: № 0007222304 від 24.10.11р. яким позивачу донараховано суму зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 2025897,00 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1660460,00 грн. та штрафні фінансові санкції в розмірі 365437,00грн.; №0006641705 від 21.10.11р. яким позивачу донараховано суму зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 977,64 грн. в тому числі 782,11 грн. за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 195,53грн.

Позивач з такими рішеннями податкового органу не погоджується у зв'язку із чим звернувся до суду щодо їх скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правомірності дій податного органу з приводу донарахування позивачу вказаних зобов'язань.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції, встановлено що між позивачем та ТОВ «Конвер»02.08.10р. укладено договір за № 020810 поставки комп'ютерних комплектуючих.

У відповідності до абз.1 пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ст. 3 ч. 2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88 вказують на те, що первинні документи, які відображають господарську діяльність, є основою для бухгалтерського обліку та ці документи повинні відповідати певним вимогам та мають бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Наряду з цим, всупереч зазначених положень Закону документи позивача не містять необхідних відомостей про господарські операції з названим вище контрагентом та не підтверджують її здійснення.

Будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При відсутності здійснення господарської операції відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть при наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку мають братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, з наявної в матеріалах справи копії договору укладеного між позивачем та ТОВ «Конвер»вбачається, що однією з умов такого є здійснення поставки товару на умовах EXW, CPT, DDP відповідно правилам Інкотермс-2000 (визначені умови поставок передбачають можливість як поставки товару продавцем так і покупцем, зокрема у відповідності до умов терміну EXW обов'язки покладені на продавця вважаються виконаними в разі надання товару покупцеві на своєму підприємстві, при цьому відповідальність за погрузну та транспортування покладено на покупця, натомість умовами поставок видів DDP та CPT максимальні обов'язки щодо поставки такого покладено саме на продавця товарів).

Колегією суддів встановлено, що відповідно до поданої ТОВ «Конвер»податкової звітності чисельність працівників даного суб'єкта господарювання становить 1-ну особу та відсутні технічні можливості здійснення перевезення вантажів, при цьому в результаті дослідження визначних контрагентом позивача зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2010року, таким в зазначеному періоді не отримувалось послуг з перевезення вантажів.

Наведені обставини на переконання колегії суддів свідчать, що товар у кількості та асортименті встановленій податковими накладними, не міг бути поставлений позивачу.

Доказів перевезення товару, отриманого від ТОВ «Конвер», власними силами чи за допомогою перевізників в матеріалах справи відсутні.

До того ж, подальша реалізація аналогічного виду товару позивачем не свідчить, що такий отримано саме на виконання цього договору від ТОВ «Конвер».

З огляду на викладене вище, договір та виписані ТОВ «Конверт»податкові накладні не відображають фактичного здійснення господарської операції, а тому не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином позивачем у серпні 2010року віднесено до податкового кредиту кошти в сумі 1340274,80грн. не підтверджені належними первинними документами.

Крім того слід зазначити, що в результаті дослідження поданої ТОВ «Конверт»податкової звітності за серпень 2010року, останнім у розшифровці контрагентів по зобов'язанням за вказаний період не зазначено здійснення будь яких господарських операцій з позивачем та відповідно не визначено встановлену позивачем суму податкового кредиту на зобов'язання.

Щодо неправомірності формування податкового кредиту в грудні 2010 року в сумі 121469,12грн. на підставі податкової накладної отриманої від ТОВ «Грейд Плюс Груп», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податкова накладна, отримана від ТОВ «Грейд Плюс Груп», не відповідає вимогам Наказу ДПА України від 21.12.10р. №969 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення», а саме містить виправлення.

З копії податкової накладної, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що вона виконана поліграфічним методом, однак в графах «Дата виписки податкової накладної»та «Дата відвантаження товарів»містить виправлення, зокрема встановлену дату «01.11.2010»виправлено на «01.12.2010».

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується, що податковим органом вірно встановлено неправомірність формування податкового кредиту на підставі податкової накладної що не відповідає вимогам поставленим до такого документу, а тому не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Що ж стосується висновку податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість у березні 2011року на суму 198716,41 грн. що виникло в результаті віднесення позивачем до податкового кредиту даного періоду сум сплаченого ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Бріз України», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «Компанія Бріз України»01.02.11р. укладено договір за № 0102 поставки комп'ютерних комплектуючих.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положення Податкового кодексу України кореспондують, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Відповідачем під час перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Компанія Бріз України» трудових ресурсів, складських чи будь-яких інших приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, також встановлено відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів та транспортних засобів.

Враховуючи відсутність у ТОВ «Компанія Бріз України»необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності та обсяги поставок, що нібито були здійснені позивачу, наявність самих лише податкових накладних, на думку суду, не може підтвердити реальність настання наслідків за таким договором, що вірно було враховано судом першої інстанції.

Наведене свідчить про те, що договір № 0102 від 01.02.11р. та виписані ТОВ «Компанія Бріз України»податкові накладні не відображають фактичного здійснення господарської операції, а тому не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто, позивачем у березні 2011року віднесено до податкового кредиту кошти в сумі 198716,41 грн. не підтверджені належними первинними документами.

До того ж, податкова накладна виписана зазначеним контрагентом позивача хоча і містить печатку ТОВ «Компанія Бріз України»однак взагалі не підписана.

Також Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва донараховано позивачу зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб у зв'язку із порушенням останнім пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» що призвело до заниження позивачем вказаних зобов'язань за 2010рік в сумі 782,11грн.

Відповідно до вимог п. 19.2. ст. 19 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку. Так зокрема податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати) (п.п.6.3.1 п.6.3 ст.6 від 22.05.2003 року № 889-IV).

Згідно п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 вказаного Закону, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Як вбачається з акту перевірки підставою для донарахування позивачу даного зобов'язання послужила відсутність у такого заяв працівників для надання податкової соціальної пільги.

Хоча у позовній заяві позивач і вказує на наявність таких заяв, однак як до перевірки так і до суду першої та апеляційної інстанцій такі заяви надані не були.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, надав до суду належні докази, що підтверджують факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комп'ютерний світ" -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 25.09.2012.