Ухвала суду № 26288217, 29.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 р.Справа № 2а-1670/11311/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Храменка Ю.О.

представника відповідача Біланенка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. по справі № 2а-1670/11311/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МіС» (надалі за текстом - ТОВ «МіС», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі за текстом - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 203, 204, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 9, 71, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що TOB "МіС" 16.11.2000 р. зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 31194504) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 11.10.2011 р. по 18.10.2011 р. було проведено позапланову виїзну перевірку позивача по питанню взаємовідносин з TOB "Будмашпост" за липень 2011 р., за результатами якої складено акт від 26.10.2011 р. № 7421/23-209/31194504.

На підставі вищевказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 року № 0010152301/3380, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 142000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 71000,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відповідності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення приписам законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення стали відображені в акті перевірки від 26.10.2011 р. № 7421/23-209/31194504 висновки про порушення ТОВ «МіС» вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за господарськими операціями з TOB "Будмашпост" та відповідно занижено суму з податку на додану вартість за липень 2011 року, що підлягає сплаті на суму 142000,00 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтверджений податковими накладними.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України)

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України)

У відповідності з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між TOB «МіС» та TOB «Будмашпост» був укладений договір № 348 від 11 липня 2011 року, відповідно до якого контрагент бере на себе зобов'язання по постачанню конденсатора повітряного охолодження та виконанню робіт по його монтажу на установці з переробки нафти та відпрацьованих нафтопродуктів.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкові накладні (а.с. 27, 29, 31), видаткові накладні (а.с.28,30), акт здачі-прийняття робіт. Розрахунки по вказаному договору проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок з банку (а.с.34-36).

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

Разом з тим, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

В силу абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до абз. 2 п.п. 11.1 п. 11 Правил №363, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

За приписами п.п. 11.4 п. 11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано документів, що дають змогу встановити фактичне здійснення операцій з придбання товарів, зокрема, товарно-транспортні накладні, дорожні листи, а також паспорти якості постачальника або/та сертифікат відповідності для товару, який підлягає сертифікації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність у підприємства ТОВ "Міс" виписаних ТОВ «Будмашпост» податкових накладних, видаткових накладних та актів виконаних робіт у спірних правовідносинах не створює належного права для формування податкового кредиту.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання товарно-транспортних накладних у зв'язку з тим, що транспортування обладнання здійснювалось транспортом та силами ТОВ «Будмашпост», з огляду на таке.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На підставі п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Беручи до уваги викладені норми податкового законодавства, а також враховуючи приписи Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.), позивачем не було підтверджено фактичне переміщення товару від продавця до покупця, що спростовує доводи апеляційної скарги про реальність спірної господарської операції і, як наслідок, правомірного формування податкового кредиту.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано доказів оприбуткування на підприємстві придбаного обладнання, а також використання вказаного обладнання у власній господарській діяльності.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. по справі № 2а-1670/11311/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2012 р.