Ухвала суду № 26287740, 06.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2012 р.Справа № 2а-17428/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Машура В.О.

представника відповідача Корнієвського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2012р. по справі № 2а-17428/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донтехсервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донтехсервіс" (далі по тексту -ТОВ «Донтехсервіс», позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі по тексту -ДП у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач) в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №№ 0003952305 та 0003962305 від 26.08.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2012р. зазначений позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003952305 та №0003962305 від 26.08.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9, п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст. Закону України "Про податок на додану вартість", просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка TOB «Донтехсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт №3692/2305/31340075 від 15.08.2011р. (а.с. 5-24 том 1).

Згідно висновків акту перевірки №3692/2305/31340075 від 15.08.2011р. встановлені порушення позивачем п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1103,00 грн., у тому числі за II квартал 2010 року у сумі 555,00 грн., за І квартал 2011 року у сумі 548,00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 610284,00 грн., у тому числі у квітні 2010 року у сумі 444,00 грн., у червні 2010 року у сумі 60561,00 грн., у липні 2010 року у сумі 368698,00 грн., у серпні 2010 року у сумі 1331,00 грн., у вересні 2010 року у сумі 13412,00 грн., у жовтні 2010 року у сумі 3506,00 грн., у листопаді 2010 року у сумі 141893,00 грн., у лютому 2011 року у сумі 161,00 грн., у березні 2011 року у сумі 277,00 грн.

На підставі акту перевірки №3692/2305/31340075 від 15.08.2011р. відповідачем 26.08.2011 року були винесені податкові повідомлення - рішення № 0003962305 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 1242,75 грн. (основний платіж - 1103,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 139,75 грн.) та №0003952305 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі - 762746,25 грн. (основний платіж - 610283,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 152463,25 грн.) (а.с. 25-26 том 1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки №3692/2305/31340075 від 15.08.2011р., відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суми витрат у загальному розмірі - 4413,00 грн. та до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі - 610284,00 грн. за результатами взаємовідносин з контрагентами - ПП «Харагротех», TOB «БМ Технологія», TOB «Нанотек», TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.1.32 ст. 32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у лютому - квітні 2010 року до складу валових витрат були включені суми витрат по взаємовідносинам з TOB «БМ Технологія»у розмірі 2221,00 грн. та з TOB «Нанотек»у розмірі 2192,00 грн.

Так, у квітні 2010 року позивачем у TOB «БМ Технологія»було придбано товар - труби, на загальну суму 2665,00 грн. (у тому числі ПДВ - 444,17 грн.), що підтверджено видатковою накладною №409 від 23.04.2010 року (а.с. 109 том 2). За отриманий товар позивачем здійснено оплату, що підтверджено випискою з рахунку (а.с. 110 том 2).

Отриманий від TOB «БМ Технологія»товар позивачем було використано для ремонту комбайнів, що підтверджено довідкою та кошторисом на ремонт комбайну (а.с. 111, 113-126 том 2).

Також, між позивачем та TOB «Нанотек»було укладено договір купівлі - продажу №02223 від 22.02.2011 року на поставку металопрокату та підписано специфікацію №1 до цього договору (а.с. 93-94 том 2).

На виконання умов вказаного договору позивач отримав у лютому-березні 2011 року від ТOB «Нанотек»товар - труби, на загальну суму 2630,00 грн. (у тому числі ПДВ - 438,33 грн.), що підтверджено видатковими накладними №02223 від 22.02.2011 року, №291 від 29.03.2011 року (а.с. 96-97 том 2). За отриманий від TOB «Нанотек»товар позивачем здійснено оплату, що підтверджено випискою з банку (а.с. 98 том 2).

Отриманий товар позивачем було використано для ремонту та зборки комбайнів та тракторів, що підтверджено довідкою, кошторисом на капітальний ремонт трактору та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.04.2011 року (а.с. 99-107 том 2).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження позивачем правомірності відображення в податковому обліку валових витрат від операцій з ТOB «БМ Технологія»та TOB «Нанотек».

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного формування податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з TOB «БМ Технологія», TOB «Нанотек», TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ПП «Харагротех»виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного наявність у позивача виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»(продавець) 01.07.2010 року було укладено договір №01/07-СЗ, відповідно до якого продавець зобов'язався передавати (поставляти), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар (а.с. 123-124 том 1).

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем було надано видаткову накладну №РН-0000023 від 20.07.2010 року, податкову накладну №23 від 20.07.2010 р. За отриманий товар позивачем здійснено оплату, що підтверджено випискою з рахунку. Фактичне перевезення товару підтверджено подорожнім листом №172668 від 20.07.2010 року.

У подальшому отриманий товар було реалізовано позивачем за договором комісії №8/к від 01.07.2010 року на продаж датчиків тиску п'єзоелектричних (а.с. 61-63 том 2), що також підтверджено вантажно-митною декларацією, виписками з рахунку, звітом про виконання договору комісії №8/к від 01.07.2010 року, актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 30.09.2010 року (а.с. 64-69 том 2).

Також, між позивачем (покупець) та ПП «Харагротех»(продавець) був укладений договір №0601 від 01.06.2010 року, відповідно до якого продавець продає, а покупець покупає запчастини, комплектуючи та обладнання до автосільгосптехніки та промислове обладнання, та договір №0311 від 03.11.2010 року, відповідно до якого продавець продає, а покупець покупає насіння соняшника (сировина) не для посіву (а.с. 128, 188-189 том 1).

На виконання умов вказаних договорів продавцем було продано позивачу товар у червні-листопаді 2010 року на загальну суму 1449485,81 грн. (у тому числі ПДВ - 241580,97 грн.), що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними. Фактичне перевезення товару, отриманого позивачем від ПП «Харагротех», підтверджено товарно-транспортними накладними. За отриманий товар позивачем здійснено оплату, що не заперечується сторонами по справі.

Отриманий від ПП «Харагротех»товар позивачем було оприбутковано, що підтверджено бухгалтерськими проводками за червень-листопад 2010 року, довідкою про рух товару по складу у листопаді 2010 року (а.с. 79-90 том 1, 203 том 1).

У подальшому отримані від ПП «Харагротех»запчастини були використанні позивачем для ремонту та зборки сільгосптехніки, з метою надання ним послуг з ремонту та зборки техніки контрагентам, а також з метою реалізації такої техніки, що підтверджено довідками, договорами на реалізацію та ремонт сільгосптехніки, актами приймання-передачі цієї техніки, актами виконаних робіт, актами зборки техніки, кошторисами (а.с. 210-245 том 1, 1-60 том 2).

Отриманий позивачем від ПП «Харагротех»товар - насіння соняшника (сировина) не для посіву у подальшому позивачем було реалізовано TOB «Прогрес-Інвест»(м. Бєлгород), що підтверджено договором купівлі-продажу №2/11 від 02.11.2010 року, вантажно-митними деклараціями, приєднаними до матеріалів справи (а.с. 204-209 том 1, а.с. 70-80, 83, 86, 88, том 2).

По взаємовідносинам з TOB «БМ Технологія»та TOB «Нанотек»у лютому-квітні 2010 року щодо придбання товару - труби, на загальну суму 2665,00 грн. (у тому числі ПДВ -444,17 грн.) від TOB «БМ Технологія»та на загальну суму 2630,00 грн. (у тому числі ПДВ - 438,33 грн.) від TOB «Нанотек», позивачем отримано від цих контрагентів податкові накладні №573 від 23.04.2010 року, №02223 від 22.02.2011 року (а.с. 95, 108 том 2).

Як вбачається з матеріалів справи, отримання товару за вищезазначеними угодами здійснювалось представниками позивача за довіреностями, що були зареєстровані в журналі реєстрації виданих довіреностей (а.с. 67-74 том 1).

В підтвердження фактичного перевезення товару за вищезазначеними угодами, позивачем надано договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом, акти надання транспортних, транспортно-експедиційних послуг, виписки з рахунку щодо сплати цих послуг, свідоцтва про реєстрацію автомобілів - фургон маловантажний В, з номерними знаками - АХ3101ВН, АХ9091КХ (а.с. 75 том 1, а.с. 81-82, 84-85, 87, 89, 90-91 том 2).

Вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції що господарські операції позивача з TOB «БМ Технологія», TOB «Нанотек», TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ПП «Харагротех»були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами, товарно-транспортними накладними та іншими первинними документами), а саме: реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірного застосування до позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»по взаємовідносинам з TOB «Нанотек», оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»втратив чинність з 01.01.2011 року, проте, як господарські взаємовідносини з TOB «Нанотек»мали місце у лютому-березні 2011 року.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинами з ПП «Харагротех», оскільки 11.01.2011 р. свідоцтво платника ПДВ ПП «Харагротех»анульовано, декларації з ПДВ ПП «Харагротех»за червень - листопад 2010 р. визнані недійсними, з огляду на таке.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Харагротех»відбулось 11.01.2011 року, проте, як господарські взаємовідносини ПП «Харагротех»з позивачем мали місце у червні - листопаді 2010 року, тобто до анулювання такого свідоцтва.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань його контрагентом, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0003952305 та №0003962305 від 26.08.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2012р. по справі № 2а-17428/11/2070 залишити без змін..

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 13.08.2012 р.