Постанова № 26287272, 02.10.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1649/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головея В.М.., Шевченко В. В.,

при секретарях судового засідання - Ткачук Є. О. та Головань О.М.

за участю представників:

Департаменту комунальної власності Одеської міської ради -Тарановського Д.С. ( за дорученням),

ГО "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані" -Луценко О.Г. (голова)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Громадської організації "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані" на рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2012 р. по справі № 5017/1649/2012 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані" про внесення змін до договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

05.06.2012 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про внесення змін до договору оренди №7/021 від 09.10.2000р. (нова редакція від 25.03.2010р.) (далі договір), укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Громадською організацією "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані" (далі відповідач), затвердивши розрахунок орендної плати за договором з 08.07.2011р. в такій редакції: - вид діяльності - розміщення кафе, площа 244,7кв.м, експертна вартість приміщення 248517,32грн., відсоток від експертної вартості приміщення 8, індекс інфляції з 01.08.2000р. 3,098, місячна орендна плата на 01.07.2011р. - 5132,71грн.;

- вид діяльності - пункт прийому склотари, площа 20,0кв.м, експертна вартість приміщення 20312,0грн., відсоток від експертної вартості приміщення 15, індекс інфляції з 01.08.2000р. 3,098, місячна орендна плата на 01.07.2011р. - 786,58грн.. (а.с.2-5)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2012 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.06.2012 р. о 12:45 год.. (а.с.1)

Відповідач відзив на позов не надав, участі у розгляді справи в місцевому суді не приймав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2012 р. (повний текст якого підписано 16.07.2012 р. суддею Горячук Н.О.) позов задоволено частково, внесено зміни до договору оренди №7/021 від 09.10.2000р. (нова редакція від 25.03.2010р.), укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Громадською організацією "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані", затвердивши розрахунок орендної плати за договором. в такій редакції: - вид діяльності - розміщення кафе, площа 244,7кв.м, експертна вартість приміщення 248517,32грн., відсоток від експертної вартості приміщення 8, індекс інфляції з 01.08.2000р. 3,098, місячна орендна плата на 01.07.2011р. - 5132,71грн.; - вид діяльності - пункт прийому склотари, площа 20,0кв.м, експертна вартість приміщення 20312,0грн., відсоток від експертної вартості приміщення 15, індекс інфляції з 01.08.2000р. 3,098, місячна орендна плата на 01.07.2011р. - 786,58грн.;" та стягнуто з відповідача на користь позивача 1073 грн. 00коп. судового збору. (а.с. 51-54) Своє рішення суд мотивував тим, що раніше надана рішенням Одеської міської ради відповідачу пільга по орендній платі скасована іншим рішенням Одеської міської ради ( яке відповідачем не оскаржене), а відтак орендна плата повинна стягуватись на загальних підставах відповідно до Постанови КМ України від 4 жовтня 1995 р. N 786 „Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу".

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в який просить скасування це рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права в т.ч. ст. 20 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та порушенням його прав. Крім того скаржник зазначає, що він не був обізнаний про наявність у господарському суді зазначеної справи, наявні у матеріалах справи поштові повідомлення підписані не встановленою особою, копію рішення представник відповідача отримав 16.07.2012 р..

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.09.2012 р. о 11:00 год., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення.

Фіксація судового засідання здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 25.09.2012р. підтримав скаргу і просив задовольнити її в повному обсягу.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 25.09.2012р. просив відмовити в задовольнянні скарги.

Ухвалою суду від 25.09.2012р. було задоволено клопотання скаржника про продовження розгляду справи, строк розгляду справи продовжено на 15 днів і в судовому засідання оголошено перерву до 02.10.2012р. про що учасники процесу були повідомлені в судовому засіданні особисто під розпис.

У судовому засіданні 02.10.2012р. відбулась заміна секретаря судового засідання Ткачук Є. О. на секретаря судового засідання Головань О.М.

Представник позивача після оголошеної перерви в судове засідання 2.10.2012р. не з'явився і колегія суддів прийняла рішення про закінчення розгляду справи за його відсутністю.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 02.10.2012р. оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї , дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2000 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець), правонаступником його є позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Громадська організації "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані" (орендар) з іншого укладеного договір оренди нежилого приміщення № 7/021.(далі - Договір).

Умовами вказаного Договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 502, загальною площею 264,7кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 58 (далі приміщення). Вищезазначені нежитлові приміщення першого, поверху № 502 належать Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення першого поверху №.502 серії САС № 193132,. виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 жовтня 2008 року на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради-від 23.12.2004 року, №, 767, право власності на які зареєстровано 06.11.2008 року КП „ОМБТІ та РОН" в книзі: 9ог-60 за номером, запису 559. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20836964, виданим КП „ОМБТІ та РОН" О6.11.2008 року, реєстраційний номер вищевказаних нежитлових приміщень першого поверху № 502 становить 25326393. Загальна вартість нежитлових приміщень першого поверху №.502 становить 315073,00грн. (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить, 1 гривню в рік, без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Також з п.2.4 договору наявного у матеріалах справи вбачається, що орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Крім того п. 2.5 договору передбачено, що розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Задовольняючи позов місцевий суд входив з того, що власник майна -Одеська міська рада своїм рішенням скасувала раніше надані відповідачу пільги по орендній платі і це рішення ради не скасовано, а відтак позивач обґрунтовано вимагає внесення змін до умов договору в частині зміни (збільшення) орендної плати.

Проте з цією позицією погодитись не можна з огляду на таке.

Так частиною 2 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим) та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Матеріали справи свідчать і ці обставини визнаються сторонами спору, що Одеською міською радою не затверджувались орендні ставки щодо комунального майна м. Одеси і при наданні в оренду комунального майна застосовувались ставки встановлені Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (далі -Методика), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями до неї)

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в т.ч. умов з Договору, і ці обставини встановлені судом першої інстанції, що відповідачу в період дії Договору Одеською міською радою була встановлена пільгова орендна плата (ставка) за орендовані ним згідно Рішення Одеської міської ради № 2071-ХХІV від 17.12.2003 року. і у зв'язку з цим викладена нова редакція цього Договору.

Умовами Договору, серед іншого, визначено, що розмір орендної плати може змінюватись у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

На момент звернення позивача до місцевого суду з цим позовом орендні ставки визначені Методикою не змінювались і Одеська міська рада не приймала рішень про встановлення нових орендних ставок щодо комунального майна яке передається в оренду.

За таких обставин та враховуючи умови Договору, вищенаведені норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна" і положення Методики у позивач немає правових підстав вимагати внесення змін до умов Договору в частині зміни (збільшення) орендної ставки.

Та обставина, що у Рішенні Одеської міської ради № 384 -УІ від 28.02.2011р. ( на яке посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог) скасувала надану раніше відповідачу пільгу по орендній платі не може бути підставою для зміни орендної ставки та внесення відповідних мін до умов Договору з огляду на таке.

Пільга по орендній платі надавалась Одеською міською радою відповідачу у відповідності до вимог ст. 20 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в якій зазначено, що органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, Уряд Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Будь-які зміни до вказаної норми вищезазначеного Закону не вносились і відповідач не змінював свого правового статусу, тобто є ветеранською організацією зареєстрованою такою відповідно до вимог чинного законодавства ,а відтак його стосунки по оренді майна крім Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та умов Договору регулюються вищевказаним Законом.

Трактування представником позивача, при наданні усних пояснень в суді апеляційної інстанції, статті 20 Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", стосовно того, що надання в безоплатне користування приміщень ветеранським організаціям є правом, а не обов'язком ради, на переконання колегії суддів є хибним , оскільки змістовний аналіз вказаної норми надає можливість зробити висновок що законодавець імперативно встановив обов'язок по наданню в безплатне користування приміщень таким ветеранським організаціям.

Слід також зазначити, що скасовуючи вищезазначену пільгу по орендній платі міська рада не обґрунтувала в рішенні це скасування та не зазначила правові підстави або причини цього скасування.

З огляду на викладене рішення Одеської міської ради № 384 -УІ від 28.02.2011р. яким скасовано відповідачу пільгу по орендній платі суперечить чинному законодавству.

Водночас слід зазначити, що статтею 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Статтею 4 ГПК України також передбачено що господарські суди не застосовують акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009, № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Такої ж правової позиції притримується Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 травня 1997 року N 1-зп „у справі щодо несумісності депутатського мандата, в якому зазначено, що стаття 58 Конституції України 1996 року" закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Місцевий суд не врахував вищевказаних правових норм та рішень Конституційного Суду України в яких закріплено пільги для відповідача та неможливість позбавлення його цих пільг і дійшов помилкового висновку, що сам по собі факт винесення Одеською міською радою вказаного рішення є підставою для внесення змін до умов договору.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Одеської міської ради № 384 -УІ від 28.02.2011р в частині скасування пільг для відповідача суперечить чинному законодавству та порушує права відповідача, а тому не може враховуватись і застосовуватись при розгляді цього спору, а відтак вимога позивача про внесення змін до умов Договору в частині зміни орендної плати на підставі вищевказаного рішення Одеської міської ради є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду -скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1). Апеляційну скаргу Громадської організації "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані" - задовольнити.

2). Рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2012 р. у справі №5017/1649/2012 - скасувати.

3). Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в позові до Громадської організації "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані" про внесення змін до договору оренди - відмовити.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.10.2012 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.