Рішення № 26286401, 24.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2012 р.Справа № 5017/2167/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників:

від позивача: Носенко І.П. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: Ковальський В.Є. (представник діючий на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас";

до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу "Ізмаїлагрошляхбуд";

про стягнення 37 880,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвас", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3296/2012 від 24.07.2012р.) до відповідача - Акціонерного товариства закритого типу "Ізмаїлагрошляхбуд", згідно якої просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 37880,00 грн. та судовий збір. В цій же заяві та в окремо викладеній заяві (вх. ГСОО №22927/2012 від 24.07.2012р.) позивач просив, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, вжити заходи до забезпечення позову, шляхом заборони відповідачеві чинити перешкоди у вчиненні на його території дій, виконання робіт пов'язаних з ліквідацію наслідків стихійного лиха та відновленням існуючої мережі електропостачання, зокрема відновлення електропостачання об'єкту нерухомості належного ТОВ "Алвас" на праві спільної часткової власності, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 28.09.2009р. за №1105, та розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, 5.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/2167/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду. Ухвалою господарського суду від 27.07.2012р., за заявою ТОВ "Алвас" в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, судом було вжито заходи до забезпечення позову, а саме: заборонено АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд" чинити перешкоди Ізмаїльському районному відділу Головного управління Держтехногенбезпеки в Одеській області, іншим спеціальним службам м. Ізмаїл Одеської області у вчиненні на території АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд" дій, виконання робіт, пов'язаних з ліквідацію наслідків стихійного лиха та відновленням існуючої мережі електропостачання, зокрема відновлення електропостачання об'єкту нерухомості належного ТОВ "Алвас" на праві спільної часткової власності, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 28.09.2009р. за №1105, та розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, 5.

09.08.2012р. від ТОВ "Алвас" до господарського суду надійшла заява (вх. ГСОО №24883/2012 від 09.08.2012р.), в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просив суд скасувати заходи забезпечення позиву вжиті ухвалою суду від 27.07.2012р., оскільки 27.07.2012р. були виконані роботи з відновлення електропостачання об'єкту нерухомості ТОВ "Алвас", розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, 5, а також інші роботи, пов'язані з ліквідацією стихійного лиха (збирання сміття, ліквідація забруднення системи водопостачання тощо).

Ухвалою господарського суду від 13.08.2012 року, заяву ТОВ "Алвас" про скасування заходів до забезпечення позову було задоволено та скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2012р. по справі №5017/2167/2012.

У судовому засіданні 07.09.2012 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву до 24.09.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на відмову керівництва АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд" спеціалістам Ізмаїльського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки в Одеській області у допуску на територію АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд" для ліквідації наслідків стихійного лиха, що мало місце у м. Ізмаїлі Одеської області 16.07.2012 року. При цьому, позивач зазначає, що внаслідок негоди за адресою м. Ізмаїл, вул. Лісова, 5 повалено два дерева, падіння яких спричинило обрив електричного кабелю та інших кабелів, які покладені на бетонних опорах від трансформатора ТОВ "Алвас" до складу паливно-мастильних матеріалів ТОВ "Алвас", який розташований з північної сторони підприємства АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд". Таким чином, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача, що полягають у недопуску до аварійного об'єкту відповідних служб, чиненні перешкод з боку АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд" у відновленні існуючої мережі енергопостачання, без електричної енергії залишились господарські об'єкти ТОВ "Алвас", в зв'язку з чим останнім з огляду на неможливість відвантаження ПММ контрагентам, понесено збитки у вигляді упущеної вигоди за кожен день вимушеного простою, розмір яких станом на 23.07.2012 року становить 37880,00 грн. та про стягнення яких позивач в порядку глави 82 Цивільного кодексу України звернувся з відповідним позовом до суду.

У судовому засіданні 24.09.2012 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, надавши відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №25260/2012 від 13.08.2012р.), не визнав позов, та зазначив, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 37880,00 грн., вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача про наявність збитків завданих діями чи бездіяльністю АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд" є безпідставними та необґрунтованими, при цьому, відповідач зазначає, що питання щодо влаштування позивачем додаткових ліній електропередач через територію, що перебуває у постійному користуванні АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд", останній не ставив та ці питання між сторонами не узгоджені. Крім того, знеструмлення будівлі, що перебуває у спільній частковій власності сторін у спірний період не було, а інше майно на відповідній земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні відповідача, згідно Державного акту на право постійного користування землею від22.11.1996р. серія ОД 28, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 30 -відсутнє. Отже, відповідач зазначає, що доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з позовні вимоги ТОВ "Алвас" про стягнення збитків у розмірі 37880,00 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ст. 2 вказаного Кодексу).

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як встановлено матеріалами справи, згідно Державного акту на право постійного користування землею від 22.11.1996р. серія ОД 28, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 30 земельна ділянка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Лісова, 5 належить на праві постійного користування АТ "Ізмаїлагрошляхбуд".

При цьому, як зазначає відповідач, 1/20 частка нежитлових приміщень, що належить на праві власності позивачу складається лише з приміщень №4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 адміністративної будівлі (позначеної в технічному паспорті літерою „А"), які розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі, інші приміщення першого поверху тієї ж будівлі та всі приміщення другого поверху тієї ж будівлі та всі приміщення другого поверху (в тому числі і ті, що розташовано над приміщеннями відповідача) є власністю ТОВ "Алвас". Разом з тим, іншого майна позивача, розташованого на території АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд" не має та вказані обставини ніяким чином не заперечуються позивачем.

Між тим, позивач зазначає, що внаслідок негоди за адресою м. Ізмаїл, вул. Лісова, 5 повалено два дерева, падіння яких спричинило обрив електричного кабелю та інших кабелів, які покладені на бетонних опорах від трансформатора ТОВ "Алвас" до складу паливно-мастильних матеріалів ТОВ "Алвас", який розташований з північної сторони підприємства АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд", при цьому будь-яких доказів, підтверджуючих розміщення складу паливно-мастильних матеріалів ТОВ "Алвас" на земельній ділянці розташованій за адресою: м. Ізмаїл, вул. Лісова, 5, як і наявності мереж електропостачання до вказаного об'єкту позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вищий господарський суд України у своєму роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" звертає увагу господарських судів на необхідність при вирішенні спорів про стягнення заподіяних збитків перш за все з'ясовувати правові підстави покладення на винну особу цієї майнової відповідальності, з тим щоб відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди.

Водночас, згідно п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 (з усіма змінами та доповненнями), як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоди, (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є винятком з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Підставою щодо стягнення збитків у вигляді майнової шкоди у розмірі 37880,00 грн., є посилання позивача на те, що внаслідок протиправної поведінки керівництва підприємства відповідача було зупинено відвантаження ПММ контрагентам підприємства позивача, внаслідок чого ТОВ "Алвас" понесено відповідні збитки.

При цьому, позивачем не враховано, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, потрібна наявність наступних факторів: 1) протиправної поведінки; 2) наявність шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; 4) вини завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Водночас, під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, позивачем при зверненні з даним позовом про стягнення майнової шкоди у розмірі 37880,00 грн. недоведено належними доказами наявність втрати або пошкодження майна, як і зменшення розміру прибутку підприємства (реальності неодержаних доходів), у розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, а також не враховано, що господарська діяльність позивача, яка мала на меті отримання прибутку, здійснювалась ним на власний ризик, а обсяги продажу не можуть бути гарантованими та залежать від багатьох зовнішніх факторів, які неможливо передбачити на майбутнє.

Враховуючи, що позивачем недоведено належним чином наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягала у вчиненні шкоди відповідними діями чи бездіяльністю відповідача, з огляду на відсутній причинний зв'язок між поведінкою відповідача і розміром завданої позивачеві матеріальної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з АТЗТ "Ізмаїлагрошляхбуд" збитків у розмірі 37880,00 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту підписання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.10.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.