Рішення № 26285628, 28.09.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2012 р.Справа № 5013/1128/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Приліпко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1128/12

за позовом: Фермерського господарства Зелінського Сергія Борисовича, Кіровоградська область, смт. Компаніївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД", м.Кіровоград

про стягнення 136 645,71 грн.

Представники сторін:

від позивача - Черниш В.А., довіреність № б/н від 01.08.2012р.;

від відповідача - Голик О.В., директор (паспорт серія ЕА 904258 виданий Кіровським РВУМВС України в Кіровоградській області); Данільченко Ю.В., довіреність № б/н від 21.08.2012р.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Фермерським господарством Зелінського Сергія Борисовича подано позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" збитків, понесених внаслідок поставки за фальсифікованими документами неякісного насіння соняшника НК Неома, в розмірі 136645,71 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на поставку позивачу якісного насіння, підтвердженням чого є сертифікат №UА 24-21-2574 серії СР №152523 від 12.03.2012 р. Також, зазначив, що позивачем здійснено посів насіння соняшника після закінчення строку дії сертифікату; на вегетацію соняшника вплинули погодні умови; вина відповідача у заподіяні збитків відсутня (том І а.с. 54-56, 90-92).

В судовому засіданні 28.09.2012 р. представником позивача позовні вимоги підтримано; представниками відповідача позов заперечено.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2011 р. ТОВ "Агросила ЛТД" виставлено позивачеві рахунок-фактуру №143 на оплату насіння соняшника НК Неома в кількості 200,00 посівних одиниць на суму 338100,00 грн. (том І а.с. 17).

12.12.2011 р. позивачем оплачено вказаний рахунок згідно платіжного доручення №1805 (том І а.с. 16).

26.03.2012 р. за накладною №16 відповідачем поставлено, а позивачем отримано зазначений в рахунку-фактурі №143 товар, а саме: насіння соняшника НК Неома в кількості 200,00 посівних одиниць на суму 338100,00 грн. (том І а.с.15).

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Господарський кодекс України допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181).

Як зазначає позивач, він здійснив посів придбаного у відповідача насіння соняшника, у тому числі на полі №6 площею 75,8 га, що розташоване на території Первозванівської сільської ради Кіровоградського району (том І а.с. 29, 30).

Однак, після обробітку посівів гербіцидом "Євро-Лайтинг", до якого соняшник гібриду НК Неома є стійким, відбулася загибель таких рослин. При цьому, на площі 40 га відсоток загиблих рослин склав 79%, що спричинило необхідність задискувати вказану площу та пересіяти іншим гібридом соняшника.

Після вказаного, позивач звернувся до Черкаської обласної насіннєвої інспекції з листом на підтвердження факту видачі сертифікату, яким супроводжувався продаж насіння соняшника (том І а.с. 20).

У відповідь на звернення насіннєва інспекція повідомила, що запитуваний позивачем сертифікат не видавався (том І а.с. 21).

Крім того, позивач звернувся до Кіровоградської районної державної інспекції із заявою про експертне визначення якості насіння, придбаного у відповідача, яка йому відмовила у вказаному через невідповідність номера партії насіння соняшника, вказаного у Свідоцтві на гібридне насіння №17 від 07.06.2012 р., виданого ТОВ "Агросила ЛТД", маркуванні на мішку з насінням (том І а.с. 25).

На підставі викладеного, позивач вважає, що внаслідок продажу відповідачем неякісного насіння за фальсифікованими документами відбулась загибель посівів, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у вигляді витрат, понесених на посів такого насіння та витрат на пересів насіння, включаючи: вартість насіння, вартість внесених гербіцидів, використане при здійсненні відповідних сільськогосподарських робіт пальне і виплачена заробітна плата, а також сплачений єдиний соціальний внесок і витрати з амортизації техніки.

При розгляді справи, господарський суд враховує наступне.

Стаття 264 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

За вимогами ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських та інших рослин містяться в Законі України "Про насіння і садивний матеріал".

У відповідності до названого Закону (ст. 21) усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості.

При цьому, вказаний Закон (ст. 1) визначає сортові якості як сукупність показників, що характеризують належність насіння до відповідного сорту; а посівні якості - сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх визнання державними органами управління та контролю в насінництві та розсадництві, що підтверджується відповідними документами встановленої форми. Насіння і садивний матеріал вважаються визнаними, якщо вони:

за сортовою чистотою і посівними якостями відповідають вимогам нормативного документа;

належать до сорту, який занесено до Реєстру сортів рослин України, або за результатами державного випробовування сорту визнані перспективними, тобто показали значну перевагу щодо урожайності або за іншими цінними ознаками.

Згідно із ст. 21 Закону у разі невідповідності якості посіву вимогам нормативних документів він вилучається із числа насіннєвих, а одержане насіння переводиться в нижчу категорію, вимогам якої воно відповідає, і не може використовуватися на посівні цілі. Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями.

Як повідомляється обома сторонами та підтверджується матеріалами справи, продаж позивачеві насіння соняшника супроводжувався сертифікатом №UА 24-21-2574 серії СР №152523 від 12.03.2012 р., виданим Черкаською обласною державною насіннєвою інспекцією (том І а.с.18, 136, 137).

Крім того, відповідач засвідчив якість проданого насіння, виписавши позивачеві на основі сертифіката №UА 24-21-2574 від 12.03.2012 р., Свідоцтво на гібридне насіння №17 (том І а.с. 24).

Поміж тим, як повідомляє позивач та що підтверджено під час розгляду справи Черкаською обласною державною насіннєвою інспекцією, сертифікат на насіння соняшника НК Неома за №24-21-2574 серії СР №152523 від 12.03.2012 р. не видавався (том І а.с. 21, 80, 145).

За вимогами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна підтвердити належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається.

У відповідності зі ст. ст. 673, 674 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

В порушення викладеного відповідачем не підтверджено належними доказами сортові якості поставленого позивачеві насіння, а саме його належність до сорту НК Неома, з поставки якого між сторонами досягнуто домовленість, та посівні якості такого насіння.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку про порушення відповідачем зобов'язання з поставки позивачеві насіння соняшника за обумовленими сторонами сортовими і посівними якостями. Сертифікат на насіння соняшника НК Неома за №24-21-2574 від 12.03.2012 р. на бланку серії СР №152523, який був наданий відповідачем при реалізації позивачеві насіння, відповідним компетентним органом не видавався.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки, що настають у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частина 3 ст. 678 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Згідно пункту 13.4.1. ДСТУ 4138-2002 "Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначання якості" у разі перепродажу насіння посередник (перекупник) виписує нові супровідні документи на якість насіння (під свою відповідальність).

Отже, виписавши Свідоцтво на гібридне насіння №17 на основі сертифікату, який фактично не видавався, відповідач тим самим посвідчив якість такого насіння під свою відповідальність

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ учасника певних господарських відносин, що проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Таке зменшення наступає незалежно від волевиявлення сторін, а як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок поставки відповідачем насіння, на яке не підтверджено видачу сертифікату, а отже не підтверджено, що проданий товар був насінням відповідних сортових і посівних якостей, позивачеві заподіяно збитки, що пов'язанні з посівом придбаного у відповідача насіння, включаючи вартість такого насіння, вартість внесених гербіцидів та проведених сільськогосподарських робіт, а також витрати, пов'язані з пересівом на відповідній площі насіння іншого гібриду.

Розрахунок наведених позивачем збитків (том І а.с. 95-99) підтверджується матеріалами справи (том І а.с. 26-47, 124-134, том ІІ а.с. 2-9).

Поряд з цим, господарський суд вважає безпідставним включення позивачем до складу збитків розміру заробітної плати в сумі 4254,88 грн. і сплаченого єдиного соціального внеску в сумі 1582,39 грн., оскільки такі витрати не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача. Також, позивачем не підтверджено належними доказами витрати на амортизацію техніки, що використовувалась для виконання сільськогосподарських робіт, в сумі 1983,20 грн.

На підставі викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, однак частково в сумі 128825,24 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо недотримання позивачем при посіві насіння строку дії сертифікату №UА 24-21-2574 від 12.03.2012 р., оскільки, як встановлено вище, такий сертифікат насіннєвою інспекцією не видавався.

Також, не приймаються доводи відповідача щодо впливу погодних умов, оскільки матеріалами справи взагалі не підтверджено яких саме сортових якостей було продано насіння.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" (25031, м.Кіровоград, вул. Г. Сталінграда, 30, корп. 1, кв. 69, ідентифікаційний код 36653985) на користь фермерського господарства Зелінського Сергія Борисовича (28400, Кіровоградська область, смт. Компаніївка, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 32907160) 128 825,24 грн. збитків, а також судовий збір в сумі 2576,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 03.10.2012 р.

Суддя В.В.Тимошевська