Постанова № 26284178, 02.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 22/5005/12867/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А,суддівКочерової Н.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 р.у справі№ 22/5005/12867/2011 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомНікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській областідопублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Нікопольська міська рада Дніпропетровської області,простягнення 907 720,68 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Пащенко О.О., дов. від 15.11.2010

від третьої особи: не з'явилися

від прокуратури: Рудак О.В.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Нікопольська міжрайонна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області звернулася до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" про стягнення 907 720, 68 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" протягом ІІ кварталу 2009 року -ІІ кварталу 2011 року здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 907 720, 68 грн., які мають бути ним відшкодовані.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2012 р. (суддя Петрова В.І.) позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" на користь Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області із зарахуванням в дохід місцевого бюджету м. Нікополя 907720, 68 грн. штрафу.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" на користь Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області 18 154, 41 грн. судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд визнав доведеним факт вчинення відповідачем правопорушення, оскільки виданий відповідачу дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами припинив свою дію 31.12.2005 р., а припис Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області подовжив його дію не на весь період до отримання нового дозволу, а лише до кінця ІV кварталу 2007 р. Разом з цим, суд не взяв до уваги надані відповідачем докази звернення до уповноваженого органу із заявами про видачу дозволу, оскільки такі докази не спростовують встановлений перевіркою факт здійснення викидів забруднюючих речовин за відсутності дозволу та не можуть бути підставою звільнення від відповідальності за допущені відповідачем порушення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 р. (колегія суддів у складі: Тищик І.В. -головуючий, Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод трубопровідної арматури" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача та прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідно до вимоги Нікопольського міжрайонного прокурора № 3888-11 від 06.07.2011 р. та наказу Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області № 942-П від 15.07.2011р. проведено позапланову перевірку дотримання публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод трубопровідної арматури" вимог природоохоронного законодавства України, під час якої Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області (правонаступником якої є Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області) виявлені порушення природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 04.08.2011 р., в якому встановлено, що публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод трубопровідної арматури" мало дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 124009 від 12.10.2001р. з терміном дії до 31.12.2005р. Відповідно до припису № 4-814-8-2 від 20.05.2004 р. Державним управлінням екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області переглянуто та встановлено термін отримання нового дозволу на викид -до кінця ІV кварталу 2007 року, у зв'язку з чим дію попереднього дозволу (№124009 від 31.12.2001р.) було подовжено до отримання нового дозволу на викиди. Відтак, актом від 04.08.2011 р. встановлено, що на час перевірки підприємства термін дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 124009 від 31.12.2001р. закінчився і підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

За виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства України генерального директора ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" притягнуто до адміністративної відповідальності за ознаками ст. 78 КУпАП.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області проведено розрахунки розміру відшкодування збитків, заподіяних державі ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за ІІ, ІІІ, ІV квартал 2009р., 12 місяців 2010р. та за перше півріччя 2011р. (з 01.01.2011р. по 01.07.2011р.). Зазначені розрахунки здійснено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.2008 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. за № 48/16064. Загальний розмір заподіяних збитків склав 907 720, 67 грн.

09.09.2011р. Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області на адресу відповідача надіслано претензію №3-10/11 про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті порушення природоохоронного законодавства України внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу на загальну суму 907 720,68грн. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Статтею 150 Господарського кодексу України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря".

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" протягом періоду з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2011 року здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"; дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 124009 від 12.10.2001 р. закінчився в кінці ІV кварталу 2007 року. Факт такої протиправної поведінки зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.08.2011 р.

Однак, відповідач заперечує факт відсутності у нього дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та зазначає, що виданий Державним управлінням екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області припис № 4-814-8-2 від 20.05.2004 р. дає йому право на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами протягом всього періоду до отримання нового дозволу.

Проте, такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, зазначений припис стосується перегляду терміну отримання нового дозволу на викиди -до кінця ІV кварталу 2007 року та подовження у зв'язку з цим терміну дії дозволу № 124009 від 12.10.2001 р. до вказаного строку. Відтак, припис № 4-814-8-2 від 20.05.2004 р. подовжив термін дії попереднього дозволу не на весь період до отримання нового дозволу, а лише до кінця ІV кварталу 2007 р.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час здійснення перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства дозвіл № 124009 від 12.10.2001 р. був недійсним. Натомість, відповідач, як суб'єкт господарювання -власник стаціонарного джерела викиду, з якого надходить в атмосферне повітря забруднюючі речовини, та на якого відповідно до вимог чинного законодавства покладено обов'язок отримати дозвіл, нового дозволу не отримав. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вчинив завчасно та належним чином всі необхідні дій для отримання дозволу, передбачені Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів № 302 від 13.03.2002 р. Враховуючи викладене, є безпідставним посилання відповідача на відсутність своєї вини у неотримання нового дозволу.

Крім того, надані відповідачем докази звернення до уповноваженого органу із заявами про видачу дозволу не спростовують встановлений перевіркою факт здійснення викидів забруднюючих речовин за відсутності дозволу та не можуть бути підставою звільнення від відповідальності за допущені відповідачем порушення, про що цілком вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Відтак, протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні ним правової норми (ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря") та у вчиненні заборонених правовою нормою дій -здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу.

Наступним елементом складу цивільного правопорушення є причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, який полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Отже, відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря в порушення ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" без відповідного на те дозволу спричинив державі збитки (причинно-наслідковий зв'язок).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлений до стягнення з відповідача розмір шкоди в сумі 907 720, 68 грн., розрахований відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства природи України № 639 від 10.12.2008 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. за № 48/16064, є правильним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у ст. 69 цього Закону, згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Положення ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачає, що особи винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи позов, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача шкоди, завданої державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу в розмірі 907 720, 68 грн., однак помилково в резолютивній частині рішення зазначив про стягнення штрафу. Крім того, стягнувши зазначені кошти з відповідача із зарахуванням в дохід місцевого бюджету м.Нікополя, місцевий господарський суд не врахував вимоги чинного законодавства України щодо розподілу стягнутої з відповідача шкоди між державним та місцевими бюджетами.

Відповідно до п. 28 ст. 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з п.1 ст.11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено, що з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України № 131 від 19.12.2000 р., передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Таким чином як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не додержавшись вимог вищевказаних норм чинного законодавства, постановили стягнути грошові кошти в сумі 907 720, 68 грн. на користь Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області лише із зарахуванням в дохід місцевого бюджету м. Нікополя.

Відповідно до ч.1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, резолютивну частину рішення господарського суду першої інстанції слід змінити та стягнути з відповідача 907 720, 68 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Дніпропетровської обласної ради та місцевого бюджету Нікопольської міської ради із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 р. у справі № 22/5005/12867/2011 змінити, виклавши абзац перший резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2012 р. в наступній редакції:

"Стягнути з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" (53221, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 300, р/р 2600730114404 в ПАТ "Банк кредит Дніпро", м. Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 03326877, МФО 305749) до спеціального фонду Державного бюджету України 272 316, 21 грн. (двісті сімдесят дві тисячі триста шістнадцять гривен двадцять одну копійку) шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 30 % грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду обласного бюджету Дніпропетровської обласної ради 181 544, 13 грн. (сто вісімдесят одну тисячу п'ятсот сорок чотири гривні тринадцять копійок) шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 20 % грошових стягнень за шкоду, та до спеціального фонду місцевого бюджету Нікопольської міської ради 453 860, 34 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот шістдесят гривен тридцять чотири копійки) шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 50 % грошових стягнень за шкоду, із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311".

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2012 р. у справі № 22/5005/12867/2011 залишити без змін.

Доручити господарського суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко