Постанова № 26283914, 01.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2012 р. Справа № 5015/1148/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській областіна рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 р. у справі № 5015/1148/12 за позовомДержавного підприємства "Золочівське лісове господарство"до1. Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській областіпростягнення 71 638,08 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: не з'явився

в с т а н о в и в :

Державне підприємство (надалі -"ДП") "Золочівське лісове господарство" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області (надалі -"ВДВС") та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (надалі -"Головне управління") про стягнення 71 638,08 грн. шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 16, 22, 1166, 1173 ЦК України, ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" і ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" та неправомірним стягненням з позивача виконавчого збору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р. (суддя Морозюк А.Я.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Державного бюджету в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь ДП "Золочівське лісове господарство" 71 638,08 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої ВДВС; судові витрати стягнуто з ВДВС.

Позиція суду першої інстанції мотивована обставинами, встановленими в порядку ч. 2 ст. 35 ГПК України, а саме визнанням недійсною постанови ВДВС про виділення виконавчого збору в окреме провадження та постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження. З огляду на відсутність у ВДВС підстав для стягнення з позивача суми виконавчого збору суд дійшов висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог в порядку ст. 1173 ЦК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 р. (судді Бонк Т.Б., Бойко С.М., Марко Р.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Головне управління звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 р. у зв'язку з неврахуванням положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ (постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845), і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до Головного управління.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2009 р. у справі № 12/167 стягнуто з ДП "Золочівське лісове господарство" на користь ПП "Айслаг" 466 250,32 грн. заборгованості за поставлений товар, 258 845,38 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом, 7 250,96 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою ВДВС № 18963502 від 29.04.2010 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 12/167, виданого 05.11.2009 р. на примусове виконання рішення від 13.10.2009 р. у справі № 12/167.

28.05.2010 р. ВДВС винесено постанову ВП № 18963502 про стягнення з боржника -ДП "Золочівське лісове господарство", виконавчого збору у розмірі 73 258, 26 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2011 р. у справі № 12/167 затверджено мирову угоду від 22.02.2011 р., укладену між ДП "Золочівське лісове господарство" та ПП "Айслаг", згідно з якою сторони визнали, зокрема, що заборгованість ДП "Золочівське лісове господарство" перед ПП "Айслаг" згідно рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2009 р. у справі № 12/167 станом на день підписання даної угоди становить 207 604,38 грн. Погоджено графік погашення вказаної заборгованості. Крім того, ПП "Айслаг" з моменту набрання чинності мировою угодою (17.03.2011 р.) відмовляється від примусового виконання рішення господарського суду Львівської області № 12/167 від 13.10.2009 р., після чого виконавче провадження серія ВП № 18963502, відкрите державним виконавцем ВДВС у справі про примусове виконання наказу № 12/167, виданого 05.11.2009 р., підлягає закінченню.

23.03.2011 р. ВДВС винесено постанову ВП № 18963502 про виділення виконавчого збору в окреме провадження, а 25.03.2011 р. постановою ВП № 25430711 відкрито виконавче провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 18963502 від 28.05.2010 р.

Поряд з цим, господарським судом Львівської області розглянуто скаргу ДП "Золочівське лісове господарство" на дії ВДВС щодо винесення постанови від 23.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2011 р., а також визнання даних постанов недійсними.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р. по справі № 12/167 у задоволені скарги ДП "Золочівське лісове господарство" на дії ВДВС відмовлено. Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. № 12/167 зазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано. Скаргу ДП "Золочівське лісове господарство" задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії ВДВС по винесенню постанови від 23.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2011 р., визнано недійсними постанови від 23.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2011 р. Підставою для прийняття такого рішення стала невідповідність дій ВДВС нормам Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.ст. 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово.

Під час розгляду скарги на дії ВДВС у справі № 21/167 Львівським апеляційним господарським встановлено, що боржник добровільно погашав наявний перед стягувачем борг без участі державної виконавчої служби. Докази вжиття виконавчою службою будь-який заходів примусового характеру відсутні. Відтак, примусове стягнення в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією про проведення виконавчих дій, не відбувалось, а тому підстави для стягнення 10 % виконавчого збору (71 638,08 грн.) були відсутні.

У відповідності до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За приписами ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Статтею 1173 ЦК України також закріплено, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Необхідною умовою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є встановлення факту неправомірності дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, належним доказом неправомірності дій органу державної виконавчої служби має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Господарськими судами з'ясовано, що факт неправомірності дій ВДВС, так само як і списання суми виконавчого збору з позивача, встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. № 12/167.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій, належним чином дослідивши причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями ВДВС та заподіяною позивачу шкодою, вмотивовано дійшли висновку про те, що відшкодуванню підлягає шкода в розмірі 71 638,08 грн., яка дорівнює безпідставно списаній сумі виконавчого збору.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної виконавчої служби, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За таких обставин, висновок господарських судів про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Державного бюджету України на користь ДП "Золочівське лісове господарство" шкоди є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання скаржника на положення Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845) судовою колегією оцінюються як безпідставні, оскільки предметом розгляду у даній справі є відшкодування шкоди, завданої діями органу державної виконавчої служби, а не повернення суми зарахованого до державного бюджету виконавчого збору.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 р. у справі № 5015/1148/12 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова