Постанова № 26281041, 18.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 року 2а-4132/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Чичирка К.В.

представника відповідача: Коваленка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев»до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000182300 від 08.05.2012, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев»звернулось з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000182300 від 08.05.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що на підставі проведеної планової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.07.2011 по 31.10.2011, що оформлена актом № 127/23/32783520 було винесено оскаржуване податкове повідомлення -№ 0000182300 від 08.05.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій зі сплати податку на додану вартість у сумі 76 800,00 грн., з яких 51 200,00 грн. сума основного платежу та 25 600,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахувань вимог Податкового кодексу України (надалі -ПК України) та іншого законодавства України з питань господарських взаємовідносин з вищевказаним суб'єктом господарювання.

На думку позивача вказане рішення необґрунтоване, безпідставне та таке, що порушує його права, які передбачені нормами чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що первинні документи, подані позивачем, мають юридичну силу лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вважає рішення правомірним, оскільки позивачем не надано відповідних доказів реальності укладених угод з ТОВ «Віннерком»щодо проведення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Торговий дім «Бондарев»має статус юридичної особи, що підтверджується відповідною Довідкою серії АА № 453384 з ЄДРПОУ.

Як вбачається з матеріалів справи 30.03.2012 на підставі наказу Іванківської МДПІ про призначення проведення документальної невиїзної перевірки від 27.03.2012 № 16 та службового посвідчення УКО № 066260 від 11.01.2010, виданих Іванківською МДПІ, посадовими особами відповідача була проведена планова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Торговий Дім «Бондарев»з питань дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.07.2011 по 31.10.2011.

За результатами перевірки складено акт № 127/23/32783520 від 09.04.2012 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім «Бондарев»з питань дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню податку на додану вартість по проведенню фінансово господарських взаємовідносин з ТОВ «Віннерком» за період з 01.07.2011 по 31.10.2011, згідно якого було встановлено порушення позивачем п.п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 76 800,00 грн., в тому числі за липень 76 800,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 08.05.2012 № 0000182300, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій зі сплати податку на додану вартість у сумі 76 800,00 грн., з яких 51 200,00 грн. сума основного платежу та 25 600,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 200,00 грн., в тому числі за липень 2011 року 51 200,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем 11.07.2011 укладено з ТОВ «Віннерком»договір № 11/07-ПЗ на послуги по постачанню програмного забезпечення та надання консультацій в процесі супроводу в експлуатації програмного забезпечення «Агент передачі файлів».

На підтвердження реальності надання послуг контрагентом позивачу їм було надано таки документи: договір від 11.07.2011 № 11/07-ПЗ, копія банківської виписки, податкова накладна, акт здачі - прийняття робіт, рахунок -фактури, видаткова накладна,

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що дані первинні документи свідчать про реальність угод, виходячи з наступного.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, робіт (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193,1 ст.193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку, підприємством включено до податкового кредиту податок на додану вартість по операціях з ТОВ «Віннерком»факт використання яких в господарській діяльності ТОВ «Торговий дім «Бондарєв»не доведено на загальну суму 307 200,00 грн., в тому числі податкок на додану вартість в розмірі 51 200,00 грн., а саме підприємством до перевірки не надано первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На думку суду відсутність факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що представник позивача не зміг пояснити суду, яке саме програмне забезпечення та надання консультацій в процесі супроводу програмного забезпечення надавався, та яким чином позивач використовує дані програми у своїй господарській діяльності, суду вважає, що у позивача відсутні докази щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати даний податковий кредит незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства в рішенні Іванківської МДПІ Київської області № 0000182300 від 08.05.2012 збільшення суми грошового зобов'язання.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 24 вересня 2012 р.