Постанова № 26280769, 25.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 року місто Київ № 2а-3912/12/1070

12.26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Школьний В.В.,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Ей-Петрол» (представник Школьний Віталій Васильович)доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Ей-Петрол»(представник Школьний Віталій Васильович), звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалами судді Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення, прийняте позивачем є протиправним, не відповідає вимогам чинного законодавства України, отже підлягає скасуванню.

В призначений день та час, 25.09.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечення на адміністративний позов, будь-яких пояснень, заяв, клопотань чи доказів суду не надав.

Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Ей-Петрол»зареєстроване 17.12.2004 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області код ЄДРПОУ 33330341, що підтверджується довідкою про державну реєстрацію юридичної особи серії АА № 561029. Підприємство відповідно до КВЕД здійснює такі види діяльності: рекламні агентства, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля, виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

07.06.2012 року в.о. начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області було скеровано до директора ПП «Ей-Петрол»запит про надання інформації.

Так, із запиту встановлено, що на виконання доручення Адміністрації Президента від 22.05.2012 року № 22/055240-10К щодо розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 фахівцями Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області 28-29 травня 2012 року здійснено перевірку дотримання вимог чинного законодавства про рекламу розповсюджувачами реклами.

Здійснено перевірку зовнішньої реклами на автошляху Київ-Знам'янка, яка проходить по території села Лісники Києво-Святошинського району. Встановлено порушення пункту 1 статті 16 закону України «Про рекламу», оскільки розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, затверджених кабінетом Міністрів України, а саме на біг-борді (6х3) ПП «Ей-Петрол», який розташований між 19-22 км. Автошляху Київ-Знам'янка, відсутнє маркування із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.

Із запиту вбачається, що Лісниківська сільська рада, яка здійснює контроль за додержанням Типових правил подала інформацію (подання) від 29.05.2012 року № 197 для прийняття мір до порушників законодавства про рекламу згідно чинного законодавства.

Зобов'язано позивача надати у триденний строк завірені належним чином документи, а саме, свідоцтво про державну реєстрацію, згоди на розміщення спеціальних конструкцій із зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг державного значення поза межами населених пунктів, затверджений Державною службою автомобільних доріг, документально підтверджену вартість розповсюдженої реклами, пояснення щодо факту порушення Закону України «Про рекламу»та Типових правил розміщення зовнішньої реклами.

Позивача вказує, що даний запит було отримано особисто працівником позивача саме 13.06.2012 року, тобто в день, коли необхідно було прибути до Інспекції для надання пояснень.

13.06.2012 року було надано відповідь на запит з усіма документами, які були витребувані, а саме, це копія свідоцтва про державну реєстрацію, копія згоди на розміщення спеціальної конструкції і зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг державного значення поза межами населених пунктів, затверджених Державною службою автомобільних доріг України № 3706, № 3723, рахунки-фактури.

Водночас, 27.07.2012 року відповідачем було винесено рішення № 21 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Як вбачається з вказаного рішення, було встановлено правопорушення вимог пункту 1 статті 16 Закону України «Про рекламу». В рішенні вказано, що порушення стосуються відсутності маркування із зазначенням на каркасі рекламного засобу, найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номеру його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії та якій надається Лісніківською сільською радою.

Натомість, пункт 1 (враховуючи правила посилання на статті -абзац перший частини першої) статті 16 Закону України «Про рекламу»передбачає, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правопорушення, на думку відповідача, стосувалася саме відсутності дозволу на розміщення зовнішньої реклами, виданого Лісніківською сільською радою.

Тим більше, згідно із запитом Інспекції, за поданням Лісніківської сільської ради саме відсутність дозволу стала підставою для застосування штрафних санкцій до позивача.

З наданого рішення також вбачається, що воно було прийнято на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 03.07.2012 року № 21.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, регулюються Законом України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу»(зі змінами і доповненнями) (далі Закон - № 270).

Відповідно до статті 1 Закону № 270, реклама -інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно абзацу першого частини першої статті 16 Закону № 270 розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 26 Закону № 270 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захист прав споживачів здійснює контроль за дотриманням рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог чинного законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами.

Частиною першою статті 27 Закону № 270 встановлено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 270 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Пункт 3 частини другої статті 27 Закону № 27 передбачає, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами

Згідно пункту 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 (далі - Порядок № 693), цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Пунктом 2 Порядку № 693 передбачено, що штрафи відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу»накладаються у таких розмірах: п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами -на рекламодавців, винних у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; наданні виробнику реклами недостовірної інформації, необхідної для її виготовлення; замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо вона розповсюджується ними самостійно.

Відповідно до пунктів 10-16 Порядку № 693 - протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Протокол розглядається у місячний строк.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.

Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу:

перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження;

отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу;

готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживінспекції, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками може бути призначена експертиза.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Слід відмітити, що представник позивач зазначає, що окрім запиту від 13.06.2012 року більше ніяких запрошень щодо участі у засіданні по розгляду матеріалів справи до позивача не надходило, а запит від 13.06.2012 року було вручено особисто працівнику позивача саме 13.06.2012 року.

Відповідачем жодних доказів чи пояснень з приводу процедури прийняття рішення не надано, явку представників у судові засідання не забезпечено.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про порушення відповідачем порядку розгляду справи про встановлене правопорушення.

Щодо суті виявлених порушень, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 16 Закону № 270 розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням з органами державного управління автомобільними дорогами або їх власниками та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

У зв'язку з цим, до відносин щодо розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг необхідно застосовувати інші норми матеріального права, а саме: абзац третій частини першої статті 16 Закону № 270, Закон України «Про автомобільні дороги»№ 2862-ІV від 08.09.2005 року та Порядок видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, затверджений наказом Державної служби автомобільних доріг України № 414 від 29.09.2005 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2005 року за № 1266/11546 (далі - Порядок № 144).

Також, слід відмітити, що відповідно статті 1 Закону України № 2806-ІV від 06.09.2005 року «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»: дозвільні органи - це органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Статтею 4 даного Закону встановлено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види, а також, дозвільний орган уповноважений видавати документ дозвільного характеру.

Як вже зазначалося, відповідно до абзацу третього частини першої статті 16 Закону № 270 розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням з органами державного управління автомобільними дорогами або їх власниками та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

Саме вказаною нормою встановлено необхідність одержання документа дозвільного характеру для розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг та його вид («погодження (згода)»), а також дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру - «орган державного управління автомобільними дорогами та відповідний державний орган з безпеки дорожнього руху».

З матеріалів справи встановлено, що рекламна конструкція (щит формату 3x6) була розміщена позивачем за адресою: автомобільна дорога Н-01 Київ-Знам'янка, км. 20+150 праворуч, на підставі дозвільного документу: «Згода на розміщення спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг державного значення поза межами населеного пункту»від 08.08.2011 року, яка видана та погоджена Державною службою автомобільних доріг України та Службою автомобільних доріг у Київській області.

Відповідно до Порядку № 144 на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг державного значення та територіальних доріг -надає згоду на розміщення спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства поза межами населених пунктів, погоджує дозволи на розміщення зовнішньої реклами у межах населених пунктів, реєструє і скасовує їх Державна служба автомобільних доріг України. При узгодженні розміщення об'єктів зовнішньої реклами всі рішення приймаються Державною службою автомобільних доріг України тільки на підставі обґрунтувань та висновків, якщо розміщення спеціальної конструкції для зовнішньої реклами планується у смузі відведення автомобільної дороги або потребує її використання при обслуговуванні.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення не врахував, що рекламний щит не знаходиться у межах населеного пункту, а тому не вірно застосував абзац перший частини першої статті 16 Закону № 207 та Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 23.12.2003 року, які безпосередньо регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Як вбачається із наданою позивачу згоди Державної служби автомобільних доріг України, рекламний щит розмішений саме на автомобільній дорозі державного значення поза межами населеного пункту.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно застосував до позивачу штрафні санкції, оскільки не встановлено з яких підстав позивач повинен отримувати дозвіл на розміщення реклами у Лісніківської сільської ради, враховуючи, що рекламний щит встановлений поза межами населеного пункту.

У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування рішення відповідача, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав суду жодних доказів чи пояснень, які б свідчили про встановлені правопорушення.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області № 21 від 27.07.2012 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на Приватне підприємство «Ей-Петрол».

Стягнути на користь Приватного підприємства «Ей-Петрол» понесені ним судові витрати в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок відповідно до квитанції від 15.08.2012 року № 231.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 вересня 2012 р.