Постанова № 26280722, 01.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року 2а-4234/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О., за участю:

представника позивача: Чеховського А.А.,

представника відповідача : Харченка Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранда"доМиронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби Українипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Міранда" (далі -ТОВ "Міранда") з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України (далі -Миронівська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2012 № 0001092301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними та необґрунтованими, оскільки укладені договори мали реальний характер, послуги надані контрагентом у повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності, а відтак, позивач правомірно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за даними операціями.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат кошти, сплачені контрагенту позивача Товариству з обмеженою відповідальністю "Євростеп Плюс" за надані роботи (послуги), а також неправомірно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених цьому контрагенту у складі ціни робіт, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі роботи контрагентом фактично не виконувались, позивач не мав на меті їх отримання, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. А отже, укладені між позивачем та його контрагентом договори, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, тому формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2012 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міранда" є юридичною особою, що зареєстрована 26.03.1993 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, про що здійснено запис № 13411200000000142, як платник податків перебуває на обліку в Миронівській МДПІ з 26.03.1993 за № 133, як платник податку на додану вартість зареєстроване з 21.10.1998.

Основними видами діяльності позивача є діяльність у сфері комп'ютерного програмування; оптової торгівлі комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; допоміжна діяльності у сфері освіти.

У період з 08.08.2012 по 10.08.2012 посадовими особами Миронівської МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства під час фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростеп Плюс" за період з 01.01.2008 по 07.08.2012.

За результатами перевірки складений акт від 15.08.2012 № 128/22-011/19403580 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у недодержанні вимог зазначених норм у момент вчинення правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростеп Плюс", оскільки такі правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, абзацу 3 підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпунктів 8.3.1, 8.3.5 пункту 8.3 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 47476,21 грн., у тому числі за 2008 рік у розмірі 45317,83 грн., за 2009 рік у розмірі 2158,38 грн.; підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправомірного формування податкового кредиту за червень, липень, жовтень місяці 2008 року на загальну суму 45033,34 грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем зазначених норм права ґрунтується виключно на поясненнях громадянина ОСОБА_4, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент вчинення правочинів з позивачем був керівником ТОВ "Євростеп Плюс" та який повідомив про те, що він не причетний до діяльності цього підприємства, ніяких фінансово-господарських документів від імені цієї юридичної особи не підписував та на змісті постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Євростеп Плюс»за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України за фактом скоєння ним умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, правочини укладено між позивачем і ТОВ "Євростеп Плюс" з метою незаконного отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, вони є нікчемними, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток у 2009 році на суму 2 158,38 грн.

На підставі Акта перевірки Миронівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 29.08.2012 № 0001092301, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 2697,98 грн. в тому числі, за основним платежем -2158,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -539,6 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Судом встановлено, що в основу податкового повідомлення-рішення, що оскаржується в даній справі, податковим органом покладено обставини включення до складу валових витрат витрат за господарськими операціями, які не мають реального характеру, на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти виконання робіт, оплату позивачем їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни отриманих робіт. Від відповідача всі документи, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог ухвали суду позивач надав всі витребувані ним документи. Відповідач надав суду лише постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Белемець І.В. про прийняття до свого провадження кримінальної справи за № 79-00242 відносно директора ТОВ «Євростеп Плюс», постанову про призначення позапланової перевірки ТОВ «Міранда»від 17.10.2011 та Акт перевірки ТОВ «Міранда»від 14.05.2010 № 161/23-011/19403580 за період з 01.01.2007 по 31.12.2009.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Євростеп Плюс" були укладені договори № 25 від 21.05.2008, № 26 від 18.06.2008, № 28 від 02.07.2008 на придбання комп'ютерної техніки, послуг по розробці прикладного програмного забезпечення та послуг з кодування та тестування модулю «SmartAnalysis». Відповідно до пункту 1 зазначених договорів позивач зобов'язувався оплатити ТОВ "Євростеп Плюс" вартість виконаних робіт згідно з кошторисом.

Надані до перевірки та наявні в матеріалах копії даних договорів, технічні завдання, протоколи узгодження вартості робіт та кошториси скріплені підписом директора та печаткою ТОВ "Євростеп Плюс" та містять всі необхідні реквізити сторін.

Факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується дослідженими як перевіряючими у ході проведення перевірки так і у судовому засіданні письмовими доказами, які додані до матеріалів справи, а саме, кошторисами вартості послуг, технічними завданнями на надання послуг з адаптації і налагодження модулів статистики і аналітики, фотокопіями інтерактивних дошок для дистанційного навчання, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), розробкою прикладного програмного забезпечення, послугами з кодування та тестування модулю «SmartAnalysis». (том І а.с.165-247, том ІІ а.с.1-208).

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок ТОВ "Євростеп Плюс" кошти в сумі 270200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться у матеріалах справи та були досліджені перевіряючими у ході проведення перевірки.

Крім цього, відповідно до даних Акта перевірки, вказані господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача (Дт 15.2 «придбання основних фондів», Кт 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», оприбутковані належним чином комп'ютери, монітори та пускова програма Windovs XP в кількості 4 шт., Дт 15.4 «Придбані матеріальні активи»Кт 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», оприбутковане програмне забезпечення, Дт 104 «Машини та обладнання»Кт 15.2 «Придбання основних засобів», згідно актів ввода від 26.06.2008 введено в дію комп'ютери, монітори та пускова програма Windovs XP, Дт 127 «Інші нематеріальні активи»Кт 15.4 «Придбані нематеріальні активи»введено в дію програмне забезпечення, Дт 92 «Адміністративні витрати»оприбутковано вартість розробки прикладного програмного забезпечення, Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» оприбутковано послуги з кодування та тестування модулю «SmartAnalysis») (том І а.с.19).

Як зазначено у Акті перевірки, станом на 10.08.2012 заборгованість між сторонами відсутня. Факт перерахування коштів за наданні роботи та їх обсяг зафіксовано в Акті перевірки відповідача, не заперечується сторонами та підтверджується наявними матеріалами справи (том І а.с.19).

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт (послуг) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Євростеп Плюс" п'ять податкових накладних (від 26.06.2008 № 2606, від 21.07.2008 № 2107; від 21.07.2008 № 2107; від 29.07.2008 № 2907; від 30.10.2008 № 3010/2) на загальну суму 270 200,00 грн., у тому числі ПДВ -45 033,34 грн.

Суд звертає увагу на ту обставину, що під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено. У ході розгляду справи представником відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав (висновок спеціаліста, рішення суду).

Згідно з даними Акта перевірки суми податку на додану вартість, на підставі зазначених податкових накладних, виданих ТОВ "Євростеп Плюс", позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо надання робіт (послуг), придбання товарів у ТОВ "Євростеп Плюс" та їх оплати.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем та зафіксована у Акті перевірки (том І а.с.19).

Таким чином, факт надання позивачеві робіт (послуг), придбання товарів від ТОВ "Євростеп Плюс" та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Відповідачем не заперечувалася дана обставина.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ "Євростеп Плюс", а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у TOB "Євростеп Плюс", наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Крім того, представником позивача було надано копії первинних документів, які підтверджували подальше використання у господарській діяльності результатів робіт, виконаних ТОВ "Євростеп Плюс" (інтерактивна дошка для дистанційного навчання) та придбаних товарів.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочинів контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Євростеп Плюс" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на прибуток, оскільки саме за даний вид податку позивачеві донараховні податкові зобов'язання, визначені у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат витрат, у зв'язку з отриманням робіт з розробки прикладного програмного забезпечення, послугами з кодування та тестування модулю «SmartAnalysis», придбання комп'ютерної техніки. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі послуги (роботи), товари фактично не надавались (поставлялись), договори про надання послуг (робіт) є нікчемними, тому формування валових витрат вчинено позивачем незаконно.

Крім цього, як встановлено судом таке твердження ґрунтується виключно на поясненнях директора ТОВ "Євростеп Плюс" ОСОБА_4, які на неодноразову вимогу суду не були надані відповідачем.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару (робіт, послуг), підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме товари (роботи, послуги) були продані (надані), за якою ціною та між якими контрагентами.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ТОВ "Євростеп Плюс" робіт, послуг, товарів з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Крім цього, відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Водночас, в силу положень статті 228 Цивільного кодексу України при кваліфікації правочину має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують виконання правочинів.

Суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Як встановлено у ході розгляду справи та не було спростовано відповідачем на момент вчинення відповідних господарських операцій контрагент позивача, а саме, ТОВ "Євростеп Плюс" був зареєстрований як юридична особа, а його директором був ОСОБА_4

Також суд вважає, що лише одних пояснень ОСОБА_4 про те, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Євростеп Плюс" не є належними та достатніми доказами провадження зазначеним підприємством фіктивної фінансово-господарської діяльності.

Суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає нікчемними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Євростеп Плюс", мали реальний характер (роботи, послуги були отримані і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

Жодного належного доказу того, що підписи на всіх первинних документах бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Євростеп Плюс" виконані не ОСОБА_4, а іншою особою суду не надано.

А відтак, висновок відповідача про те, що усі правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Євростеп Плюс" мають ознаки фіктивності та нікчемності у зв'язку з наявність пояснень директора контрагента позивача та постановою про порушення кримінальної справи є формальним і необ'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232. Крім того, висновок про нікчемність всіх угод ТОВ "Євростеп Плюс" не підкріплено фактами і доказами, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочинів.

Крім цього, дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Євростеп Плюс" пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних з ухиленням від уплати податків та зборів.

Згідно частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина перша статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами наявності "дефектів" у правовому статусі контрагента позивача - ТОВ "Євростеп Плюс". Не доведено також "фіктивність" господарських операцій та їх здійснення з метою отримання податкової вигоди.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ "Євростеп Плюс" в оплату за проведену роботу, придбані товари, гадані послуги є пов'язаними з діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того факту, що роботи (послуги) чи товари ТОВ "Євростеп Плюс" не проводились, а послуги не надавались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, а також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Разом з цим, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 Податкового кодексу України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі пункту 75.1.2, пункту 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України (наказ № 205 від 08.08.2012), відповідно до якого, документальна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Як доказ щодо правомірності призначення та проведення перевірки відповідач надав суду постанову від 24.07.2010 про порушення слідчим СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Белемець І.В. кримінальної справи № 79-00242 відносно директора ТОВ «Євростеп плюс»ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого частиною третьої статті 212 КК України та постанову від 17.10.2011 про призначення позапланової перевірки позивача по кримінальній справі № 11/089001 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого положеннями, зокрема, частини третьої статті 212 Кримінального кодексу України (а.с.82-83).

Як вбачається із змісту постанови про призначення позапланової перевірки позивача, для встановлення істотних обставин, які мають значення для справи, на виконання вимог статті 22 КПК України у кримінальній справі № 11/089001 виникла необхідність у проведенні позапланової перевірки позивача. Тому, керуючись положеннями підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, статтями 130, 66, 114 ч. 5 КПК України слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ст. лейтенантом податкової міліції Яковчуком О.П. було призначено позапланову перевірку позивача.

Тобто, перевірку позивача було призначено відповідно до кримінально-процесуального закону та об'єктом злочину є податки та збори.

Суд звертає увагу на ту обставину, що в силу положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, як на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, так і на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суду не надано доказів набрання законної сили рішення суду по кримінальній справі № 11/089001 у ході провадження якої була призначена перевірка чи № 79-00242.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про наявність вироку по кримінальній справі № 1/2609/537/12 про притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи ТОВ "Торгова компанія "Торглайн" ОСОБА_7 - контрагента ТОВ «Євростеп плюс», оскільки даний доказ не є належним у розмінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, так як не містить інформації щодо предмету доказування у зв'язку з тим, що судом були досліджені лише взаємовідносини ТОВ "Торгова компанія "Торглайн" з ТОВ "Сучасник - КА", та даний вирок не є вироком по кримінальній справі в рамках якої була призначена перевірка позивача.

У зв'язку з чим, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, що складене за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, є такими, що не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що оскільки об'єктом злочину по даній кримінальній справі №11/089001 не є податки та збори, дії податкового органу є такими, що ґрунтуються на положеннях пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу, з огляду на те, що дане твердження спростовується змістом самої постанови про порушення кримінальної справи, відповідно до якої справу порушено за ознаками злочину, передбаченого в тому числі і положеннями статті 212 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що приписи пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України безальтернативно визначають обов'язок податкового органу не приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, не встановлюючи при цьому взаємозв'язок між його прийняттям (неприйняттям) та об'єктом (предметом) злочину, що розслідується.

Дана норма права є чіткою, безальтернативною та не допускає неоднозначного чи множинного тлумачення.

В той же час, законодавець визначає, що матеріали такої перевірки з висновками про порушення платником податків податкового законодавства та визначеною сумою податкового зобов'язання приєднуються до матеріалів кримінальної справи як відповідний доказ наявності об'єктивної сторони злочину та з метою визначення кваліфікації такого злочину. Остаточне рішення за результатами такої перевірки приймається судом у кримінальній справі шляхом ухвалення обвинувального або виправдувального вироку.

Разом з цим, положення пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України встановлюють обов'язок відповідного контролюючого органу, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є саме податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, з урахуванням вироку суду, визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами та прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Тобто, у разі наявності рішення суду у кримінальній справі у якій було призначено перевірку, предметом якої є саме податки та збори (грошові кошти, які підлягають сплаті як податки і збори (обов'язкові платежі), прийняття податкового повідомлення - рішення є обов'язком, а не правом податкового органу.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 1754/7/23-8017, остання надала роз'яснення про те, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (стаття 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення -рішення не приймається.

Як вже зазначалось судом, перевірка позивача була проведена у зв'язку з наявністю кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

А відтак, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення -рішення, відповідач також діяв всупереч роз'ясненням та вказівкам Державної податкової служби України.

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами того, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі і з урахування правової позиції вищестоящого органу - Державної податкової адміністрації України, яка викладена у листі від 25.01.2011 №1754/7/23-8017.

Суд вважає, що порушення відповідачем приписів пункту 86.9 статті 89 Податкового кодексу України є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та ту обставину, що відповідач в силу положень Податкового кодексу саме у даному випадку, позбавлений права приймати податкове повідомлення -рішення суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69 - 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 29.08.2012 № 0001092301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 жовтня 2012 р.