Постанова № 26280624, 28.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/8378/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

при секретарі Кобець О.А.

за участю:

представника позивача Щербака О.Г.,

представника відповідача-1 Чернявської О.Д.,

прокурора не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій неправомірними, скасування рішень від 20.03.12 №807000003/2012/001125/2, №807000003/2012/001126, №807000003/2012/001130/2 та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 211118,75грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій неправомірними, скасування рішень від 20.03.12 №807000003/2012/001125/2, №807000003/2012/001126, №807000003/2012/001130/2 та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 211118,75грн. /т.1 а.с.3-6/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23 червня 2011 року між ТОВ «Лемтранс» (покупець) та Фірмою «Анателла трейдинг лимитед» (продавець) був укладений Контракт № 35/М-2011 на поставку металопродукції (далі - Контракт 35/М-2011). Кількість товару, його асортимент, строки поставки та ціна визначаються у Специфікаціях до Контракту. Оплата здійснюється за тону в доларах США на умовах DAF ст. Соловей. Вартість упаковки та маркування включається до вартості металопродукції. Після перерахування авансу на поточний рахунок продавця ціна на товар стає фіксованою та зміні не підлягає.

Для реалізації умов зовнішньоекономічного контракту № 35/М-2011 та Специфікації № 21 до нього ТОВ «Лемтранс» протягом березня 2012 року ввозився товар «сталевий лист», для здійснення митного оформлення якого в режимі імпорту до Харківської обласної митниці були подані наступні вантажні митні декларації (далі - ВМД): 807070000/2012/221465 від 19.03.12, 807070000/2012/221466 від 19.03.12, 807070000/2012/221488 від 20.03.12.

Найменування товару та його ціна були визначенні у відповідності до Специфікації № 21 від 01.03.2012р. до контракту № 35/М-2011 та інвойсів. Митна вартість визначена за 1-м методом (за ціною угоди) такого визначення.

До кожної ВМД був наданий комплект обов'язкових документів для визначення митної вартості товару, передбачений пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. (далі - ПКМУ № 1766), як-то: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; інвойси; а також інші необхідні для здійснення митного оформлення товару документи, обов'язковість подання яких передбачена митним законодавством та перелік яких наведений в постанові КМУ № 80. Додатково до обов'язкових документів були надані: експортні декларації країни відправлення, сертифікати якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні накладні), дозвільні документи, листи від контрагента, висновки експерта, рахунки виробника.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідач самостійно розраховував митну вартість з використанням 3-го методу (за ціною на подібні (аналогічні) товари) такого визначення та видав Рішення про визначення митної вартості товару від 20.03.12 №807000003/2012/001125/2, №807000003/2012/001126, №807000003/2012/001130/2.

Позивач, не погодившись із даними рішеннями, звернувся до суду із даним позовом /том 1 а.с.3-6/.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд: визнати протиправними дії Харківської обласної митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Лемтранс», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); скасувати рішення Харківської обласної митниці «про визначення митної вартості» 807000003/2012/001125/2 от 20.03.12, 807000003/2012/001126/2 от 20.03.12, 807000003/2012/001130/2 от 20.03.12; стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «Лемтранс» надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 211118 (двісті одинадцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 75 копійок, за ВМД № 807170000/2012/221499 від 20.03.12, №807170000/2012/221498 від 20.03.12, №807170000/2012/221543 від 21.03.12 /а.с.6/.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що Харківською обласною митницею були прийняті до митного оформлення товари «прокат чорних металів» за ВМД від 19.03.2012 №№807170000/2012/221465, 807170000/2012/221466 та 807170000/2012/221488.

У зв'язку з виявленням розбіжностей у рівнях митних вартостей ідентичних товарів за фактами митних оформлень по митній системі у Харківської обласної митниці виникли обґрунтовані сумніви в достовірності рівня митної вартості товарів позивачем, відповідно виникла потреба в наданні додаткових документів.

У день ознайомлення з переліком необхідних до надання додаткових документів декларантом було зроблено запис на зворотному боці декларації митної вартості «В зв'язку з простоєм транспортних засобів з вантажем та неможливістю надати додаткові документи відразу, прошу Вас видати рішення митної вартості товару. Додаткові документи для підтвердження митної вартості будуть надані в установлений законом час. Додаткові документи декларантом не надавались».

У відповідності з п.14 вищевказаного Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. За наявною у митного органу інформацією щодо фактів митного оформлення ідентичних або подібних товарів, що містяться в статистичній базі Держмитслужби України, а саме: за ВМД № 70200001/2/1440 від 23.02.2012.

Митним органом були прийняті Рішення про визначення митної вартості №№ 807000003/2012/001125/, 807000003/2012/001126/2, 807000003/2012/001130/2.

При цьому, згідно Митного кодексу України (ст.268), були враховані операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких є максимально наближеним до нього; ідентичні товари, ціна яких бралась за основу, ввозились приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що і оцінювані. Таким чином, причиною, що унеможливило застосування першого методу визначення митної вартості товарів (за ціною угоди), є неподання декларантом додаткових документів(або відмова від їх подання).

Декларант скористався своїм правом і провів процедуру митного оформлення зазначених товарів відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 17.03.2008р. № 230. У строк дії гарантійних зобов'язань декларант повинен був подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої вимоги вартості та забезпечити можливість їх перевірки. В установлений законодавством строк декларантом не були надані всі додаткові документи, запропоновані митним органом для підтвердження митної вартості товарів.

У наданих декларантом додаткових документах, а саме у висновку про незалежну оцінку товару, виявилось недостатньо відомостей для об'єктивної перевірки та обчислення митної вартості відповідно вимог Митного кодексу України. У зв'язку з цим у митного органу залишились сумніви стосовно прийнятності заявленого рівня митної вартості товарів за ціною угоди. Вищезазначене унеможливило зміну рішень про визначення митної вартості оцінюваних товарів, оформлених суб'єктом під гарантійні зобов'язання.

Вважає, що доводи та обґрунтування позовних вимог не вказують на протиправні дії посадових осіб Харьківської обласної митниці під час прийняття рішення визначення митної вартості та видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Вважає, що Харківська обласна митниця діяла в межах діючого законодавства, просить відмовити у задоволенні позову /т. 1 а.с.141-146).

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляду справи за його відсутності суду не надавав. За таких обставин та з урахуванням приписів частини 2 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача-2.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-1, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» зареєстровано як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 301273 (ідентифікаційний код 30600592) /т. 1 а.с. 135/.

ТОВ «Лемтранс» здійснює свою діяльність відповідно до Статуту товариства в новій редакції, затвердженого Протоколом загальних зборів учасників № 48 від 08.12.2009 /т. 1 а.с. 129-132/.

Відповідач-1 - Харківська обласна митниця є юридичною особою, органом державної влади.

Відповідно до ст. 11 МК України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, такі основні завдання, як забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно зі ст. 12 МК України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Відповідач-1 Харківська обласна митниця у відповідності до ст. 14 МК України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідач-2 - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

23 червня 2011 року між ТОВ «Лемтранс» (покупець) та Фірмою «Анателла трейдинг лимитед» (продавець) був укладений Контракт № 35/М-2011 на поставку металопродукції (далі - Контракт 35/М-2011). Кількість товару, його асортимент, строки поставки та ціна визначаються у Специфікаціях до Контракту. Оплата здійснюється за тону в доларах США на умовах DAF ст. Соловей. Вартість упаковки та маркування включається до вартості металопродукції. Після перерахування авансу на поточний рахунок продавця ціна на товар стає фіксованою та зміні не підлягає /том 1 а.с.10-14/.

01 березня 2012 року сторонами була підписана Специфікація № 21 до Контракту 35/М-2011, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар «Сталь гарячекатана в листах, згідно ГОСТ 19281-89», марка сталі 09Г2С-14, товщиною 4, 7 мм., за ціною 735,00 доларів США за тону. Виробником товару є ВАТ «Магнітогорський металургійний комбінат» (Росія). Умови платежу: 100% оплата протягом 5-ти днів з дати поставки товару на станцію вантажоотримувача /том 1 а.с.15-17/.

Для реалізації умов зовнішньоекономічного контракту № 35/М-2011 та Специфікації № 21 до нього ТОВ «Лемтранс» протягом березня 2012 року ввозився товар «сталевий лист», для здійснення митного оформлення якої в режимі імпорту до Харківської обласної митниці були подані наступні вантажні митні декларації (далі - ВМД): 807070000/2012/221465 від 19.03.12, 807070000/2012/221466 від 19.03.12, 807070000/2012/221488 від 20.03.12 /том 1 а.с.18-20,34/.

Найменування товару та його ціна були визначенні у відповідності до Специфікації № 21 від 01.03.2012р. до контракту № 35/М-2011 та інвойсів. Митна вартість визначена за 1-м методом (за ціною угоди) такого визначення.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем, через свого декларанта, було подано митному органу наступні документи по кожній ВМД: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; інвойси, а також інші необхідні для здійснення митного оформлення товару документи, обов'язковість подання яких передбачена митним законодавством та перелік яких наведений в постанові КМУ № 80. Додатково до обов'язкових документів були надані експортні декларації країни відправлення, сертифікати якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні накладні) дозвільні документи, листи від контрагента, висновок експерта, рахунки виробника.

У відповідності до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Як встановлено п.п. 3, 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості. Для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Пунктом 11 цього Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

У графі "Для відміток митного органу" Декларації митної вартості Форми ДМВ-1 Харківською обласною митницею зроблено відмітку щодо необхідності подання додаткових документів згідно ПКМУ № 1766, а саме:

1. каталогів, прейскурантів, прайс-листів, калькуляцій фірми - виробника товару (у всіх ВМД);

2. висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (у всіх ВМД);

3. інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару (у всіх ВМД);

4. Рішення митних органів про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних чи подібних товарів за Контрактом (у всіх ВМД).

Декларантом позивача на зворотному боці наданих декларацій митної вартості здійснено написи про те, що у зв'язку з простоєм транспортних засобів з вантажем та неможливістю надати додаткові документи відразу, просять видати рішення митної вартості товару. Додаткові документи для підтвердження митної вартості будуть надані в установлений законом час /том1 а.с.21-22,36-37,50-51/.

Проте відповідач-1 не врахував зазначені обставини та прийняв рішення про визначення митної вартості товару з використанням 3 методу (за ціною на подібні (аналогічні) товари № №:

- 807000003/2012/001125/2;

- 807170000/2/00207;

- 807170000/2/00211;

видавши при цьому картки відмови в подальшому митному оформленні № №:

- 807170000/2/00206 від 20.03.12;

- 807170000/2/00206 від 20.03.12;

- 807170000/2/00211 від 21.03.12.

Рішеннями про визначення митної вартості товару № 807170000/2012/221499 від 20.03.12, №807170000/2012/221498 від 20.03.12, №807170000/2012/221543 від 21.03.12 до декларацій митної вартості, була відкоригована митна вартість товару у бік збільшення, із застосуванням методу №3, передбаченого ст. 266 Митного кодексу України.

Обґрунтовуючи свої дії, Харківська обласна митниця зазначає, що за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ мінімальна вартість аналогічних товарів є вищою, ніж заявлено позивачем.

У картці відмови також зазначені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України -подання ВМД з коригуванням вартості.

Суд не погоджується із позицією Харківської обласної митниці, викладеній у картці відмови з наступних підстав.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів на користь продавця.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 ст. 266 Митного кодексу України. Відповідно до частин 2-4 статті 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Крім того, у відповідності з ч. 2 ст. 16 Закону України „Про Єдиний митний тариф", у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних товарів.

У відповідності зі ст. 266 Митного кодексу України методами визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, є:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Статтею 267 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Судом встановлено, що явну невідповідність заявленої митної вартості товару дійсній вартості цього товару відповідач не встановив.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Таким чином, додаткові документи витребувані митним органом не є обов'язковими у розумінні п. 11 Порядку, до того ж, що стосується таких документів як договір з третіми особами, що пов'язаний з договором, контрактом про поставку товарів, митна вартість, яких визначається, рахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб; сертифікати походження товару; з об'єктивних підстав позивач не мав можливості їх надати в силу специфічних господарських відносин, що склалися із компанією продавцем, про що свідчать відповідні листи компанії «Анателла трейдинг лимитед» /том 1 а.с.102,103/.

Таким чином, Харківською обласною митницею за наслідками проведення процедури узгодження безпідставно не прийнято до уваги документи, що надані позивачем до ВМД 807070000/2012/221465 від 19.03.12, 807070000/2012/221466 від 19.03.12, 807070000/2012/221488 від 20.03.12.

Ціна товару не є сталою та залежить від різних процесів на ринку цього товару.

Таким чином, відмова відповідача в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності.

На думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження вартості митного оформлення товару.

Відмовляючи в митному оформленні товару, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Проте, такий висновок відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач-1 не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

У відповідності до статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або з порівнюваними кількостями, або з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Необхідно зазначити, що законодавство, при визначенні митної вартості за третім методом, бере за основу вартість операції, тобто ціну, визначену контрактом. Між тим, Харківською митницею при використанні третього методу при здійсненні контролю митної вартості, в усіх випадках, взята за основу цінова статистична база даних ЄАІС ДМСУ (ВМД № 702020001/2/1440 від 23.02.2012 р.), з якої неможливо встановити чи дійсно за основу корегування була взята фактурна вартість товару /том 2 а.с.51-53/.

Більш того, п. 1.3 Наказу ДМСУ № 1242 від 19.10.2010 р. «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» визначено, що посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у Рішенні про визначення митної вартості товарів допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 Кодексу (другий та третій методи визначення митної вартості товару) з обов'язковим зазначення номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо. Тобто митний орган повинен був обґрунтувати в своєму рішенні підстави посилання на відповідні ВМД та пояснити зроблені коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови, чого зроблено не було.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України. Так, в постанові від 19.01.2012 року по справі № К-4577/09 зазначено, що дані цінової бази Державної митної служби України щодо рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення частини другої статті 266 Митного кодексу України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатніми та визначальними для висновку про недостовірність митної вартості товару.

Крім того, згідно з відомостями, які містяться у рахунках-фактурах від виробника (№№43, 136, 6, 22, 14, 163, 133 від 07.03.2012, №№5, 20, 81, 109, 117 від 09.03.2012), за якою виробник відправляє товар на експорт складає 635 доларів США за тону товару. Кожен з цих рахунків-фактури містить посилання на номер залізничного вагону, в якому здійснюється відправлення. Такі рахунки-фактури не є платіжними документами, тому не містять відміток митного органу країни - відправлення та вказують на наявність більш низької покупної ціни, ніж та, яка визначена ТОВ «Лемтранс».

Згідно ст. 264 Митного кодексу України у разі необхідності підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки. Відповідно до п.п. 13, 14 Наказу ДМСУ від 17.03.08. №230, протягом дії гарантійних зобов'язань декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості, а митний орган такі відомості перевіряє та приймає рішення про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Крім того, відповідно до п. п. 11 Наказу ДМСУ від 24.06.2009 року № 602 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України» за результатами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України під гарантійні зобов'язання, митний орган може прийняти рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, та скасування раніше виданого митним органом рішення про визначення митної вартості.

Виходячи з цього, вимога митного органу про надання додаткових документів повинна базуватись на наявності сумніву у достовірності поданих до митного оформлення документів та має бути обґрунтована, повинно бути зазначено, який саме документ витребує митний орган та що він може підтвердити. При наявності одних лише сумнівів без їх обґрунтування такі дії є неправомірними. Разом з тим, не маючи жодних сумнівів у достовірності поданих до митного оформлення документах, відповідач запросив майже весь перелік додаткових документів з пункту 11 ПКМУ № 1766, без жодного обґрунтування своїх дій, конкретного зазначення документів, та незважаючи на те, що деякі із них раніше вже подавались, а інші не можуть бути подані з огляду на специфіку зовнішньоекономічної угоди (відсутність договору з третіми особами, укладання контракту не з виробником товару тощо), що вказує на поверхове ознайомлення митного органу з наданими документами.

Окремо, слід зазначити те, що обставини прийняття рішень про визначення митної вартості товару та використання виключно такого джерела інформації, як Інформація статистичної бази ДМСУ, є неприйнятним, а дії відповідача в цій частині також є протиправними.

Відповідно до ст. 273 МК України,- у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних

вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або

подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому відповідач не послався на обставини, які виключають використання інших методів.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Митним органом не було застосовано жодного методу, окрім № 3, для визначення митної вартості товару.

У відповідності до п. 6.6 Порядку здійснення митного контролю, й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби від 20.04.2005р. № 314, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005р. за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в порядку, установленому законодавством України.

Під час судового розгляду не було встановлено достатніх підстав для відмови у митному оформленні товару за першим методом визначеним позивачем.

Крім того, як зазначалося судом вище, відповідач не довів перед судом правомірності такої відмови, не обґрунтував свою позицію відповідними доказами, тобто не виконав обов'язку, покладеного на нього ч. 2 ст. 71 КАС України.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що є протиправними дії Харківської митниці, які мають наслідком прийняття оскаржуваних карток відмови та рішення.

Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці, щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів.

У відповідності до п. 48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

Таким чином, суд стягує з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі - 211 118, 75 грн., на користь ТОВ "Лемтранс".

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 2111,19грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій неправомірними, скасування рішень від 20.03.12 №807000003/2012/001125/2, №807000003/2012/001126, №807000003/2012/001130/2 та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 211118,75грн. - задовольнити.

Визнати протиправними дії Харківської обласної митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Лемтранс», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Скасувати рішення Харківської обласної митниці «про визначення митної вартості» 807000003/2012/001125/2 від 20.03.12, 807000003/2012/001126/2 від 20.03.12, 807000003/2012/001130/2 від 20.03.12.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «Лемтранс» надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 211118 (двісті одинадцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 75 копійок, за ВМД № 807170000/2012/221499 від 20.03.12, №807170000/2012/221498 від 20.03.12, №807170000/2012/221543 від 21.03.12.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (ЄДРПОУ 30600592) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2111(дві тисячі сто одинадцять) грн. 19коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 вересня 2012 року в присутності представника позивача, представника відповідача-1.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 03 жовтня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.