Постанова № 26280164, 28.09.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2756/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представників позивача Волощука А.Ю., Галайди Ю.М.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Малого підприємства "Антом" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство "Антом" (далі -МП "Антом", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі -Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2012 року №0004492301, №0004502301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку, про що складено акт №1141/23-2/13356230 від 11.05.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки МП "Антом" з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із ТзОВ "Медео-Захід" за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року. В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК України). В акті перевірки податковий орган вказує на нікчемність правочину між МП "Антом" та ТзОВ "Медео-Захід" від 01.08.2011 року, який не мав реального товарного характеру. З висновками перевірки позивач не погодився та подав до Луцької ОДПІ заперечення від 17.05.2012 року на акт виїзної позапланової податкової перевірки, яке залишено без задоволення 23.05.2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 25.05.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0004492301 та №0004502301, якими позивачу збільшено податок на прибуток приватних підприємств на 7 461 грн. та податок на додану вартість на 6 488 грн., а також застосовано штрафну санкцію на суму 1 622 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової служби у Волинській області від 26.06.2012 року та Державної податкової служби України від 30.07.2012 року первинна та повторна скарги позивача були залишені без задоволення. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним реально були придбані товари у постачальника, що підтверджується належним чином оформленими документами, а саме договором купівлі-продажу №20 від 01 серпня 2011 року, накладними на придбання товарів, довіреностей на отримання ТМЦ, платіжними дорученнями про перерахунок коштів. Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25.05.2012 року №0004492301, №0004502301.

В поданих до суду 12.09.2012 року письмових запереченнях проти позову представник відповідача адміністративний позов не визнав з підстав, викладених в акті №1141/23-2/13356230 від 11.05.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки МП "Антом" з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із ТзОВ "Медео-Захід". Вважає, що господарські операції мали безтоварний характер, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні-продажу товарів. Крім того, перевіркою контрагента ТзОВ "Медео-Захід" встановлено відсутність в останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Це свідчить про те, що угоди, укладені ТзОВ "Медео-Захід" мають ознаки нікчемності.

МП "Антом" не доведено факту придбання товарів у ТзОВ "Медео-Захід", оскільки позивачем не надано для перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товару від ТзОВ "Медео-Захід", не надано рахунки-фактури, документи складського обліку, доручення на отримання товару, сертифікати відповідності та ін. Договір, укладений з даним підприємством, має протиправний характер та спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, та вважається таким, що порушує публічний порядок, і згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. А тому прийняті Луцькою ОДПІ податкові повідомлення-рішення, якими позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств та податок на додану вартість, є законними.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять його задовольнити.

Представник позивача Волощук А.Ю. суду додатково пояснив, що позивач здійснює свою діяльність у м. Луцьку. Транспортування товару, придбаного у ТзОВ "Медео-Захід", здійснювалося позивачем самостійно, витрати на транспортування є незначними, оскільки і позивач, і зазначений контрагент знаходяться в м. Луцьку. Директор МП "Антом" Волощук А.Ю. має вантажний транспортний засіб Fiat Scudo, який дозволяє кількість товару, яка придбавалася, вивозити самостійно. Товарно-транспортні накладні не видавалися, оскільки вони не є обов'язковими для внутрішніх (у межах одного міста) перевезень. На отримання товару йому видавалися довіреності, що підтверджується витягом з журналу обліку довіреностей МП "Антом". Про отримання товару видано видаткові та податкові накладні, а сертифікати відповідності на придбані товари не видавалися, оскільки останні не підлягають обов'язковій сертифікації. Крім того, придбані товари згодом реалізовувалися покупцям згідно договорів купівлі-продажу та видаткових накладних. Наведені обставини вказують на наявність у позивача можливостей здійснювати господарську діяльність. Разом з тим, він не зобов'язаний контролювати своїх контрагентів та нести відповідальність у зв'язку із якимись порушеннями бухгалтерського та податкового обліку з їх боку. Фактично, висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки ТзОВ "Медео-Захід", та не взято до уваги первинні документи позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових заперечення проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами по справі, що МП "Антом" 11.11.1992 року зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області як юридична особа, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Волинській області з ЄДРПОУ (а.с.14).

Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка МП "Антом" з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із ТзОВ "Медео-Захід" за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року, про що складено акт №1141/23-2/13356230 від 11.05.2012 року (а.с.15-24), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення МП "Антом" вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки договір купівлі-продажу №20 від 01.08.2011 року між МП "Антом" та ТзОВ "Медео-Захід" має ознаки нікчемності та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Внаслідок цього позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ "Медео-Захід" на суму 6 488 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 622 грн. Також в ході перевірки було встановлено порушення при формуванні позивачем валових витрат, а саме їх завищення на суму 7 461 грн.

В судовому засіданні з'ясовано, що вказані у акті порушення полягають у непідтвердженні позивачем факту здійснення господарських операцій із ТзОВ "Медео-Захід", яке було продавцем товару в період з 01.08.2011 року по 30.11.2011. В ході проведення перевірки встановлено, що товарно-транспортні накладні або подорожні листи, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від постачальника до покупця МП "Антом" відсутні та в ході перевірки не надані. Окрім того, позивач не надав товарно-транспортних накладних, документів складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар. Також під час перевірки був врахований акт Луцької ОДПІ №753/23-3/35594018 від 18.04.2012 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Медео-Захід", оскільки останнє у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за квітень, травень, червень та жовтень 2010 року, лютий, серпень, листопад та грудень 2011 року не надало. Перевіркою встановлено відсутність необхідних умов у ТзОВ "Медео-Захід" для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих актів, складських приміщень, транспортних засобів. На підставі цього зроблено висновок, що ТзОВ "Медео-Захід" вчинено правочини без наміру створення реальних правових наслідків, що обумовлені ними та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності.

На підставі складеного акта перевірки МП "Антом" Луцькою ОДПІ 25 травня 2012 року було сформовано податкові повідомлення-рішення №0004502301, якими підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 8 110 грн., з яких 6 488 грн. -за основним платежем, 1 622 грн. - штрафна (фінансова) санкція та №0004492301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7 461 грн. (а.с.38-39).

Дані рішення були оскаржені платником податків в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової служби у Волинській області від 26.06.2012 року та Державної податкової служби України від 30.07.2012 року первинна та повторна скарги позивача були залишені без задоволення.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 25 травня 2012 року №0004492301 та №0004502301, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, що МП "Антом" мало правовідносини із ТзОВ "Медео-Захід". Між зазначеними контрагентами 01 серпня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу №20 (а.с.64-66), на основі якого позивач протягом серпня-листопада 2011 року придбавав у ТзОВ "Медео-Захід" товар згідно видаткових накладних (підшипники, паси, сальники, електроди та інше). Згідно пункту 2.3 Договору кількість і асортимент Товару обумовлюється у видаткових накладних, а відповідно до пункту 2.1 якість Товару повинна відповідати ГОСТам, ТУ та іншим необхідним умовам.

У відповідності до умов вказаного договору ТзОВ "Медео-Захід" протягом серпня-листопада 2011 року передало, а позивач відповідно отримав товар, що підтверджується податковими, видатковими накладними від 05.08.2011 року та 02.11.2011 року та рахунком-фактурою від 02.11.2011 року на загальну суму 38 925,60 грн. (а.с.67-71).

Оплату придбаного товару позивач здійснював згідно умов договору в безготівковому порядку.

На підтвердження господарських операцій позивач надав Луцькій ОДПІ наступні документи: договір купівлі-продажу, податкові, видаткові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості. Також під час оскарження позивач надав рахунок-фактуру від 02.11.2011 року. Вважає, що згаданих первинних документів достатньо для підтвердження господарських операцій, а вимоги податкового органу про надання товарно-транспортних накладних, документів складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар є незаконними з огляду на наступне.

Оскільки товар отримувався безпосередньо на складі продавця по довіреності та доставка товару не здійснювалась, відповідно оформлення товарно-транспортної накладної не потрібно, а достатньо звичайної накладної на відпуск продукції.

Щодо наявності рахунків-фактур, сертифікатів на реалізовану продукцію зазначає таке, що рахунок-фактура не є первинним документом, який підтверджує реалізацію і для перевірки надавались рахунки-фактури, а продукція, що придбавалась у продавця не підлягає сертифікації. Відносно довіреностей на отримання товару, то позивач зазначає, що оригінали довіреностей були передані постачальнику, а зберігання копій не передбачено. Крім того, у всіх видаткових накладних зазначено згідно яких довіреностей отримувався товар, а самі довіреності зареєстровані в журналі реєстрації довіреностей.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

На думку суду, відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 25.05.2012 року №0004492301 та №0004502301, з огляду на таке.

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (чинного з 01.04.2011 року), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 -137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 -143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 -140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 -200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) від 16.01.2003 року №435-IV (з змінами і доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що 01.08.2011 року було укладено договір купівлі-продажу №20 між продавцем ТзОВ "Медео-Захід" в особі директора Стасюка А.А., та покупцем МП "Антом" в особі директора Волощука А.Ю.

Предметом зазначеного договору була купівля-продаж товарів (підшипники, паси, електроди, сальники та ін.), кількість і асортимент яких визначався у видаткових накладних. Згідно видаткової накладної №РН-0050801 від 05.08.2011 року (а.с.67) загальна вартість товару складає 11 645,64 грн., в тому числі 1 940,94 грн. ПДВ. Відповідно до видаткової накладної №РН-0021104 від 02.11.2011 року (а.с.70) МП "Антом" придбало товар на загальну суму 27 279,96 грн., в тому числі 4 546,66 грн. ПДВ. Відповідно до умов договору передача Товару Покупцеві здійснюється за видатковою накладною, а прийом Товару проводиться за кількістю, що вказана у видатковій накладній, що підписується уповноваженими представниками Сторін. Розрахунки за даним договором проводяться у національній валюті України в безготівковому порядку або у вексельній формі чи в іншій формі, яка не суперечить діючому законодавству України.

Як зазначено у видатковій накладній №РН-0050801 від 05.08.2011 товар від імені МП "Антом" отримав Волощук А.Ю. за довіреністю №36 від 05.08.2011 року, та згідно видаткової накладної №РН-0021104 від 02.11.2011 року товар також отримав Волощук А.Ю. за довіреністю №44 від 02.11.2011 року. Як зазначає позивач у своєму позові, згадані оригінали довіреностей передавалися постачальнику, а зберігання копій не передбачено. Крім того, ці довіреності зареєстровані в журналі обліку довіреностей МП "Антом" (а.с.134-135).

Відповідно до статей 244-246 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Згідно зі статтею 1005 ЦК України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя.

Зважаючи на доводи адміністративного позову та заперечення проти позову, при розв'язанні даного спору суд перевіряв усі фактичні обставини, що підтверджують (чи спростовують) реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовано валові витрати, зокрема: можливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; наявність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності (наявність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів); можливість здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку тощо.

При цьому встановлено, що передача товару згідно з договором купівлі-продажу №20 від 01.08.2011 року оформлена видатковими та податковими накладними від 05.08.2011 року та 02.11.2011 року, рахунком-фактурою від 02.11.2011 року. Розрахунки між сторонами проведені в безготівковому порядку.

Так, умовами договору купівлі-продажу від 01 серпня 2011 року №20 між МП "Антом" та ТзОВ "Медео-Захід" передбачено перехід права власності, а також перехід ризиків на товар відбувається у момент передачі товару покупцеві (МП "Антом"). Передача товару покупцеві здійснювалася за видатковою накладною на складі продавця (ТзОВ "Медео-Захід"), де МП "Антом" забезпечило самовивіз товару.

Транспортування товару згідно видаткових накладних здійснювалося вантажним автомобілем Fiat Scudo, реєстраційний номер 46793ВО, який належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу директору Волощуку А.Ю. (а.с.136). Товар отримувався по довіреностях, виданих Волощуку А.Ю. від 05.08.2011 року №36 та від 02.11.2011 року №44, безпосередньо на складі продавця ТзОВ "Медео-Захід", а тому товарно-транспортні накладні не видавалися.

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільний транспортом у внутрішньому сполученні" для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб товарно-транспортної накладної не потрібно, а достатньо накладної або іншого документа, який підтверджує право власності на вантаж. Отже, видаткові накладні, видані директору Волощуку А.Ю. продавцем ТзОВ "Медео-Захід" є первинними документами та цілком підходять для відображення господарської операції в бухгалтерському обліку, оскільки перший здійснював перевезення вантажу власним транспортом для потреб підприємства.

При цьому суд зазначає, що згідно зі статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року N 2344-III "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відсутність товарно-транспортної накладної у зв'язку із перевезенням товару у межах одного міста (позивач і його контрагент знаходяться у м. Луцьку) не є підставою для позбавлення права покупця на зарахування валових витрат, тим більше, що перевезення вантажу здійснювалося позивачем власними силами.

Щодо сертифікатів відповідності на реалізовану продукцію, то судом встановлено, що товари, які придбавав позивач, не підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до наказу від 01.02.2005 року №28 "Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".

Також в судовому засіданні встановлено, що придбані МП "Антом" товари у ТзОВ "Медео-Захід" реалізовувалися наступним підприємствам: ВАТ "Нововолинське АТП 10708", ТзОВ "Луганскшахтострой", ПП "Новосервіс", ВКТОВ "Луцький цегельний завод №1" ЛТД, ПАТ "Кульчинський силікатний завод", що підтверджується договорами купівлі-продажу, видатковими, податковими накладними та довіреностями на отримання згаданих товарів (а.с.91-133). Це свідчить про реальність здійснення господарської діяльності позивача.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу №20, укладений між МП "Антом" та ТзОВ "Медео-Захід" 01.08.2011 року був направлений на реальне настання правових наслідків, не суперечать вимогам частини першої статті 203 Цивільного кодексу України і не містить ознак нікчемного правочину, що підтверджується доказами у справі.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні спору судом оскаржуване рішення, прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялося на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та наведені норми законодавства в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності донарахування позивачу згідно податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2012 року №0004492301 та №0004502301 суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на 7 461 грн. та податку на додану вартість на 6 488 грн., а також застосованої штрафної санкції на суму 1 622 грн., у зв'язку із чим рішення Луцької ОДПІ є протиправними, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та підлягають скасуванню.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 25 травня 2012 року №0004492301 та №0004502301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства "Антом" 156,00 грн. (сто п'ятдесят шість) грн. 00 копійок витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 03 жовтня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.Д. Ковальчук

Суддя В.Д. Ковальчук