Ухвала суду № 26280096, 01.10.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2/2523/711/2012 Провадження № 22-ц/2590/2939/2012 Головуючий у I інстанції - Криворученко Д.П.Категорія - цивільна Доповідач - Бойко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.суддів:Шитченко Н.В., Висоцької Н.В.при секретарі:Мартинової А.В.за участю:представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду від 03 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ „Банк „Національний кредит" про визнання недійсним іпотечного договору,

в с т а н о в и в:

Рішенням Чернігівського районного суду від 03 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги.

Доводи скарги зводяться до того, що висновок суду про те, що вона була ознайомлена з умовами кредитного договору, є помилковим, оскільки вона не була стороною цього договору і копії договору не отримувала. Отримала його копію під час провадження в іншій цивільній справі.

Отже, в справі відсутні докази того, що на момент укладення іпотечного договору вона була ознайомлена зі змістом кредитного договору.

Не застосував суд і положень ст.ст. 1, 3 Закону України „Про іпотеку", яким передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов"язання та основним зобов"язанням є зобов"язання боржника за договором кредиту.

Таким чином, іпотекою не може бути забезпечено зобов"язання, яке не є зобов"язанням боржника за кредитним договором, оскільки це прямо і однозначно суперечить ст.ст. 1, 3 Закону України „Про іпотеку".

Не прийняв суд до уваги і те, що позивачка зобов"язувалась забезпечити іпотекою виконання позичальником повернення фактично наданого кредиту в сумі 1 500 000 грн. з кінцевим строком повернення до 28.02.2013 року, проте, в кредитному договорі, зокрема, в п.п. 1.1.1.1.-1.1.1.3 передбачені зовсім інші умови.

Крім того, суд не застосував ч.2 ст.7 Закону України „Про іпотеку", згідно з якою, якщо вимога за основним зобов"язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов"язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов"язання.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ „Банк „Національний кредит" просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без зміни.

У судовому засіданні представник позивачки підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити, залишити без зміни рішення суду 1 інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що іпотечний договір містить всі суттєві умови, передбачені законом, а вимоги позивачки свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам даної справи та вимогам діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Судом встановлено, що 29.08.2011 року сторони уклали іпотечний договір № 04-2006/1-1, відповідно до якого ОСОБА_5, як іпотекодавець, передала в іпотеку ПАТ „Банк „Національний кредит", як іпотекодержателю, в якості забезпечення виконання позичальником - ТОВ "Ексім-Чернігів" за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 196ю/2011/05-2001/2-1 від 29.08.2011 року, нерухоме майно, яким є нежитлова будівля, консервний цех, що складається з консервного цеху зазначеного в плані під літ. „А-1", цегляний, загальною площею 1272,8 кв.м, огорожі „1-3" залізо, залізобетонні плити, що розташоване по АДРЕСА_1, на земельній ділянці, площею 4020 кв.м.

Відповідно до положень ст.ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, вимог розумності та справедливості. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Так, статтею 18 Закону України „Про іпотеку" встановлені істотні умови, які повинен містити іпотечний договір, зокрема, це - відомості про обидві сторони (найменування, місцезнаходження юридичної особи; дані про фізичну особу); зміст та розмір основного зобов"язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов"язання; опис предмета іпотеки, його реєстраційні дані.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї із вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, а саме п.1.1.1 іпотечного договору, іпотекою, створеною за цим договором, забезпечуються, та іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги, що випливають із основного зобов"язання за кредитним договором, за яким іпотекодержатель надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 1 500 000 грн., на умовах та в порядку, встановлених кредитним договором, зокрема: вимоги із повернення фактично наданого кредиту в сумі 1 500 000 грн. з кінцевим строком повернення до 28 лютого 2013 року включно; вимоги із відшкодування збитків, завданих простроченням виконання основного зобов"язання; вимоги із сплати суми процентів за користування кредитом, що нараховуються за процентною ставкою - 20 % річних за строковою заборгованістю за кредитом та 13,5 % річних у разі порушення позичальником строків повернення заборгованості за кредитом, в строки та в порядку, що визначені кредитним договором; вимоги із сплати комісій, можливої неустойки та ін.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України „Про іпотеку" якщо вимога за основним зобов"язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов"язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов"язання.

Відповідно до умов договору відновлюваної кредитної лінії № 196ю/2011/05-2001/2-1 від 29.08.2011 року, надання кредиту передбачено окремими частинами зі сплатою 20 % річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього договору, що є їх невід"ємною складовою частиною договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 1 500 000 грн., з відповідним графіком максимального ліміту заборгованості: з 26.11.2012 року максимальний ліміт заборгованості буде становитиме 1 125 000 грн.; з 26.12.2012 року - 750 000 грн.; з 26.01.2013 року - 375 000 грн. та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 28.02.2013 року включно на умовах, визначених цим договором.

Таким чином, основне зобов"язання, викладене в іпотечному договорі, конкретизується в кредитному договорі та не суперечить одне одному і це повністю відповідає вимогам статті 18 Закону України „Про іпотеку", зокрема, пункту 2 частини 1, який на думку позивачки не був дотриманий під час укладення сторонами іпотечного договору.

Отже, посилання ОСОБА_5 на те, що розміри та строки основного зобов"язання по поверненню кредитних коштів, викладені в іпотечному договорі та договорі про відкриття кредитної лінії є різними, не відповідає дійсності.

Доводи ОСОБА_5 про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитного договору на момент підписання іпотечного договору, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.1.4.13 іпотечного договору позивачка була ознайомлена з умовами договору відновлюваної кредитної лінії та договорів, що забезпечують його виконання, ніяких заперечень або нерозумінь їх положень не було.

Твердження апелянта про відсутність у договорі відновлюваної кредитної лінії процентної ставки у розмірі 13,5 %, у разі порушення позичальником строків повернення заборгованості та посилання на це, як на недійсність іпотечного договору є хибним, оскільки відсутність такої умови в кредитному договорі не суперечить вимогам п.2 ч.1 ст.18 Закону України „Про іпотеку" та не дає підстав для визнання іпотечного договору недійсним.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що іпотечний договір № 04-2006/1-1, укладений сторонами 29.08.2011 року, містить всі необхідні істотні умови, а тому підстави для визнання його недійсним, відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, в зв"язку з чим рішення суду скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що ОСОБА_5 сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі більшому, ніж встановлено законом, то сплачені нею 1555 грн. 85 коп. судового збору за подання апеляційної скарги згідно квитанції № КП768/1 від 28.08.2012 року підлягають поверненню їй.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду від 03 серпня 2012 року залишити без зміни.

Повернути ОСОБА_5 кошти, а саме судовий збір в сумі 1555 грн. 85 коп., сплачені нею за подачу апеляційної скарги згідно квитанції № КП768/1 від 28.08.2012 року на розрахунковий рахунок № 31210206780002, отримувач УДКСУ у м.Чернігові, Державний бюджет 22030001, код отримувача 38054398, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку отримувача 853592.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: