Ухвала суду № 26274168, 02.10.2012, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0613/1-102/2012

Стаття 263 ч.1 КК

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів: Гузовського О.Г., Ляшука В.В.

з участю прокурора: Сидоренка О.П.

засудженого: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи та засудженого ОСОБА_1 на вирок Любарського районого суду Житомирської області від 08 серпня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Жданів Донецької області та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, освіта повна загальна середня, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацюючого, раніше не судимого:

засуджено за ст.263 ч.1 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого від відбуття призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1(один) рік, та покладенням відповідно до ст. 76 КК України на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі:

- 2 приклади до мисливської зброї, 1 приклад до пневматичної зброї, цівка до мисливської зброї, магазин від «АК» № - 44, 6 пружин різної довжини від пневматичних гвинтівок, 2 частини затвора нарізної зброї, спусковий гачок від невстановленої зброї, частину ударно-спускового механізму пневматичної гвинтівки, частину ударно-спускового механізму мисливської рушниці, 4 ватних тампони, одноствольну рушницю «ІЖ - 18 Е» НОМЕР_1, пневматичні гвинтівки «ІЖ» № 4774, «ІЖ-22» НОМЕР_2, які знаходяться на зберіганні в Любарському РВ УМВС передано на склад ВРЗ УМВС в Житомирській області для подальшого знищення;

- саморобний зварювальний апарат - вирішено повернути власнику ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області по 1722,24 грн. судових витрат за проведення судово-балістичної експертизи по справі (одержувач платежу: НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, розрахунковий рахунок: 31258272211843, код: 25574601, банк: УДК в Житомирській області, МФО: 811039).

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні наступних дій.

В перших числах вересня місяця 2005 року ОСОБА_1 в смт.Першотравенськ Баранівського району Житомирської області, у невстановленого слідством чоловіка за 80 грн. придбав одноствольну мисливську рушницю «ІЖ - 18 Е» НОМЕР_1, 12 калібру і не маючи передбаченого законом дозволу, переніс та в подальшому зберігав її в будинку свого господарства в АДРЕСА_1

10 березня 2012 року в о 13 год. 30 хв. під час проведення огляду в даному житловому приміщенні, працівниками Любарського РВ УМВС було виявлено і вилучено вищевказану мисливську рушницю, яка являється одноствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, яка виготовлена саморобним способом з використанням складових частин, а саме - ложі, колодки з ударно-спусковим механізмом та частини ствола, довжиною 205 мм від одноствольної мисливської рушниці «ІЖ - 18» НОМЕР_1, 12 калібру та металевої трубки діаметром в середній частині 23,2 мм, довжиною 492 мм. Дана зброя в справному стані та придатна для проведення пострілів мисливськими патронами 12 калібру.

В апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, вважає, що суд першої інстанції, при звільненні ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням на підставі положень ст.75 КК України, встановив щодо нього мінімальний іспитовий термін тривалістю 1 рік, який, на думку апелянта, є недостатнім для досягнення мети покарання, зокрема, й для виправлення засудженого. Посилається при цьому, що, судом не враховано, що на досудовому слідстві обставини, які б пом'якшували покарання ОСОБА_1 взагалі були відсутні, а також на те, що під час проведення обшуку в домогосподарстві ОСОБА_1 було виявлено та вилучено значну кількість запасних частин до зброї, які в подальшому визнанні речовими доказами, що, на думку автора апеляції, свідчить про те, що ОСОБА_1 в подальшому може займатись придбанням та зберіганням зброї. З огляду на наведене, просить постановити новий вирок, яким збільшити іспитовий строк, визначений судом першої інстанції при звільненні засудженого від відбування покарання з випробуванням, до 1 року 6 місяців.

- засуджений ОСОБА_1, вважаючи, що за злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, тобто за придбання, носіння, та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу засуджений безпідставно, порушує питання про скасування вироку місцевого суду та закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину. При цьому посилається на те, що вирок суду, на його думку, є необґрунтованим та незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, а зібраним і наданим суду доказам надана невірна юридична оцінка. Стверджує, що місцевий суд, розглядаючи справу за спрощеною процедурою дослідження доказів, всупереч вимог закону, не роз'яснив йому належним чином його права та наслідки такого розгляду. Звертає увагу також на те, що призначене йому покарання є незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який в своїх поясненнях, промові під час судових дебатів та в останньому слові підтримав подану ним апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, міркування прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та заперечував проти задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про те, що вищевказані апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із змісту протоколу судового засідання, на який будь-яких зауважень учасниками судового розгляду, подано не було, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, визнав повністю, надав суду докладні показання з приводу обставин придбання ним, носіння, та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу (а.с.232).

При цьому, суд, оскільки учасники судового розгляду, в тому числі й підсудний, не заперечували проти цього, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Посилання засудженого в апеляції на те, що місцевий суд, розглядаючи справу за спрощеною процедурою дослідження доказів, всупереч вимог закону, не роз'яснив йому належним чином його права та наслідки такого розгляду, спростовуються змістом протоколу судового засідання та його власної письмової заяви з цього приводу, з яких вбачається, що ОСОБА_1 були в повному обсязі роз'яснені його процесуальні права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.263 КПК України, а також наслідки застосування скороченої процедури розгляду справи, зокрема й те, що він у такому разі буде позбавлений можливості оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, але й після цього ОСОБА_1 не заперечував проти розгляду справи у зазначеному порядку (а.с.231, 232-об).

За таких обставин, коли встановлено, що доводи засудженого про порушення його процесуальних прав та недотримання місцевим судом умов застосування скороченої процедури розгляду справи, є необґрунтованими, колегія суддів, відповідно до положень ч.1 ст. 365 КПК України, не вбачає передбачених законом підстав для перевірки в апеляційному порядку тверджень апеляції засудженого про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, та про безпідставність його засудження за ч.1 ст.263 КК України.

Що ж стосується доводів апеляцій засудженого про незаконність та необґрунтованість, а прокурора - про надмірну м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, то, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання, дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував всі обставини справи та дані, що характеризують особу засудженого, свої висновки з цих питань належним чином мотивував, тому вважати призначене ОСОБА_1 покарання, зокрема, й в частині встановлення тривалості іспитового терміну, явно несправедливим, як внаслідок надмірної суворості, так й внаслідок його м'якості, про що йдеться в апеляціях засудженого та прокурора, колегія суддів не вбачає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Любарського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Судді