Ухвала суду № 26273236, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10006/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів Мельничука В.П. та Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Интермаркер ЛТД" до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську про визнання протиправним наказу, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Интермаркер ЛТД" (далі -позивач) звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську (далі -відповідач або податковий орган) про визнання протиправним наказу №213 від 16.03.2011р. та дій відповідача щодо проведення перевірки та складання акту перевірки №593/23-0302/37305586 від 18.03.2011р., щодо визнання угод позивача за період грудень 2010 р. -січень 2011 р. нікчемними і зобов'язання відповідача відновити в обліковій картці платника податку позивача особистого рахунку зняті суми податку на додану вартість за грудень 2010 року та відновити в обліковій картці особистого рахунку позивача суми податку на додану вартість у розмірі 2438872,00 грн. (податковий кредит) та 2510050,00 грн. (додаткові зобов'язання) за січень 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача з проведення перевірки з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 січень 2011 року та зобов'язано відповідача відновити в обліковій картці особистого рахунку платника зняті суми податку на додану вартість за грудень 2010 року з податку на додану вартість та за січень 2011 року у розмірі 2438872,00 грн. (податковий кредит) та 2510050,00 грн. (податкові зобов'язання).

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, ТОВ "ТД Интермаркер ЛТД" 22.09.2010 року зареєстровано Виконавчим комітетом Іллічівськом міської ради Одеської області.

У період з 17.03.2011 року по 18.03.2011 року податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року, під час проведення якої встановлено порушення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1 п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 593/23-0302/37305586 від 18.03.11 року, на підставі висновків якого зазначено, що у позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби та достатні трудові ресурси, що договори між позивачем та контрагентом, є нікчемними, тому наданні дані у декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року про задекларований податковий кредит є недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»та ПП «Форпост-М»01.12.2010 укладено договір поставки № 12, відповідно до якого ПП «Форпост-М»продає, а ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»приймає та оплачує продукцію.

Крім того, позивачем було укладено інші договори, а саме з ПП «Дорлідер»- договір поставки нафтопродуктів № 31 від 01.12.2010 року та договір купівлі-продажу промислового обладнання від 01.11.2010 року з ТОВ «Далгакіран компресор України».

На виконання вказаних договорів, позивачем були виконані договірні зобов'язання, що підтверджується видатковими та податковими накладними, що виписані в період з 01.12.2010 року по 28.12.2010 року у визначених розмірах.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів.

На момент видачі податкових накладних, контрагенти були зареєстровані у встановленому податковим законодавством порядку, як платники податку на додану вартість та включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону, чинного станом на момент виникнення правовідносин, встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

За ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Окрім цього, пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, (далі -Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи - платника податку на додану вартість.

Крім того, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем були надані всі необхідні документи, які підтверджують здійснення ним господарських операцій за період, що перевірявся.

Доводи викладені в апеляційній скарзі щодо вручення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки разом із повідомленням 17.03.2011 року особисто директору ТОВ "ТД Интермаркер ЛТД" -ОСОБА_2 до початку проведення перевірки, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків лише рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції, наказ на проведення перевірки було видано 16.03.2011 року та разом із повідомленням 17.03.2011 року особисто вручено директору ТОВ "ТД Интермаркер ЛТД" -ОСОБА_2, тобто лише в день проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем п.п. 79.2 ст. 79 ПК України, який провів документальну невиїзну перевірку без належного попередження позивача.

Крім того, щодо твердження в апеляційній скарзі про нікчемність операцій позивача та його контрагентів, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання їх нікчемними, оскільки, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 по справі №2а/1570/3672/2011 за позовом ПП «Дорлідер»до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області щодо визнання нікчемними правочинів ПП «Дорлідер»з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»та ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», яким адміністративний позов задоволено частково, було встановлено, що підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні, зазначений договір не є нікчемним, факт отримання товару та сплати відповідних грошових коштів зазначених у договорі, в тому числі сум ПДВ, підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та реєстрами руху коштів по рахунку ПП «Дорлідер»з ТОВ «Інтермаркет ЛТД», тому підстав для визнання податкових накладних та первинних документів недійсними або нікчемними у колегії суддів немає.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Мельничук В.П.

Оксененко О.М.