Постанова № 26272691, 04.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Іванків О.В.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" жовтня 2012 р. Справа № 1702/10537/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "29" березня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом та в обґрунтування вимог зазначила, що відповідно до статей 30,37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона та її діти мають право на отримання коштів. Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаними статтями, позивач просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього провести перерахунок та виплату коштів починаючи з часу перебігу позовної давності та в подальшому.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 березня 2012 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з подвійного розміру допомоги, встановленого чинним законодавством, а саме що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середнім сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, починаючи з 1 травня 2011 року до припинення обставин, які були підставою для призначення такої допомоги, з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого чинним законодавством України на час нарахування та фактично здійснених виплат.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації провести перерахунок та виплатити ОСОБА_4 та її малолітній дитині ОСОБА_5 грошову допомогу, передбачену ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», кожному в розмірі 30% від встановленого законодавством мінімального розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 1 травня 2011 року по 29 березня 2012 року, з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру мінімальної заробітної плати.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначив, що суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідний рік щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також не врахував, що кошти виплачувалися відповідно до постанов Кабінету Міністрів України.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4 та її син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 належать до категорії осіб, які потерпіли від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю та перебувають на обліку у відповідача.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в такому розмірі:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

Дії абзацу ст. 37 зазначеного Закону зупинялись на 2008 рік в частині виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік", однак відновлені відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року. В послідуючому не зупинялись та не викладались в новій редакції, а тому доводи відповідача про те, що така норма не відновлена, є безпідставними.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Наявність у позивача права на виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарств позивачеві застосуванню підлягає ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не відповідні постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату коштів передбачених ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів зазначає наступне.

В період виникнення спірних правовідносин, порядок та розміри виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку регулювалось Законом України від 21.11.1992 № 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції Закону України від 28.12.2008 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Перераховані вище норми на час розгляду справи Конституційним Судом України не визнані неконституційними, що доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги.

Відповідно до п.10 ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" батькам потерпілих дітей, допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством України, незалежно від факту роботи.

Враховуючи, що ОСОБА_4 здійснює догляд за дитиною, потерпілою від аварії на ЧАЕС, позивач у відповідності до вимог вказаних нормативних актів має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною в подвійному розмірі допомоги, встановленої законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати застосуванню підлягає саме ст.30 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 20.04.2007 року за №649, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача за період з 1 травня 2011 року по 31 грудня 2011р. , однак помилково зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату коштів, передбачених ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 січня 2012р. до припинення обставин, які були підставою для призначення такої допомоги та ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 січня 2012р. по 29 березня 2012р. з урахуванням наступного.

Частиною 2 ст. 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" передбачено, що положення ст.ст. 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

У рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012р. № 3-рп/2012 також оприлюднено, що Верховною Радою України надано право Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Тобто, проведення виплат різних видів допомоги, компенсацій та доплат, передбачених Законом, здійснюється у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене, постанова суду підлягає зміні в частині визначення періоду

Враховуючи викладене, постанова суду від 29.03.2012 підлягає зміні в частині зазначення періоду порушених прав позивача.

Відповідно до приписів ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 197,198,201,207,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 березня 2012 року змінити, зобов'язавши Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з подвійного розміру допомоги, встановленого чинним законодавством, а саме що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середнім сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу та грошову допомогу, передбачену ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на неї та її малолітню дитину у розмірі 30% від встановленого законодавством мінімального розміру мінімальної заробітної плати, з 01 травня 2011 року по 31 грудня 2011 року , з врахуванням проведених виплат.

У решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області вул.Соборна, 23,смт.Володимирець,Рівненська область,34300