Ухвала суду № 26272672, 25.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3361/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дубекспо»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 28.02.2012 року №00000490720/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 28.02.2012 року №00000490720/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 09.02.2012 року по 15.02.2012 року посадовою особою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку ПП «Дубекспо»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 93018,00 грн., за квітень 2010 року у розмірі 91892,00 грн., за травень 2010 року у розмірі 93018,00 грн., за червень 2010 року у розмірі 95909,00 грн., за липень 2010 року у розмірі 94037,00 грн. заявлених до відшкодування за рахунок платника у банку; за наслідками перевірки складено акт від 15.02.2012 року №164/1-07-20-36203336.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 296021,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на 37019,00 грн., за квітень 2010 року на 123713,00 грн., за травень 2010 року на 36692,00 грн., за червень 2010 року на 21941,00 грн., за липень 2010 року на 76656,00 грн.

В обґрунтування завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідач посилається на недекларування податкових зобов'язань контрагента позивача - ПрАТ «Глазер-Юн»та на наявність ознак фіктивності контрагента постачальника позивача - ПП «Охторг»внаслідок отримання інформації від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (службова записка від 26.01.2012 № 378/26-1/51), що слідчим відділом Охтирського MB УМВС України в Сумській області 18.11.2010 року був допитаний у якості свідка ОСОБА_2, який повідомив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Охторг»не має, документи бухгалтерської та податкової звітності не підписував, взаємовідносин з ПрАТ «Глазер-Юн»не мав, ТМЦ не постачав, крім того, ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва наданий висновок спеціаліста від 19.03.2011 №435, відповідно якого встановлено, що підписи в фінансово-господарських документах від імені ОСОБА_2 виконані умовною особою.

28 лютого 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення -рішення №00000490720/0, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 296021,00 грн.; у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 74005,25 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновку акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ПрАТ «Глазер-Юн», відповідно заявлено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню..

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Розглядаючи реальність господарської операції, на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Аналізуючи факт виконання правочинів між позивачем та ПрАТ «Глазер-Юн», колегією суддів встановлено наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правочини між позивачем та ПрАТ «Глазер-Юн»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунком-фактурою, видатковими та податковими накладними, а також платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується:

- контрактами, ВМД, актами виконаних робіт, які були складені під час реалізації позивачем поставлених ПрАТ «Глазер-Юн»товарів;

- сертифікатами про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, фототаблицею з фотографіями товарів (заготовок із дерева) під час їх поставки третім особам - нерезидентам;

- договорами доручення (про надання послуг з митного декларування), які підтверджують надання позивачу відповідних послуг для поставки товару третім особам -нерезидентам;

- договором оренди об'єкта нерухомості - виробничої бази (виробничий цех, паркетний цех, генераторна, сушки, природна сушка), фототаблицею цієї виробничої бази, що підтверджує наявність у ПрАТ «Глазер-Юн»виробничих потужностей для виготовлення товарів, які було поставлено позивачу, що також було підтверджено показами допитаного в суді першої інстанції в якості свідка менеджера ПрАТ «Глазер-Юн»ОСОБА_3, який здійснював фотографування виробничої бази при її огляді та опитуванні працівників вказаної бази співробітником Святошинського ГВПМ м. Києва, підтвердивши наявність на виробничій базі необхідних потужностей, матеріалів, іншого устаткування, а також персоналу для здійснення відповідної господарської діяльності;

- договором про постачання електричної енергії, актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, розрахунками, які підтверджують спроможність виробничої бази ПрАТ «Глазер-Юн»працювати та виготовляти реалізовані позивачу товари;

- договором підряду, актом приймання-передачі наданих послуг до нього, видатковими та податковими накладними, за якими було укладено асфальтове покриття у складському приміщенні виробничої бази, що підтверджує наявність необхідних приміщень відповідного стану для зберігання поставлених позивачу товарів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, колегія суддів вважає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги послання відповідача на пояснення свідка ОСОБА_2, який повідомив про причетність до фінансово-господарської діяльності ПП «Охторг».

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги висновок спеціаліста, оскільки до зазначеного висновку не пред'являються вимоги, які забезпечують незалежність судового експерта та правильність його висновку, зокрема, спеціаліст не попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, тому останній не має статусу висновку експерта.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату вчинення правочинів ПрАТ «Глазер-Юн»не було припинено та було платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ПрАТ «Глазер-Юн»були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правомірність складання контрагентом позивача податкових накладних, які були отримані позивачем та включені до податкового кредиту у період лютого -липня 2010 року, а також правильність визначення постачальником сум в податкових накладних та правильність їх заповнення відповідачем не заперечується та не викликає у колегії суддів будь -яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як було вище зазначено, позивачем здійснено надмірну сплату по господарським операціям з ПрАТ «Глазер-Юн», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 3 а.с. 122 -140).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно у період лютого -липня 2010 року визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а тому податкове повідомлення -рішення від 28.02.2012 року №00000490720 винесено органом державної податкової служби неправомірно, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 01.10.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.