Постанова № 26272319, 13.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6340/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМ «Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2012 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМ «Україна»до державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «ЗАМ «Україна»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000372301 від 23.12.2011 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 215 582 грн. 41 коп. та податкового повідомлення-рішення № 0000362301 від 23.12.2011 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 336 349 грн. 11 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній сказі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.11.2011 р. по 25.11.2011 р. посадовцями ДПІ у м. Славутичі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗАМ «Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1014/23/32739644 від 09.12.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.135, 138, 198, 201 Податкового кодексу України, зокрема, внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товару, придбаного у ТОВ «Компанія «Мегафіш»та ТОВ «Промоптторг-1».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

01.03.2010 р. між ТОВ «ЗАМ «Україна»та ТОВ «Промотптторг-1»укладено договір №ЗАМ-01.01.10.

Згідно цьому договору позивач придбав скляний посуд на умовах DDP -м. Славутич.

Оплату за згаданим договором ТОВ «ЗАМ «Україна»здійснило шляхом безготівкового перерахунку коштів, а контрагент позивача виписав податкові накладні.

За умовами договору №ЗАМ-04.05.2011 від 04.05.2011 р. позивач придбав у ТОВ «Компанія «Мегафіш»скляний посуд.

Розрахунок за договором здійснено у безготівковому порядку.

Витрати з оплати придбаного товару та суми сплаченого податку на додану вартість ТОВ «ЗАМ «Україна»включило до складу валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2010 р. засновника ТОВ «Промоптторг-1»ОСОБА_2 засуджено за ст.ст. 205, 358 КК України.

За даними акту перевірки № 1195/23-3/32665976 від 29.08.2011 р. у ТОВ «Компанія «Мегафіш»встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту.

Крім того, згідно листа ВП «АРС»НАЕК «Енергоатом», складські приміщення якого орендуються позивачем, у період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. лише один автомобіль перетинав КПП з вантажем «скло».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Славутич прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362301 від 23.12.2011 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 355 852 грн. 04 коп., в тому числі 314 962 грн. 08 коп. за основним платежем та 39 655 грн. 80 коп. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 23.12.2011 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 222 161 грн. 74 коп., в тому числі 189 277 грн. 36 коп. за основним платежем та 32 884 грн. 38 коп. за штрафними санкціями.

Правомірність названих податкових повідомлень-рішень в частині збільшення грошових зобов'язань із сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідно, в розмірі 19 502 грн. 93 коп. і 6 579 грн. 33 коп. позивачем не оспорюється.

У період спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР»), статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -«Закон № 168/97-ВР»), ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 138.1 статті 138 ПК України 138.1. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пункт 138.2 статті 138 ПК України визначає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не підтвердив своє право на формування валових витрат та на податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТОВ «ЗАМ «Україна»та ТОВ «Промотптторг-1».

На думку колегії суддів згаданий висновок не можна вважати таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених фактичних обставин справи.

Зокрема, позивачем було надано копії договорів, видаткових накладних, податкових накладних, виписок із поточного рахунку, що підтверджують факт оплати товару, карток складського обліку матеріалів, листів замовлень, а також докази подальшої поставки отриманих товарів своїм контрагентам ТОВ «Балтика-Баку», ТОВ «Пивоварна компанія «Балтика», ТОВ «ІнтерБір».

Помилковим є посилання суду попередньої інстанції на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2010 р., яким ОСОБА_2 засуджено за ст.ст. 205, 358 КК України, оскільки за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником та директором ТОВ «Промоптторг-1»є ОСОБА_3 (т. 1, а.с.103).

Лист ВП «АРС»НАЕК «Енергоатом»від 18.10.2011 р., що містить перелік автомобілів ТОВ «ЗАМ «Україна», які перетинали пропускний пункт у період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., судом апеляційної інстанції не приймається як доказ фіктивності спірних поставок, позаяк він містить лише дані, що зареєстровані в журналі з 8-00 по 17-00 і не виключає можливості проходження транспорту в інший час чи без такої реєстрації.

Необґрунтованим є посилання відповідача і на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія «Мегафіш»з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. № 1195/23-3/32665976 від 29.08.2011 р. за висновками якого контрагентом позивача недодержано вимоги ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України в частині вчинення правочинів не спрямованих на реальне настання наслідків.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Тобто, питання додержання вимог ЦК України не віднесено до компетенції органів державної податкової служби.

З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМ «Україна»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2012 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000362301 від 23.12.2011 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 336 349 грн. 11 коп., в тому числі 296 693 грн. 31 коп. за основним платежем та 39 655 грн. 80 коп. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 23.12.2011 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 215 582 грн. 41 коп., в тому числі 183 857 грн. 57 коп. за основним платежем та 31 724 грн. 84 коп. за штрафними санкціями.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.