Ухвала суду № 26269584, 15.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 р.

Справа № 2-а-9757/08/1570

Категорія:8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Скрипченка В.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової служби в Суворовському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року в справі за позовом приватного підприємства «Маллаті»до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року задоволений адміністративний позов приватного підприємства «Маллаті» до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 27 березня 2008 року № 0000902301/0 про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

ПП «Маллаті»письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що у лютому 2008 року, на підставі направлення № 207/23-10 від 14 лютого 2008 року, плану –графіку, посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Маллаті»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

За результатами перевірки складений акт № 1540/23-20/32642097 від 13 березня 2008 року.

Суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки зафіксовані, порушення позивачем вимог п.п. 1.22.1 ст. 1, п. 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки, на думку відповідача, ПП «Маллаті» не віднесло до складу валових доходів Декларації про прибуток за ІІІ квартал 2007 року кредиторську заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»у сумі 161 000 грн., та по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» у сумі 51 817 грн., а саме по бухгалтерському обліку по кредиту –рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Гионет ЛВС»(код 335200960) станом на 31 грудня 2007 року у сумі 161 000 грн., яка виникла внаслідок отримання товарів по прибуткові накладній № 484 від 29 вересня 2006 року; саме по бухгалтерському обліку по кредиту –рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Гионет ЛВС»(код 335200960) станом на 31 грудня 2007 року в сумі 51 817 грн., яка виникла внаслідок отримання грошових коштів на розрахункових рахунок ПП «Маллаті»за товари. Оскільки господарським судом Миколаївської області від 20 грудня 2006 року по ТОВ «Гионет ЛВС»(код 335200960) відкрита ліквідаційна процедура, а 08 серпня 2007 року ТОВ «Гионет ЛВС»(код 335200960) визнане банкрутом, ПП «Маллаті», на думку відповідача, повинно було включити кредиторську заборгованість до складу валових доходів декларації про прибуток п. 01,6 (доходи з інших джерел походження) податкового періоду за ІІІ квартал 2007 року у сумі 212 817 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000902301/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 53 204 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 10 641 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 20 вересня 2006 року ПП «Маллаті»уклало договір купівлі-продажу № 20/09 з ТОВ «Гионет ЛВС» на виконання якого продавець - ТОВ «Гионет ЛВС»поставило товар, квасолю, на загальну суму 161 000 грн., що сторонами по справі не оспорюється.

12 липня 2007 року між ТОВ «Гионет ЛВС»та ПП «Інтерра Плюс» укладений договір переуступки прав вимоги боргу № 12/07-07 та на адресу ПП «Маллаті»направлено повідомлення № 16 від 15 липня 2007 року від ТОВ «Гионет ЛВС»про переказ зазначеного боргу.

20 лютого 2008 року борг в сумі 161 000 грн. приватне підприємство «Маллаті»сплатило приватному підприємству «Інтерра Плюс», що підтверджено платіжним дорученням № 644.

Суд першої інстанції встановив, що 02 квітня 2007 року між приватним підприємством «Маллаті»та приватним підприємством ТОВ «Гионет ЛВС»укладений договір, за яким ПП «Малатті» зобов’язується продати ТОВ «Гионет ЛВС» товар –продукти харчування згідно товаросупровідним документам на кожну партію товару, а ТОВ Гионет ЛВС» зобов’язується оплатити вище зазначені товари.

Суд першої інстанції встановив, що кредиторська заборгованість, що рахується по кредиту рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»станом на 31 грудня 2007 року перед ТОВ «Гионет ЛВС»виникла в результаті отримання позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства за товар, у відповідності з договором купівлі –продажу № 02/04-07 від 02 квітня 2007 року, та включена до складу валового доходу підприємства у повній мірі на підставі п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою господарського суду Миколаївської області від 20 грудня 2006 року у справі № 5/534/06 у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «Гионет ЛВС»відкрита ліквідаційна процедура, та 08 серпня 2007 року господарським судом Миколаївської області товариство визнане банкрутом.

Суд першої інстанції встановив, що на час об’явлення кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю «Гионет ЛВС»банкрутом, дана передоплата не може розглядатись як прибуток отриманий від продажу товару, оскільки не передбачає будь-якої компенсації.

Суд першої інстанції встановив безпідставність посилань відповідача на письмові пояснення бухгалтера позивача, оскільки вони суду не надані та відсутні у відповідача. Оборотно-сальдова відомість, на яку посилається відповідач, не є належним доказом, оскільки вона не підписана, не скріплена печаткою підприємства та містить закреслення, тобто не відповідає вимогам законодавства щодо оформлення документів.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем не надано інших доказів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута в письмовому проваджені.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У лютому 2008 року посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Маллаті»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

За результатами перевірки складений акт № 1540/23-20/32642097 від 13 березня 2008 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000902301/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 53 204 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 10 641 грн.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 20 вересня 2006 року ПП «Маллаті»уклало договір купівлі-продажу № 20/09 з ТОВ «Гионет ЛВС»на виконання якого продавець - ТОВ «Гионет ЛВС»поставило товар, квасолю, на загальну суму 161 000 грн., що сторонами по справі не оспорюється.

12 липня 2007 року між ТОВ «Гионет ЛВС»та ПП «Інтерра Плюс» укладений договір переуступки прав вимоги боргу № 12/07-07 та на адресу ПП «Маллаті»направлено повідомлення № 16 від 15 липня 2007 року від ТОВ «Гионет ЛВС»про переказ зазначеного боргу.

20 лютого 2008 року борг в сумі 161 000 грн. приватне підприємство «Маллаті»сплатило приватному підприємству «Інтерра Плюс», що підтверджено платіжним дорученням № 644.

02 квітня 2007 року між приватним підприємством «Маллаті»та приватним підприємством ТОВ «Гионет ЛВС»укладений договір, за яким ПП «Малатті» зобов’язується продати ТОВ «Гионет ЛВС»товар –продукти харчування згідно товаросупровідним документам на кожну партію товару, а ТОВ Гионет ЛВС» зобов’язується оплатити вище зазначені товари.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що кредиторська заборгованість, що рахується по кредиту рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»станом на 31 грудня 2007 року перед ТОВ «Гионет ЛВС»виникла в результаті отримання позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства за товар, у відповідності з договором купівлі –продажу № 02/04-07 від 02 квітня 2007 року, та включена до складу валового доходу підприємства у повній мірі на підставі п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою господарського суду Миколаївської області від 20 грудня 2006 року у справі № 5/534/06 у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «Гионет ЛВС»відкрита ліквідаційна процедура, та 08 серпня 2007 року господарським судом Миколаївської області товариство визнане банкрутом.

Суд першої інстанції правильно встановив, що на час об’явлення кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю «Гионет ЛВС»банкрутом, дана передоплата не може розглядатись як прибуток отриманий від продажу товару, оскільки не передбачає будь-якої компенсації.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача на письмові пояснення бухгалтера позивача, оскільки вони суду не надані та відсутні у відповідача. Оборотно-сальдова відомість, на яку посилається відповідач, не є належним доказом, оскільки вона не підписана, не скріплена печаткою підприємства та містить закреслення, тобто не відповідає вимогам законодавства щодо оформлення документів.

Відповідачем, як в суд першої інстанції, так й при апеляційному перегляді справи, не надано інших доказів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова –без змін.

Керуючись ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби в Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя В.О.Скрипченко

суддя Л.П.Шеметенко