Ухвала суду № 26269254, 25.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року справа №2а/0570/5961/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року у справі № 2а/0570/5961/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10 травня 2012 року № 0000462342 та № 0000472342, якими позивачу визначені податкові зобов'язання відповідно з податку на прибуток в загальній сумі 84141,25 грн та з податку на додану вартість в загальній сумі 67312,5 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у нього були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Азов-механік», ТОВ «Трансс-групп» та ПП «Луганськенергоролюкс», а висновки акту перевірки щодо фіктивності та нікчемності правочинів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами носять характер припущень та спростовуються наявними первинними документами, які підтверджують реальний характер цих відносин, у зв'язку з чим вказані повідомлення-рішення є неправомірними, прийняті з порушенням норм діючого законодавства, є такими що порушують законні права та охоронювані інтереси позивача і підлягають визнанню недійсними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнанні недійсними. При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено фактичне виконання умов договорів, які укладені між ним та вищезазначеними контрагентами, що підтверджується дослідженими первинними документами. Зафіксовані в акті перевірки висновки про фіктивність та нікчемність вказаних правочинів свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли, а правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не доведена.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відносини між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс» є фіктивними, що підтверджується відповідним вироком суду, а договори між позивачем та ТОВ «Азов-механік» і ТОВ «Трансс-групп» є нікчемними, оскільки у вказаних контрагентів відповідними перевірками було встановлено відсутність достатніх ресурсів для реального здійснення цих договорів, у зв'язка уз чим у позивача не було правових підстав для формування за господарськими відносинами з вказаними контрагентами податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що з 10.04.2012 року по 17.04.2012 року відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. щодо взаємовідносин з ТОВ «Азов-механік», ТОВ «Трансс-Групп», ПП «Луганськенерголюкс» та складено акт про результати перевірки від 24.04.2012р. № 413/22-5/32691315 (а.с. 14-36, 162-174). Правомірність проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем:

п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334), в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток за 2010 рік всього в розмірі 67313 гривень;

п. 3.1 статті 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168), в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість всього в розмірі 53850 гривень.

З акту перевірки вбачається, що вказані висновки відповідачем зроблено з урахуванням матеріалів перевірок інших органів податкової служби.

Так, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя були проведені позапланові виїзні документальні перевірки ТОВ «ВКФ Азов-Механік», за результатами яких складено акти перевірок № 340/15/23608781 від 26.07.2010р. за травень 2010р., № 369/15/23608781 від 09.08.2010р. за червень 2010р., № 409/15-23608781 від 03.09.2010р. за липень 2010р., в яких встановлено, що підприємством податкова звітність не подавалась, остання довідка форми 1 ДФ була надана у 4 кварталі 2006р., в 2010р. не надавалась, враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що оскільки у ТОВ «ВКФ «Азов-механік» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Отже, за висновком податкового органу правочини, мають ознаки нікчемності згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, від ДПІ у Київському районі м. Донецька отримано довідку невиїзної документальної перевірки № 1046/15/213/36887777 по ТОВ «Трансс-Групп», в якій встановлено, що підприємством сформовано податковий кредит за вересень 2010р. за рахунок взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Стардуст», який було припинено 18.10.2010р., тобто, виникла «податкова яма»., відповідно до довідки форми 1 ДФ, яка була надана у 4 кварталі 2010р. чисельність працюючих склала 1 особу, враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що оскільки у ТОВ «Трансс-Групп» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Отже, за висновком податкового органу правочини, мають ознаки нікчемності згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Луганськенерголюкс» в акті перевірки зазначено що, до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя надійшов вирок Брянського міського суду Луганської області від 21.10.2011р. № 1-291/2011р., в якому визначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 396 КК України. Так, у вироку, зокрема, зазначено, що «особа, у відношенні якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, діючи навмисно та протиправно, з корисних мотивів, з метою отримання незаконних доходів, шляхом здійснення фіктивного підприємництва, придбала раніше зареєстровані на території м. Луганська суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), в тому числі ПП «Луганськенерголюкс, з метою прикриття незаконної діяльності по формуванню на підставі завідомо підложних документів права на податковий кредит, а також незаконного заволодіння бюджетними коштами при зверненні в органи державної податкової служби з вимогою про бюджетне відшкодування податку на додану вартість по проведеним ним безтоварним операціям і незаконно сформованому податковому кредиту. Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний намір не в змозі, в січні 2010р., вирішила використати матеріально-технічні можливості ОСОБА_2 та знання в області бухгалтерського обліку та податкової звітності ОСОБА_3». На підставі викладеного, суд у вироку дійшов висновку, що в період з січня 2010 року по 25.02.2011 року вся офіційна діяльність ПП «Луганськенерголюкс» була зведена членами організованого угрупування к фіктивному підприємництву. З цих підстав відповідачем зроблені висновки, що господарські операції між позивачем та ПП «Луганськенрголюкс» є фіктивними.

Як вбачається з акту перевірки № 413/22-5/32691315 від 24.04.2012оку загальна сума ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Луганськенерголюкс» в декларації з ПДВ за жовтень 2010р. становить 10 819,75 грн. (обсяг поставки без ПДВ, який підлягає включенню до валових витрат, складає 54 098,75 грн.). В ході перевірки ТОВ «Істок» було надано первинні документи по вказаних операціях, а саме: податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631. Суми податку на додану вартість відповідають даним додатку 5 до податкової декларації за жовтень 2010р. - 10 819,75 грн., включено до складу валових витрат у 4 кварталі 2010р. - 54 098,75 грн.;

загальна сума ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Азов-механік» в деклараціях з ПДВ за травень, червень, липень 2010р. становить 23 676,44 грн. (обсяг поставки без ПДВ, який підлягає включенню до валових витрат, складає 118 382,20 грн.). В ході перевірки ТОВ «Істок» було надано первинні документи по вказаних операціях, а саме: податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631. Суми податку на додану вартість відповідають даним додатку 5 до податкової декларації у травні 2010р. - 6 765,11 грн., у червні 2010р. - 8 980,38 грн., у липні 2010р. 7 930,94 грн., включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2010р. - 78 726,74 грн., у 3 кварталі 2010р. - 39 654,70 грн.;

загальна сума ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Трансс-Групп» в декларації з ПДВ за серпень 2010р. становить 19 353,82 грн. (обсяг поставки без ПДВ, який підлягає включенню до валових витрат, складає 96 769,10 грн.). В ході перевірки ТОВ «Істок» було надано первинні документи по вказаних операціях, а саме: податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631.

За результатами перевірки відповідачем 10.05.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000462342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 67 313 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 16 828,25 грн. (а.с. 12) та податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012р. № 0000472342 за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53 850 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 13 462,50 грн. (а.с. 13).

Судом встановлено, що позивачем було укладено:

- договір поставки продукції № 24 від 01.08.2010р. згідно з яким ТОВ «Трансс-Групп» (Постачальник) зобов'язується поставити допоміжні матеріали, лако-фарбову продукцію, спецодяг, а ТОВ «Істок» (Покупець) - прийняти та оплатити вказані матеріали. (арк. справи 53). На підставі отриманих рахунків, накладних на суму 116 122,91 грн. від ТОВ «Трансс-Групп» позивачем сформовано валові витрати за період 3 кв. 2010р. (т. № 1 а.с. 54-55, 57-58, 60- 1, 63-64). На підставі отриманих від ТОВ «Трансс-Групп» податкових накладних на суму 116 122,91 грн. (т. № 1 а.с. 56, 59, 62, 65) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за серпень 2010р.;

- договір поставки продукції № 05/05-1 від 05.05.2010р. згідно з яким ТОВ «Азов-Механік» (Постачальник) зобов'язується поставити допоміжні матеріали, лако-фарбову продукцію, спецодяг, а ТОВ «Істок» (Покупець) - прийняти та оплатити вказані матеріали. (арк. справи 68). На підставі отриманих рахунків, накладних на суму 142 058,61 грн. від ТОВ «Азов-Механік» позивачем сформовано валові витрати за період 2-3 кв. 2010р. (а.с. 70 - 71, 73 - 76, 78 - 79, 81 - 82, 84 - 85, 88 - 91, 93 - 94, том 1). На підставі отриманих від ТОВ «Азов-Механік» податкових накладних на суму 142 058,61 грн. (а.с. 69, 72, 77, 80, 83, 86, 87, 92, 95, том 1) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за травень, червень, липень 2010р.;

- договір поставки продукції № 38 від 01.10.2010р., згідно з яким ТОВ «Луганськенерголюкс» (Постачальник) зобов'язується поставити допоміжні матеріали, лако-фарбову продукцію, спецодяг, а ТОВ «Істок» (Покупець) - прийняти та оплатити вказані матеріали. (арк. справи 87). На підставі отриманих рахунків, накладних на суму 142 058,61 грн. від ТОВ «Азов-Механік» позивачем сформовано валові витрати за період 2-3 кв. 2010р. (арк. справи 70 - 71, 73 - 76, 78 - 79, 81 - 82, 84 - 85, 88 - 91, 93 - 94, том 1). На підставі отриманих від ТОВ «Азов-Механік» податкових накладних на суму 142 058,61 грн. (арк. справи 69, 72, 77, 80, 83, 86, 87, 92, 95) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за травень, червень, липень 2010р..

Як правильно зазначив суд першої інстанції, предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, якими донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ та застосовані штрафні санкції на загальну суму 151 453,75 грн. є доведення обставини виконання позивачем договорів, укладених з ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік», ТОВ «Луганськенерголюкс», а також доведення порушення позивачем приписів п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток; приписи п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з договорів, укладених ТОВ «Істок» з ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік», ТОВ «Луганськенерголюкс», сторони досягли істотних умов договору. Отже, сторони погодили спосіб визначення договірних зобов'язань та їх виконання та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону № 334 валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом встановлено, що позивачем сформовано валові витрати на підставі отриманих видаткових накладних ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік», ТОВ «Луганськенерголюкс» на суму 287 078,48 грн. позивачем за період 2-4 кв. 2010р. (а.с. 55, 58, 61, 64, 71, 74, 76, 79, 82, 85, 89, 91, 94, 100, 103, 106, том 1). Вказані операції відображені позивачем у відомості по рахунку 631 Контрагенти, картці рахунку 631 (а.с. 86, 98, том 1, а.с. 1-74, том 2).

Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків, за договорами від 01.08.2010р. № 24, від 05.05.2010р. № 05/05-1, від 01.10.2010р. № 38, про що свідчать виписки банків. (а.с. 231-245 том № 1).

Постачання товарів здійснювалось на підставі заявок на постачання, які надавались на адресу контрагентів - ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік», ТОВ «Луганськенерголюкс» (а.с. 198-205, том 5).

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні (т. № 1 а.с. 56, 59, 62, 65, 69, 72, 77, 80, 83, 86, 87, 92, 95, 101, 104, 107). Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків, за договорами від 01.08.2010р. № 24, від 05.05.2010р. № 05/05-1, від 01.10.2010р. № 38, про що свідчать виписки банків. (арк. справи 231 - 245, том 1).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

З назданих відповідачем карток платника податків по ТОВ «ВКФ «Азов-механік» та ТОВ «Трансс-Групп» вбачається, що дата анулювання свідоцтва платника ПДВ відповідно 24.09.2010 року та 20.02.2012 року. Тобто, на час здійснення спірних операцій, вказані суб'єкти господарювання були платниками ПДВ (а.с. 206-207, том 5), а тому мали право за результатами здійснення господарських операцій з позивачем видавати останньому податкові накладні з визначенням суми ПДВ, яку в подальшому позивач мав право включити до свого податкового кредиту.

Крім того, під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 19.07.2012р. (а.с. 195-197 том № 5), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Трансс-Групп», ПП «Луганськенерголюкс», ТОВ «ВКФ «Азов-механік» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованими.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальники позивача - ТОВ «Трансс-Групп», ПП «Луганськенерголюкс», ТОВ «ВКФ «Азов-механік» на час здійснення господарських операцій були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 7 Закону № 168 чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи, про що правильно зазначив в постанові суд першої інстанції.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону № 334 вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість та валових витрат є використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Факт подальшої реалізації отриманих товарів підтверджується позивачем податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на видачу товарів, картками рахунку 361 (а.с. 1-250 том № 2, 1-249, том № 3, 117-251 том № 4, 1-128 том № 5)

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності наявності товарно-транспортних накладних у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Разом з тим вказаний наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996р. за N 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

З огляду на те, що факт виконання договорів, поставки та оплати продукції підтверджується видатковими та податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками, виписками банку про оплату (т. № 1 а.с. 53-137), за наслідками чого позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права формування валових витрат, оскільки наявність цих документів не пов'язано з датою збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів також зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (далі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на вказані положення діючого законодавства колегія суддів зазначає, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках, що посвідчується бухгалтерською довідкою позивача та не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи в судах обох інстанцій. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік», ТОВ «Луганськенерголюкс» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, видатковими накладними, виписками банків).

Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочинів з ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік» та ПП «Луганськенерголюкс».

Стосовно правочину, укладеного з ПП «Луганськенерголюкс» колегія суддів також зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний вирок Брянківського суду Луганської області від 21.10.2011р. по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у злочинах, скоєних за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Так, у вироку наголошено, що «особа, у відношенні якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, діючи навмисно та протиправно, з корисних мотивів, з метою отримання незаконних доходів, шляхом здійснення фіктивного підприємництва, придбала раніше зареєстровані на території м. Луганська суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), в тому числі ПП «Луганськенерголюкс», з метою прикриття незаконної діяльності по формуванню на підставі завідомо підложних документів права на податковий кредит, а також незаконного заволодіння бюджетними коштами при зверненні в органи державної податкової служби з вимогою про бюджетне відшкодування податку на додану вартість по проведеним ним безтоварним операціям і незаконно сформованому податковому кредиту. Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний намір не в змозі, в січні 2010р., вирішила використати матеріально-технічні можливості ОСОБА_2 та знання в області бухгалтерського обліку та податкової звітності ОСОБА_3». На підставі викладеного, суд у своєму вироку дійшов висновку, що в період з січня 2010р. по 25.02.2011р. вся офіційна діяльність ПП «Луганськенерголюкс» була зведена членами організованого угрупування к фіктивному підприємництву (арк. справи 219 - 226).

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивним правочин може бути визнаний виключно за судовим рішенням

Судом першої інстанції правильно зазначено, що вказаним вироком суду від 21.10.2011р. не визнавався фіктивним правочин, укладений між ПП «Луганськенерголюкс» та ТОВ «Істок». Інших відомостей щодо визнання вказаного правочину фіктивним у судовому порядку відповідачем не надано. Тобто, на час слухання справи відповідачем не доведено, що вказаний правочин є фіктивним.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, є безпідставним. Всі доводи відповідача щодо фіктивності та нікчемнеості договорів позивача з вищезазначеними контрагентами є лише його припущеннями і спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів також зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти задоволення позову, не довів відповідними доказами правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, посилання відповідача на формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 53 850,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 13 462,50 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ від 10.05.2012р. № 0000472342 та не було порушено вимог податкового законодавства з податку на прибуток на суму 67 313,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 16 828,25 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на прибуток від 10.05.2012р. № 0000462342 є безпідставним.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року у справі № 2а/0570/5961/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам. які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова