Ухвала суду № 26268293, 02.10.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/823/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Безуматов М.В.

Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Онуфрієв В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого - судді Онуфрієва В.М.,

суддів Пищиди М.М., Гончара В.М.,

за участю секретаря Абрамової А.О.,

за участю прокурора Вергелеса В.В.,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 5 червня 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Тазагюх, Мартунінського району, Вірменія, вірмена, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працює, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнено від покарання з випробуванням та з іспитовим строком на 3 роки.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_4 на користь Олександрівської центральної районної лікарні 330 грн. 54 коп. за лікування потерпілої від злочину.

Вироком також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.

Суд визнав винним та засудив ОСОБА_4 за те, що він 03 жовтня 2011 року близько 20 год. 45 хв., працюючи водієм в Олександрівській санітарно - епідеміологічній станції Кіровоградської області, керуючи службовим автомобілем ВАЗ-21101 реєстраційний номер НОМЕР_1, належного на праві власності зазначеній вище установі, із пасажиром ОСОБА_5, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні, рухаючись по вулиці Леніна зі сторони вул. Чкалова в напрямку вул. Жовтневої в селищі Олександрівка Кіровоградської області, навпроти будинку № 96 по вул. Леніна, грубо порушив Правила дорожнього руху України і, зокрема:

1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

1.10 Перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху ... і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

п.12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.;

12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 (див. додаток 1), або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;

під час руху в темну пору доби проявив власну необережність та недбалість до елементарних вимог забезпечення безпеки дорожнього руху, після обгону автомобіля "Міцубісі Лансер" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який рухався у попутному напрямку, не зменшив швидкості руху, а навпаки, рухаючись в населеному пункті зі швидкістю біля 90 кілометрів на годину, при виникненні перешкоди для руху своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об'їзду перешкоди, не впорався з керуванням автомобіля в результаті чого допустив наїзд на стоячий на проїзній частині причіп СЗАП транзитний номер НОМЕР_3, який був з'єднаний з автомобілем КАМАЗ транзитний номер НОМЕР_4, які належать на праві приватної власності ОСОБА_7 та були припарковані водієм ОСОБА_8

В результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: тупої масивної сполучної травми голови, грудної клітини, кінцівок у виді множинних, фрагментарних переломів кісток основи і зводу черепу з руйнуванням тканини лобних півкуль головного мозку, великоп'ятнистих крововиливів під м'які мозкові оболонки, забої головного мозку, множинних переломів ребер, забоїв легень, переломів стегон, проникаючих забійних ран лобної області голови, саден, шкіряних ран голови та кінцівок, які згідно висновку судової медичної експертизи № 131 від 25.11.2011 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння, в результаті яких настала смерть потерпілої. Смерть ОСОБА_5 знаходиться в прямому причинному зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями.

В апеляції прокурор, не оспорюючи вини та кваліфікації дій засудженого, просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі без застосування ст.75 КК України, посилаючись на те, що останній вчинив тяжкий злочин, частково визнав вину, шкоду відшкодував тільки потерпілій ОСОБА_9, інші потерпілі відмовились від позовних вимог. Крім того, в матеріалах справи / Т.2, а. с. 82-83/ є дані, що ОСОБА_4 до вчинення вказаного злочину неодноразово порушував Правила дорожнього руху України.

Провівши під час апеляційного розгляду судове слідство у частині дослідження доводів приведених в апеляції прокурора, заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого та в його інтересах захисника -адвоката ОСОБА_3, про залишення вироку суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що в апеляції прокурора слід відмовити, з таких підстав.

Засуджений ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційної інстанції свою вину визнав повністю, щиро покаявся у скоєному та пояснив за яких обставин вчинив злочин.

Крім визнання своєї вини засудженим, його вина повністю доведена матеріалами справи, які ніким із учасників процесу не оскаржуються, а тому, враховуючи положення ст.365 КПК України, вирок суду в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється, колегія суддів вважає, що дії останнього правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції у повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, вчиненого з необережності, особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю попередньої роботи та місцю проживання характеризується виключно позитивно. Врахував пом'якшуючі обставини і, зокрема, щире каяття та повне відшкодування шкоди потерпілим, а також врахував відсутність обтяжуючих обставин, та те, що потерпілі не бажають застосування до нього покарання пов'язаного із позбавленням волі, а тому обґрунтовано призначив ОСОБА_4 покарання без ізоляції від суспільства з випробуванням та з іспитовим строком, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Згідно вимог ст. 372 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Доводи апеляції прокурора щодо м'якості призначеного покарання засудженому і, зокрема, застосування ст.75 КК України, та не врахування судом першої інстанції всіх обставин по справі не знайшли свого об'єктивного підтвердження дослідженими судом апеляційної інстанції матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що вирок стосовно ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не має.

Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 5 червня 2012 року стосовно ОСОБА_4 -без зміни.

Судді: