Постанова № 26266478, 02.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.12 Справа № 5008/474/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ванмарко», с.Ракошино Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2012 року

у справі № 5008/474/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна», м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ванмарко», с.Ракошино Закарпатської області

про стягнення 1 214 513,40 грн. заборгованості за поставлений товар,

з участю представників:

від скаржника -не з"явився

від позивача - Фартушок І. І.

В ході судового засідання стороні права і обов'язки, передбачені ст..22 ГПК України роз'яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Розгляд справи відкладався, однак апелянт в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.07.2012 року у справі №5008/474/2012 (суддя Ващиліна Н.М.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна», м.Київ та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Ванмарко», с.Ракошино Закарпатської області на користь позивача 1 214 513,40 грн. заборгованості за поставлений товар та судові витрати у розмірі 24 300,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю «Ванмарко» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2012 року у справі №5008/474/2012, посилаючись, зокрема, на те, що оскаржуване рішення є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Господарським судом Закарпатської області, на думку апелянта порушені процесуальні норми, викладені в ч.2 ст.34 та ст..36 ГПК України, а саме, що судом не досліджено видаткові накладні, як підтвердження отримання товару відповідачем, так і довіреності на підставі яких було видано товар. Скаржник вважає також, що розбіжності були спричинені тим, що за пропозицією позивача між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «Ванмарко»та товариством з обмеженою відповідальністю «Домінік 777», було укладено трьохсторонні угоди №01/2, №01/3, №01/5, №01/6 від 30 вересня 2011 року згідно яких ТзОВ «Ванмарко»відвантажує товар ТзОВ «Домінік 777», а ТзОВ «Домінік 777»проводить оплату за поставлений товар на рахунок ТзОВ з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна»в рахунок погашення боргів ТзОВ «Ванмарко»перед ТзОВ з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» по договору поставки №ВМ-01 від 04.05.2007 року, наявність яких позивачем не були вказані при розгляді справи.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

04.05.2007 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №ВМ-01, згідно з яким продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі зобов'язується прийняти і оплатити товар у кількості та асортименті у відповідності із специфікаціями та накладними, оформленими на кожну партію товару, які є невід»ємними частинами цього договору (п.1.1.). У специфікаціях до договору поставки сторонами узгоджувались лише ціни та строки поставки товару (п.2.1. та 3.2.). Моментом поставки товару є дата передачі постачальником зі складу товару уповноваженій особі покупця. Видача товару зі складу постачальником здійснюється представнику покупця після пред'явлення ним належним чином оформленої довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей згідно із товарною накладною (п.3.2.). Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем при наявності в товарній накладній дати приймання-передачі товару та підписів уповноважених представників сторін (п.3.6.2.).

На виконання умов договору, у відповідності до видаткових накладних та довіреностей відповідач отримав від позивача товар на суму 1 215 541, 80 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1028,40 грн.

Таким чином, сума основної заборгованості становить 1 214 513, 40 грн., що підтверджується, зокрема, бухгалтерською довідкою про розмір фактичної заборгованості відповідача.

Відповідно до п.3.3. договору сторони передбачали, що оплата кожної партії товару здійснюється в гривнях на умовах попередньої оплати.

Між сторонами також укладено додаткові угоди №1 від 30.10.08, №2 від 20.12.09, №3 від 01.02.10, №4 від 04.05.07, №5 від 31.12.10, №6 від 04.01.11 за умовами яких, зокрема, продовжено строк дії договору №ВМ-01 від04.05.07 та викладено п.3.3. даного договору в такій редакції: «Оплата проводиться в гривнях на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів з дати приймання -передачі товару. Загальна сума непогашених покупцем зобов'язань перед продавцем на кожен момент часу не повинна перевищувати шістсот шістдесят тисяч гривень. При цьому покупець зобов'язується видати гарантію продавцю, не менш ніж двісті десять тисяч гривень, якою забезпечується оплата заборгованості за товар з 01.02.10 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року, від скаржника витребувані трьохсторонні угоди №№01/2, 01/3, 01/5, 01/6, на які є покликання в апеляційній скарзі (оригінали для огляду в судовому засіданні та копії для доручення до матеріалів справи).

В судове засідання 02.10.2012 року скаржник не з"явився, трьохсторонні угоди, витребувані ухвалою суду не подав.

Згідно ст..11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші право- чини. Згідно ст..174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст..193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст..530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 214 513,40 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст..4.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст..32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст..34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст..43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст..91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2012 року у справі № 5008/474/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено «03»жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Михалюк О. В.

суддя Новосад Д. Ф.

суддя Мельник Г. І.