Постанова № 26266470, 25.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.12 Справа № 5027/1149/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Малех І. Б.

судді Марко Р. І.

Мурська Х. В.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників сторін:

від прокурора -Лопачук В. М. (посвідчення № 423 від 24.05.2012 р.)

від позивача -Свиргун Н. П.; Гінінгер А. З. -представники

від відповідача 1 -Юзьків М. І. -представник

від відповідача 2 (апелянта) -Басок А. Б.; Сухар Т. В. -представники

від третіх осіб -не з'явилися

розглянув апеляційні скарги ТОВ «Інвест Альянс», м. Чернівці від 13.02.2012 р. № 13/02-1 та ПАТ «Сведбанк», м. Київ б/н від 22.01.2012 р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 02.02.2012 р.

у справі № 5027/1149/2011

за позовом прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області, м. Чернівці

до відповідача 1 Чернівецької міської ради

до відповідача 2 ТОВ «Інвест Альянс», м. Чернівці

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ПАТ «Сведбанк Інвест», м. Київ

МПП «Кордо», м. Чернівці

про визнання нечинними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки попередньому власнику

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 02.02.2012 р. у справі № 5027/1149/2011 задоволено позов прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області, м. Чернівці, визнано нечинним рішення сесії Чернівецької міської ради № 99 від 22.08.2006 р. «Про надання ТОВ «Інвест Альянс»дозволу на підготовку документів на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Калинівській, 13 Б»; визнано нечинним рішення сесії Чернівецької міської ради № 128 від 28.09.2006 р. «Про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Калинівській, 13 Б, м. Чернівці та її продаж ТОВ «Інвест Альянс»»; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим № 7310136900:43:002:0028 від 06.11.2006 р.; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 336681 від 28.12.2007 р., виданий ТОВ «Інвест Альянс»і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 020780900012, земельну ділянку площею 7, 4570 га, яка розташована по вул. Калинівській, 13 В, м. Чернівці, що була продана і належить ТОВ «Інвест Альянс», попередньому власнику -Чернівецькій міській раді.

Рішення суду мотивоване тим, що спірні рішення прийнято з порушенням вимог чинного на момент їх прийняття законодавства України та з перевищенням компетенції міської ради. Оскільки рішення Чернівецької міської ради № 128 від 28.09.2006 р., на підставі якого Чернівецька міська рада передала у власність ТОВ «Інвест Альянс»земельну ділянку площею 9, 4200 га, визнано недійсним, то правочин, який був укладений на підставі цього рішення, є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства і в силу вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсним. Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 06.11.2006 р. визнається судом недійсним з моменту його укладання, товариство не може вважатися таким, що набуло права власності на земельну ділянку площею 7, 4570 га, а відтак, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 336681 від 28.12.2007 р. також є недійсним. Наявність у власності відповідача об'єктів нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці, у зв'язку з неправомірним володінням відповідачем цією земельною ділянкою, не є перешкодою для повернення земельної ділянки попередньому власнику, а тому вимоги про повернення земельної ділянки судом задоволені.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 2 просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що оскільки на час набуття права власності на спірну земельну ділянку у ТОВ «Інвест Альянс»було належним чином оформлено право власності на об'єкти нерухомості (копія свідоцтва від 16.01.2006 р.), які знаходилися у нього у власності, то міська рада мала всі правові підстави для продажу земельної ділянки без проведення аукціону чи конкурсу. Відповідач 2 зазначає, що спірна земельна ділянка площею 9, 4200 га по вул. Калинівській, 13-Б у м. Чернівці, на час прийняття спірних рішень не перебувала у приватній власності та на ній не розташовано державне підприємство, а отже Чернівецька міська рада, керуючись повноваженнями, визначеними ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, в порядку та у спосіб, що визначені ст.ст. 127, 128 цього ж кодексу, правомірно здійснила продаж земельної ділянки комунальної власності. Оскільки рішення міської ради прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством України, то подальша їхня реалізація, а саме укладення договору купівлі-продажу від 06.11.2006 р., який є нотаріально посвідчений, є правомірним. Відповідно, і видача державного акта на право власності ТОВ «Інвест Альянс»є правомірною.

У своїй апеляційній скарзі ПАТ «Сведбанк»- третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, також просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що висновок суду про те, що у власність ТОВ «Інвест Альянс»передано водний об'єкт не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки у зв'язку з переведенням струмка «Потік»в межах визначеної земельної ділянки в закритий підземний відвідний канал, керуючись ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України, неможливо визначити прибережну захисну смугу вздовж урізу води за відсутності такої на вищезазначеній земельній ділянці, що і відображено в Кадастровому плані земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Інвест Альянс»та письмових поясненнях у справі позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що відповідно до ч. 3 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду. А на земельній ділянці, яка була відчужена відповідачу 2, згідно спірного договору, знаходився водний об'єкт -річка Потіт (Шубранець). Крім цього, згідно ст. 10 Водного кодексу України, в компетенцію органів місцевого самоврядування не входить вирішення питань розпорядження об'єктами водного фонду України, що мало місце при прийнятті Чернівецькою міською радою спірних рішень.

У відзиві на апеляційні скарги прокурор просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги без задоволення, вказуючи на те, що відповідно до ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Інвест Альянс»відповідач 1 просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з аналогічних підстав, які викладені прокурором та відповідачем 2.

Треті особи в судове засідання не з'являлись, про причини неявки не повідомляли, хоча належним чином були повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні сторони підтримали свої вимоги, при цьому наводили доводи, аналогічні викладеним у своїх відзивах, апеляційній скарзі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах та у відзивах на них, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.08.2006 р. ТОВ «Інвест Альянс»звернулось до Чернівецької міської ради з листом в якому, повідомляючи про наявність у товариства на правах оренди двох земельних ділянок площею 6, 42 та 3 га, просило, у зв'язку з наявністю на цих земельних ділянка об'єктів нерухомості, надати дозвіл на продаж вказаних земельних ділянок на свою користь (а. с. 142, том 2).

Рішенням Чернівецької міської ради від 22.08.2006 р. № 99 ТОВ «Інвест Альянс»надано дозвіл на підготовку документів на викуп земельних ділянок несільськогосподарського призначення по вул. Калинівській, 13-Б загальною площею 9, 4200 га для будівництва та виробничих потреб (для комерційного використання будівництва та обслуговування торговельного комплексу).

28.08.2006 р. ТОВ «Інвест Альянс»звернулось до Чернівецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»із заявою, в якій просило виготовити землевпорядну документацію по впорядкуванню існуючих землекористувань загальною площею 9, 4200 га по вул. Калинівській, 13-Б.

31.08.2006 р. Чернівецьким обласним головним управлінням земельних ресурсів надано висновок державної експертизи землевпорядної документації № 1891, згідно якого замовлений ТОВ «Інвест Альянс»проект землеустрою щодо впорядкування існуючих землекористувань, з метою більш раціонального використання для подальшої передачі у власність шляхом викупу для будівництва та обслуговування торговельного комплексу, оцінений позитивно за умови виправлення зауважень, вказаних у п. 10 цього висновку.

Рішенням Чернівецької міської ради № 128 від 28.09.2006 р. затверджено проект землеустрою щодо впорядкування існуючих землекористувань ТОВ «Інвест Альянс»по вул. Калинівській, 13-Б площею 6, 4200 та 3 га, об'єднано їх в одну земельну ділянку загальною площею 9, 4200 га для будівництва та обслуговування торговельного комплексу комерційного використання (п. 1 рішення) та вирішено продати ТОВ «Інвест Альянс»дану земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу за 5 673 666 грн. (п. 2 рішення, а. с. 23).

06.112006 р. між Чернівецькою міською радою (продавець) та ТОВ «Інвест Альянс»(покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого продавець на підставі рішень Чернівецької міської ради 5 сесії V скликання від 22.08.2006 р. № 99 та рішення 7 сесії V скликання від 28.09.2006 р. № 128 передає у власність, а покупець купує та приймає у власність земельну ділянку, розміщену на землях, що знаходяться у віданні та розпорядженні Чернівецької міської ради та віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови, за адресою: м. Чернівці, вул. Калинівка, 13-Б, площею 9, 4200 га. Кадастровий номер земельної ділянки 7310136900:43:002:0028.

23.11.2006 р. ТОВ «Інвест Альянс»видано державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯГ № 444979) площею 9, 4200 га, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Калинівська, 13-Б. Зазначений акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020680900005.

В подальшому, за ініціативою власника, відбувся поділ вищезазначеної земельної ділянки площею 9, 4200 га на дві окремих земельних ділянки площею 1, 9630 га (державний акт серії ЯЕ № 334898 від 06.12.2007 р.) та 7, 4570 га, якою ТОВ «Інвест Альянс»володіє на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 336681 від 29.12.2007 р., виданого і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020780900012.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2009 р., ТОВ «Інвест Альянс»відчужено ПП «Кордо»окрему земельну ділянку площею 1, 9630 га, якою товариство володіло на підставі державного акту серії ЯЕ № 334898 від 06.12.2007 р.

Водночас, прокурором заявлено вимоги про визнання недійсним державного акту серії ЯЕ № 336681 від 29.12.2007 р. та повернення земельної ділянки площею 7, 4570 га, яка розташована по вул. Калинівській, 13-В, м. Чернівці (нова адреса після поділу) у комунальну власність м. Чернівці.

Судом встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради № 99 від 22.08.2006 р. товариству надано дозвіл на підготовку документів на викуп земельних ділянок загальною площею 9, 4200 га для будівництва та виробничих потреб.

Віршуючи спір по суті в частині визнання нечинними спірних актів органу місцевого самоврядування, виходячи з загально-правового принципу, закріпленого ст. 58 Конституції України, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, до спірних правовідносин застосовується редакція закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. (із змінами і доповненнями, станом на 09.02.2006 р.), Водного кодексу України від 06.06.1995 р. (із змінами і доповненнями, станом на 09.02.2006 р.), Закону України «Про землеустрій»від 22.05.2003 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Досліджуючи питання правового статусу земельних ділянок, які в подальшому об'єднано в одну земельну ділянку, судом встановлено, що земельна ділянка площею 6, 4200 га, орендувалась ТОВ «Інвест Альянс»на підставі рішення Чернівецької міської ради № 443 від 29.04.2004 р. та договору оренди земельної ділянки від 01.06.2004 р. (а. с. 38, 117), а земельна ділянка площею 3 га перебувала у користуванні відповідача на підставі рішення № 967 від 23.03.2006 р. та договору оренди земельної ділянки від 27.04.2006 р. (а. с. 25, 130). Дію зазначених договорів припинено відповідно до рішення Чернівецької міської ради № 160 від 29.11.2006 р.

Як вбачається з зазначених правовстановлюючих документів на дві окремі земельні ділянки, земельну ділянку площею 6, 4200 га віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови з цільовим використанням для виробничих потреб (для комерційного використання-будівництва та обслуговування комплексу). Разом з тим, як вбачається з кадастрового плану до договору оренди, земельну ділянку площею 3 га віднесено до категорії земель іншого призначення з цільовим використанням для іншої комерційної діяльності (для влаштування автостоянки та будівництва берегоукріплюючих споруд з переїздом через струмок «Потіт»), в тому числі, з включенням до площі земельної ділянки прибережної смуги площею 0, 8290 га (а. с. 72, 133).

Аналогічний висновок щодо наявності на земельній ділянці площею 3 га, 0, 8290 га прибережної захисної смуги попередньо зроблено державним управлінням екології та природних ресурсів при погодженні проекту відведення земельної ділянки по вул. Калинівській, 13-Б у м. Чернівці (висновок № 12-«3»/117 від 01.03.2006 р., а. с. 74). Крім цього, в даному висновку зазначено, що до складу угідь входять землі водного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Ч.ч. 2 -4 вказаної статті встановлено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради, або державного органу приватизації. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір.

До заяви додається: а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта; в) свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада, державний орган приватизації у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови. Особам, які подали заяви (клопотання) про придбання (купівлю) земельної ділянки, що не перебуває у їх користуванні, продаж цієї ділянки здійснюється не пізніше 30 днів після розроблення землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про землеустрій»визначено, що землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; проект землеустрою це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 -10 і більше років.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про землеустрій», землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, в тому числі в разі розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.

Згідно ст. 21 даного Закону, організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Ст. 25 цього ж Закону визначено види документації із землеустрою, в тому числі, проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.

Разом з тим, Чернівецькою міською радою у відповідності до спірного рішення № 99 від 22.08.2006 р. надано ТОВ «Інвест Альянс», як особі-користувачу двома окремими земельними ділянками, в тому числі земельної ділянки водного фонду, дозвіл на підготовку документів на їх викуп, в той час як зазначеним Законом чітко визначено такий вид документації як проект землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.

В свою чергу, спірним рішенням Чернівецькою міською радою затверджено проект землеустрою щодо впорядкування існуючих землекористувань ТОВ «Інвест Альянс»по вул. Калинівській, 13-Б площею 6, 4200 та 3 га, об'єднано їх в одну земельну ділянку площею 9, 4200 га та вирішено продати вказану земельну ділянку відповідачу.

Згідно ст. 51 вказаного Закону, проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються з метою обґрунтування розмірів і меж земельних ділянок з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель.

Проектами землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань передбачаються заходи щодо впорядкування структури земельних угідь, усунення черезсмужжя, далекоземелля, ламаності меж, ерозійних процесів та інших екологічних наслідків нераціонального використання земель і створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування й удосконалення раціональної системи існуючого землеволодіння та землекористування. умов

Виходячи з вищезазначених вимог ст. 51 Закону, Чернівецька міська рада не була позбавлена права в обраний нею спосіб об'єднати дві земельні ділянки в одну.

Водночас, при наданні відповідачу дозволу на підготовку документів на викуп земельних ділянок (фактично дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань), затвердженні проекту землеустрою та прийнятті рішення про продаж земельної ділянки відповідачу, органом місцевого самоврядування не було взято до уваги наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 -4 ст. 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відтак, землі водного фонду можуть передавитись юридичним особам тільки в користування, за винятком безоплатної передачі у власність замкнених природних водойм.

Разом з тим, слід наголосити на специфічності земель водного фонду, яка обумовлена обов'язковим віднесенням до складу таких земель водних об'єктів.

Водні об'єкти можуть бути як загальнодержавного, так і місцевого значення, де відповідно до ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків.

Судом першої інстанції встановлено, що на час прийняття спірних рішень міської ради, а також, станом на момент звернення прокурором з позовом до суду, в складі земельної ділянки площею 9, 4200 га перебував водний об'єкт загальнодержавного значення. Зазначений висновок здійснено Дністровсько-Прутським басейновим управлінням водних ресурсів, за наслідками проведення обстеження земельної ділянки по вул. Калинівькій, 13-Б у м. Чернівці, про що складено акт обстеження від 25.07.2011 р. та видано довідку № 1686 від 23.12.2011 р.

Крім цього, 03.11.2011 р. державною екологічною інспекцією в Чернівецькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки та встановлено, що в межах земельної ділянки, яка належить ТОВ «Інвест Альянс»на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯЕ № 336681 від 29.12.2007 р., протікає річка «Потіт»(притока річки Прут), упорядкована та облаштована залізобетонними конструкціями, яка є водним об'єктом загальнодержавного значення.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджено, що на земельній ділянці 9, 4200 га знаходяться берегоукріплюючі споруди з переїздом через струмок «Потіт», узаконення яких відбулось у відповідності до затвердженого рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 31.10.2006 р. № 488/13 акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб'єктами права власності, згідно ст. 318 ЦК України, є український народ та інші учасники цивільних відносин.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Нормами ст. 324 ЦК України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені яких права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно вимог ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.

Згідно ст. 9 Закону України «Про власність», який діяв на момент прийняття міською радою спірних рішень, земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об'єктами права виключної власності народу України.

Відповідно до ст. 7 Водного кодексу України, відання в галузі регулювання водних відносин, в тому числі розпорядження водним фондом України, відноситься до компетенції Верховної Ради України.

До відання сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території, згідно ст. 10 Водного кодексу України, належить:

1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

3) встановлення правил загального користування водними об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;

4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;

5) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;

6) організація інформування населення про стан водних об'єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;

7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

Отже, до компетенції органів місцевого самоврядування не входить вирішення питань розпорядження об'єктами водного фонду України, що мало місце при прийнятті спірних рішень.

Крім цього, приймаючи зазначені рішення, міська рада, всупереч вимог Земельного кодексу України, затвердила проект землеустрою та прийняла рішення про продаж земельної ділянки водного фонду, а саме прибережної захисної смуги уздовж річки.

При цьому, слід зазначити, що облаштування ТОВ «Інвест Альянс»після прийняття спірних рішень на земельній ділянці берегоукріплюючих споруд з переїздом через водний об'єкт чи влаштування підземного відвідного каналу, статусу земель водного фонду з наявністю притаманного їм водного об'єкту, не змінюють та факт порушення при прийнятті спірних рішень ст. 83 Земельного кодексу, ст.ст. 6, 7, 10 Водного кодексу та інших вищезазначених норм, не спростовує.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ч. 2 ст. 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», у ч. 10 ст. 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи, що спірні рішення прийнято з порушенням вимог чинного на момент їх прийняття, законодавства України та з перевищенням компетенції міської ради, вони підлягають визнанню нечинними (недійсними).

Відповідно до ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Чернівецька міська рада є колегіальним органом, приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Тобто, вирішення питання про передачу землі у власність є виключним правом ради і це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.

Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки рішення Чернівецької міської ради № 128 від 28.09.2006 р., на підставі якого Чернівецька міська рада передала у власність ТОВ «Інвест Альянс»земельну ділянку площею 9, 4200 га, визнано недійсним, то правочин, який був укладений на підставі цього рішення, є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства і в силу вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсним.

За таких обставин, позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2006 р. є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 06.11.2006 р. визнається судом недійсним з моменту його укладання, товариство не може вважатися таким, що набуло права власності на земельну ділянку площею 7, 4570 га, а відтак, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 336681 від 28.12.2007 р. правомірно визнаний судом недійсним (п.п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№ 6 від 17.05.2011 р.).

Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки до комунальної власності, то як вбачається з матеріалів справи, на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача, зареєстроване за ним на підставі свідоцтва про право власності від 31.10.2006 р. Крім зазначених в даному свідоцтві об'єктів нерухомості, станом на 25.11.2011 р., на спірній земельній ділянці знаходились інші об'єкти нерухомості, що підтверджується наданим відповідачем витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Доказів наявності інших співвласників вказаного майна, сторонами не додано.

Досліджуючи, питання, пов'язані з загальною площею майна товариства та реальною площею земельної ділянки необхідної відповідачу для обслуговування належних йому об'єктів нерухомості, суд дійшов висновку про неможливість встановлення такої площі в межах розгляду даного спору, оскільки з наявних в матеріалах справи правовстановлюючих документів на майно, загальну площу встановити неможливо у зв'язку з відсутністю в цих документах площ автостоянок, підпірних стінок, тощо, а питання визначення площі земельної ділянки, необхідної відповідачу для обслуговування належних йому об'єктів нерухомості, не належить до компетенції господарського суду.

Наявність у власності відповідача об'єктів нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці, у зв'язку з неправомірним володінням відповідачем цією земельною ділянкою, не є перешкодою для повернення земельної ділянки попередньому власнику, а відтак, вимога про повернення земельної ділянки обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом.

При цьому, суд зазначив, що відповідач як власник нерухомого майна, згідно ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 377, 413 ЦК України, вправі вимагати від власника земельної ділянки (в тому числі й шляхом подання відповідного позову) оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, та ділянку, необхідну для його обслуговування.

Щодо питання застосування судом двосторонньої реституції, то у матеріалах справи відсутні, а також суду не подані відповідні заяви сторін про це. Як випливає зі змісту ст. 216 ЦК України, позов про застосування реституції може заявлятись окремо від позову про визнання правочину недійсним і такий позов є окремою вимогою, що має на меті захист прав власності. Застосування реституції як такої після визнання правочину недійсним не є обов'язковим.

Суд не може погодитися з твердженнями апелянтів про необхідність припинення провадження у справі з підстав непідвідомчості спору господарським судам України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 КАС України, спори з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій належать до компетенції адміністративних судів.

Натомість при вирішенні заявлених вимог у даній справі, в тому числі щодо недійсності рішень Чернівецької міської ради, остання виступає рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею, і не є суб'єктом владних повноважень по відношенню до іншого учасника спірних відносин ТОВ «Інвест Альянс», оскільки відсутня підпорядкованість, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

В даному випадку, предметом позовних вимог, в тому числі при врахуванні підстав з яких заявляється про недійсність оспорюваних рішень міськради, є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, і такий спір не може бути розглянутий за правилами встановленими КАС України (постанова Верховного суду України від 27.04.2010 р.).

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В той же час, згідно ч. 5 ст. 261 цього кодексу, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із матеріалів справи, а саме із позовної заяви прокурора, вбачається, що прокурор просив суд першої інстанції поновити строк позовної давності.

Судом зазначено, що прямих доказів, які підтверджували б факт проведення прокуратурою міста перевірки законності спірних рішень, сторонами не надано. Водночас, присутність на засіданнях міської ради при прийнятті спірних рішень представників прокуратури чи надсилання на адресу відповідача листів про відсутність порушень законодавства при виділенні спірної земельної ділянки відповідачу (а значить й наявність можливості довідатись про рішення органу місцевого самоврядування), може кваліфікуватися як неналежне виконання, на час виникнення спірних відносин та в подальшому, конкретними посадовими особами своїх службових обов'язків, встановлення правомірності чого не відноситься до компетенції господарського суду.

В той же час, даний позов прокурором подано у відповідності до вимог ст. 121 Конституції України та ст. 311 Закону України «Про прокуратуру»в інтересах держави. Відтак, допускаючи можливість існування виключно суб'єктивних причин пропуску позовної давності, які не можуть залежати від правового волевиявлення державного органу (прокуратури) в цілому, з метою захисту інтересів держави та прав територіальної громади міста Чернівці, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поважність причин пропуску та поновив строк позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 02.02.2012 р. у справі № 5027/1149/2011 залишити без змін, апеляційні скарги ТОВ «Інвест Альянс»від 13.02.2012 р. № 13/02-1, м. Чернівці та ПАТ «Сведбанк»б/н від 22.01.2012 р., м. Київ -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 01.10.2012 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Марко Р. І.

Суддя Мурська Х. В.