Рішення № 26265957, 27.09.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. Справа № 5016/1540/2012(13/81)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Войтовській Н.С.,

з участю представників сторін:

від позивача - Кузьміної Б.М., дов. від 28.03.2012 р. № 09/42;

від відповідача - Корзун Л.В., дов. від 18.06.2012 р. № 3/2-792/12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль",

54002, вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв,

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області,

54001, вул. Садова, 1, м. Миколаїв,

про стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді, -

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством (ПАТ) "Миколаївська теплоелектроцентраль" пред'явлено позов про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (надалі - Управління) грошових коштів, з урахуванням пояснень від 12.09.2012 р., в загальній сумі 59892 грн. 24 коп., з яких 46433 грн. 71 коп. -основний борг; 855 грн. 37 коп. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції; 2347 грн. 58 коп. -3 % річних; 10255 грн. 58 коп. - пеня; з посиланням на те, що відповідач, усупереч умовам укладеного між ними договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2003 р. № 2702, порушив свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитої протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року теплової енергії в гарячій воді, внаслідок чого виник основний борг у спірній сумі, на котру у відповідності з умовами договору та чинного законодавства України, зокрема ч.2 ст.625 ЦК України, ст.25 Закону України "Про теплопостачання", здійснено відповідні нарахування та пеня.

У відзиві на позов Управлінням вимоги не визнано повністю з посиланням на те, що основний борг виник в опалювальний період 2011 року, а оскільки витрати бюджетних коштів за сплату по перевищенню договірної величини не є бюджетним призначенням, то заборгованість 2011 року не може бути сплачена у 2012 році.

У судовому засіданні позовні вимоги представник позивача підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, а представник відповідача їх не визнав повністю, проте просив суд у разі задоволення позову зменшити розмір пені, врахувавши скрутне фінансове становище Управління через недостатність бюджетного фінансування.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору від 01.01.2003 р. № 2702 ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" зобов'язалося постачати теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах на зазначені в додатку № 1 до договору об'єкти Управління, а останнє - оплатити такі послуги за 20 днів до початку розрахункового періоду з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця (п. 6.1, 6.2, 6.3 договору). Оскільки у відповідача відсутній прилад обліку теплової енергії нарахування кількості фактично спожитої теплової енергії здійснюється у відповідності з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді, а різниця між заявленою та фактично спожитою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5 договору).

На виконання умов укладеного сторонами договору ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" поставило відповідачу обумовлену договором теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується наступними документами: 1)нарядами на підключення опалення від 17 та 18 жовтня 2011 року на об'єктах відповідача; 2)актами приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді протягом жовтня 2011 року-квітня 2012 року, а саме, від 31.10.2011 р., від 31.11.2011 р., від 31.12.2011 р., від 31.01.2012 р., від 29.02.2012 р., від 31.03.2012 р. та від 30.04.2012 р., які мають спільний № 2702; 3)рахунками на оплату теплової енергії, зазначеної в актах приймання-передачі за періоди: з 17 по 31 жовтня 2011 року на суму 13803 грн. 31 коп.; з 1 по 30 листопада 2011 року на суму 52723 грн. 83 коп.; з 1 по 31 грудня 2011 року на суму 53 940 грн. 49 коп.; з 1 по 31 січня 2012 року на суму 66749 грн. 34 коп.; з 1 по 29 лютого 2012 року на суму 65528 грн. 41 коп.; з 1 по 31 березня 2012 року на суму 56557 грн. 15 коп.; з 1 по 30 квітня 2012 року на суму 13264 грн. 81 коп., які також мають спільний № 2702, котрі згідно відомостей, що містяться у поданих позивачем реєстрів, отримані відповідачем. Загальна вартість наданих послуг за вказаними документами складає 322567 грн. 34 коп.

Відповідачем проведено оплату вартості поставленої теплової енергії у 2011 році в загальній сумі 74033 грн. 92 коп. платіжним дорученням від 08.11.2011 р. № U1495208, від 15.11.2011 р. № U1541148, від 15.11.2011 р. № U1541144, від 16.11.2011 р. № U1537229, а після отримання претензії ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" від 22.05.2012 р. № 10-03/1169 - в загальній сумі 202099 грн. 71 коп. платіжними дорученнями від 27.06.2012 р. № U841750, від 12.05.2012 р. № 34.

Всього Управлінням здійснено оплату вартості поставленої теплової енергії в опалювальний сезон 2011-2012 років у сумі 276133 грн. 63 коп. Таким чином, на даний час сума основного боргу складає 46433 грн. 71 коп. (322567 грн. 34 коп. - 276133 грн. 63 коп.).

Господарським законодавством передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч.1,3 ст.275 ГК України).

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представника Управління, що борг з оплати поставленого теплової енергії за укладеним сторонами договором виник лише у 2011 році, так як це спростовується даними щодо наявності заборгованості як у 2011 так і у 2012 роках через порушення Управлінням зобов'язань за договором щодо своєчасного та в повному обсязі оплати спожитого тепла.

Є безпідставними доводи представника Управління про те, що основний борг це вартість поставленої з перевищенням кількості узгодженої сторонами у договорі теплової енергії, котра не підлягає бюджетному фінансуванню. Такі доводи спростовуються умовами договору. Так, сторонами узгоджено, що споживачі, які не мають приладів обліку (а на об'єктах Управління відсутні приладу обліку), кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15 числа місця, наступного за розрахунковим (п.6.5 договору). Споживачу щомісяця направляються акти приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатку № 4) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячі воді вважається прийнятим споживачем у кількості спожитої теплової енергії, визначеною по рахунках енергопостачальної організації (п.6.6 договору). Енергопостачальна організація і споживач із 25 числа до кінця місяця роблять уточнення взаєморозрахунків із проведенням перерахунку, при необхідності, у наступному місяці (п.6.7).

Доказів оскарження розрахунків позивача щодо спожитої теплової енергії з перевищення узгоджених величин споживання тепла в порядку, визначеному договором, Управлінням суду не подано. Вказані вище акти приймання-передачі теплової енергії в опалювальний сезон 2011-2012 років Управлінням прийняті без застереження.

На підставі ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05 неперерахування бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету на утримання суді України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Оскільки відповідачем не виконані грошові зобов'язання по оплаті спожитої теплоенергії, то позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 46433 грн. 71 коп. за постачання теплової енергії є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Є обґрунтованими й вимоги щодо стягнення грошових коштів у сумі 855 грн. 37 коп. - суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, в сумі 2347 грн. 58 коп. - 3 % річних, у сумі 10255 грн. 58 коп. -пені, із здійсненим позивачем розрахунком котрих суд погоджується.

Пунктом 7.2.3. договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5 % належної до сплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня. Дана умова договору узгоджується з ч.5 ст.25 Закону України "Про теплопостачання", котрою передбачено, що у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами, та положеннями Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Разом з тим, суд визнає, що фінансування Управління здійснюється виключно з державного бюджету, при цьому недостатньо; що заборгованість виникла за спожите тепло районними судами м. Миколаєва, а не Управлінням; що позивачем не доведено заподіяння йому порушенням грошових зобов'язань Управлінням матеріальної шкоди. Ці обставини суд вважає виключними.

З огляду на вказані обставини, та з урахуванням положень ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, котрими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, зокрема за наявності обставин, які мають істотне значення, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин; суд вважає за можливе зменшити розмір підлягаючої до стягнення пені до суми 5127 грн. 79 коп.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема з оплати позовної заяви судовим збором, при задоволенні позову, на відповідача.

У судовому засіданні 27 вересня 2012 року згідно із ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" задовольнити частково.

2.Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, 54001, вул. Садова, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 26299835, на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", 54002, вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 30083966, грошові кошти в загальній сумі 54764 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 45 коп., з яких 46433 (сорок шість тисяч чотириста тридцять три) грн. 71 коп. - основний борг; 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 37 коп. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції; 2347 (дві тисячі триста сорок сім) грн. 58 коп. - 3 % річних; 5127 (п'ять тисяч сто двадцять сім) грн. 79 коп. -пеня, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 02.10.2012 р.

Суддя Ю.М. Коваль