Постанова № 26265785, 25.09.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5017/1963/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Ліпчанської Н.В.

Суддів: Андрєєвої Е.І., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від ПП "Лорі" - Костік В.В. по дов. б/н від 12.03.2012р.,

від Департаменту комунальної власності ОМР - Курлович О.О. по дов. №01-13/7720 від 22.12.2011р.

Представник Одеської міської ради не з'явився про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 13 серпня 2012р.

у справі № 5017/1963/2012

за позовом Приватного підприємства "Лорі"

до 1) Одеської міської ради

2) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 1 258 748, 16 грн.

Встановив:

В липні 2012 року Приватне підприємство "Лорі" (Далі - Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Одеської міської ради; Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (Далі - Департамент) про стягнення 1258748,16 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство посилається на рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2010р. у справі №26-6/125-09-3544, яке залишено в силі Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2011р. за позовом Одеської міської ради до Приватного підприємства "Лорі", Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "Славал-Ренесанс"; Одеського Державного університету внутрішніх справ про визнання недійсним договору купівлі - продажу №199 від 24.12.2008р. нежилого приміщення.

Вищезазначеними судовими актами, позов Одеської міської ради задоволено, визнано недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу №199 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Бєлінського, 3а, укладеного між Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством "Лорі".

Враховуючи дані обставини, Підприємство посилаючись на положення статті 216 Цивільного Кодексу України, зазначає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору №199 від 24.12.2008р., платіжним дорученням №1 від 24.12.2008р., Підприємством перераховано на банківський рахунок Департаменту 1 203398,00 грн. (валютний еквівалент 154479,85 доларів США) та у зв'язку з визнанням даного договору купівлі - продажу недійсним зазначені грошові кошти підлягають поверненню позивачу.

Крім того, позивач просить стягнути з Департаменту збитки, які він завдав у зв'язку приватизацією вищезазначеного об'єкту, а саме витрати за вчинення нотаріальної дії у розмірі 12033,98 грн. та відрахування до Пенсійного фонду України 1% вартості нежилої будівлі в розмірі 12033,98 грн..

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 серпня 2012 року, винесеним суддею Меденцевим П.А., позов задоволено повністю. Суд стягнув з Територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради від імені якої діє Департамент, на користь Підприємства грошові кошти в сумі 1234680,20 грн., сплачених позивачем на виконання недійсного договору купівлі - продажу №199 індивідуального визначеного майна комунальної власності у вигляді нежилої будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Бєлінського, 3а. Крім того суд стягнув з відповідача витрати пов'язані з вчиненням нотаріальної дії в сумі 12033,98 грн., відрахування до Пенсійного фонду України в сумі 12033,98 грн. та судовий збір в розмірі 25174,97 грн.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд застосував наслідки недійсності правочину, передбачені положенням частини 1 статті 216 ЦК України, та зазначив, що кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до договору купівлі-продажу №199 від 24.12.2008р. відповідач отримав від позивача 1 203398,00 грн., що еквівалентно (154479,85 доларів США) а тому повинен повернути дані грошові кошти.

Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду Департамент звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням всіх обставин по справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Департамент зазначає, що не є власником об'єктів права комунальної власності територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради, а кошти, що надходять від приватизації 100% є коштами бюджету.

Згідно з Бюджетним Кодексом України та бюджетом м. Одеси на кожний рік встановлено, що кошти, одержані від приватизації та відчуження комунального майна, є джерелом доходів розвитку м. Одеси. Зазначені кошти, в тому числі податок на додану вартість, були перераховані позивачем на рахунок Департаменту. Не пізніше наступного робочого дня після зарахування коштів на вищезазначений рахунок Департаменту, кошти перераховуються на рахунок Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, відкритий для виконання міського бюджету міста.

Таким чином, скаржник вважає, що кошти які були одержані Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради від ПП "Лорі" в повному обсязі були перераховані до бюджету м. Одеси та Державного бюджету, а тому ані Представництво ані Департамент не є належним набувачем даних коштів перерахованих позивачем, а фактично вони виконували транзитну функцію.

В письмових поясненнях наданих Підприємством до суду апеляційної інстанції, позивач вважає, що мотиви та доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, а тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники Одеської міської ради до суду апеляційної інстанції не з'являлись, своїх письмових пояснень щодо даного спору до суду не надали. В день розгляду апеляційної скарги, 25.09.2012р. від представника Одеської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи в зв'язку його зайнятістю в іншому судовому засіданні. Однак судова колегія вищезазначене клопотання не прийняла до уваги в зв'язку з його необґрунтованістю та ненаданням належних доказів на його підтвердження.

Заслухавши, пояснення представників Підприємства та Департаменту, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, 24.12.2008р. між Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Підприємством був укладений договір купівлі-продажу №199 індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Бєлінського, 3а, що в цілому складається з однієї нежитлової одноповерхової будівлі літ. „А", загальною площею 147,1 кв.м.. (а.с.8-9)

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. договору Позивачем перераховано на банківський рахунок Відповідача 1 203 398,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 02.12.2008р. (а.с.10)

25.12.2008р. сторонами був складений акт приймання-передачі об'єкта купівлі-продажу. (а.с.11)

Згідно п. 1.2. зазначеного договору, продаж було здійснено в порядку приватизації майна комунальної власності. Включення спірного приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації та відчуженню було затверджено рішеннями Одеської міської ради № 4410-IV від 29.09.2005р., № 5048-ІV від 23.12.2005р. та № 1139-V від 05.04.2007р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2010р. у справі №26-6/125-09-3544, залишеним в силі Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2011р. за позовом Одеської міської ради до Приватного підприємства "Лорі", Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "Славал-Ренесанс"; Одеського Державного університету внутрішніх справ визнано недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу №199 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Бєлінського, 3а, укладеного між Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством "Лорі".

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що кошти за об'єкт мають бути повернуті ПП «Лорі», відповідачем в сумі 1 234 680,20 грн., та витрати пов'язані з вчиненням нотаріальної дії у розмірі 1% вартості нежилої будівлі в сумі 12 033,98 грн. та відрахування у Пенсійний фонд України у розмірі 1% вартості нежилої будівлі в сумі 12 033,98 грн.

Крім того, позивач зазначає, що при розгляді спору по справі №26-6/125-09-3544 про визнання правочину недійсним, господарський суд Одеської області не застосував реституцію як наслідок оспорюваного правочину, оскільки такої вимоги Підприємством заявлено не було.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", встановлено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №32 "Про затвердження Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів" встановлено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об'єкта у зв'язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України встановлено, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2011р. встановлено, що договір купівлі-продажу №199 суперечить ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст.203 ЦК України та є недійсним, в зв'язку з порушенням вимог, передбачених ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки Одеською міського радою у встановленому законом порядку не було вирішене питання про надання Підприємству земельної ділянки із земель комунальної власності для розміщення приміщення диспетчерського пункту площею 65 кв.м., будівництво якого було визначене умовами приватизації.

Згідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач ніяких відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що при винесенні рішення від 13.08.2012р. по справі №5017/1963/2012, місцевим господарським судом повністю досліджено та обґрунтовано надано правову оцінку встановленим в справі фактам. Рішення господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 серпня 2012р. у справі №5017/1963/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя В.А. Лисенко