Рішення № 26265604, 18.09.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2012 Справа № 5024/1156/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Бабіжаєві К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "СВР-БИ", м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

про стягнення 4885,91 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Лодига М.Т., представник, довіреність б/н від 09.07.12р.;

від відповідача - не прибув.

Приватне підприємство "СВР-БИ" (позивач) 06.08.2012р. звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) інфляційних втрат у розмірі 961,94 грн. та 3% річних у розмірі 3923,97 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору поставки № 30 від 01.05.2011р. з додатковими угодами до договору та положення ст.ст. 625, 530 ЦК України.

До початку судового засідання відповідач через канцелярію суду з супровідним листом подав копію свідоцтва про державну реєстрацію, клопотання про розгляд справи без участі відповідача, відзив на позовну заяву та докази надсилання відзиву позивачу. Дані матеріали суд прийняв до розгляду та долучив до справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що листом від 15.12.2011р. позивач повідомив його, що жодних претензій щодо порядку, розміру або строку оплати по договору поставки від 01.05.2011р. та додаткових угод до договору не має. Відповідач вважає, що прострочена заборгованість виникла тільки з 06.09.2012р., а інфляційні збитки за прострочений період відсутні. Відповідач також зазначає, що позивач невірно визначив розмір суми 3% річних. Згідно розрахунку відповідача сума 3% річних за період з 06.09.2011р. по 28.11.2011р. дорівнює 3517,54 грн.

У судовому засіданні 18.09.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав частково, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача тільки суму 3% річних у розмірі 3517,54 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 01.05.2011р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки №30 (надалі - договір) та додаткові угоди №1, №2, №3, №4 та №5 від 01.05.2011р. до договору поставки № 30.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність, а відповідач - приймати та сплачувати товар відповідно до умов договору.

Відповідно до п.1.4 договору найменування товару, ціна та загальна сума визначаються додатковими угодами до договору.

На виконання умов договору позивач у період з 04.05.2011р. по 22.07.2011р. поставив відповідачу товар (жито) загальною вартістю 2061940,00 грн., що підтверджується відповідними накладними (а.с. 16-29).

Відповідно до умов п.3.1. договору оплата за товар здійснюється шляхом 100% попередньої оплати кожної партії товару у день відвантаження товару зі складу в національній валюті (гривня) в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця або готівкою шляхом оформлення приходно-касового ордеру проти надання наступних оригіналів документів: рахунок на передплату, договір, у разі необхідності, акт перевірки наявності товару на складі, документів підтверджуючих право власності.

Додатковою угодою №3 від 01.05.2011р. сторони змінили п. 3.1. договору виклавши його в наступній редакції: оплата товару по даному договору здійснюється в національній валюті (гривня) в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця або готівкою шляхом оформлення приходно-касового ордеру, в строк не пізніше 30 банківських днів.

Відповідно до п.3.1 договору остаточний розрахунок за отриманий товар відповідач повинен був здійснити не пізніше 21.08.2011 року.

Відповідач в порушення п.3.1 договору, несвоєчасно розраховувався за кожну партію товару, зв'язку з чим станом на 22.08.2011р. утворилася заборгованість в розмірі 961940,00 грн.

Відповідач остаточно розрахувався з позивачем тільки 28.11.2011р., що підтверджується приходно-касовими ордерами (а.с. 32-84).

Отже, в обумовлені договором строки відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем по сплаті товару, чим порушив умови договору.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав і його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору у визначені строки оплату за отриманий товар не виконав, а отже, є таким що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 961,94 грн. за період з 22.08.2011р. по 28.11.2011р. задоволенню не підлягають, оскільки розраховані з порушенням вимог відповідно до методики викладеної у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"

Сума 3% річних за розрахунком позивача складає 3923,97 грн., однак, за розрахунком суду розмір 3% річних становить 3517,54 грн., оскільки прострочена заборгованість по виконанню відповідачем основного зобов'язання виникла тільки з 06.09.2012р. по 28.11.2011р., про що також і не заперечує позивач.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 3517,54 грн. В решті позовних вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.

Доказів сплати суми 3% річних у розмірі 3517,54 грн. відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача викладені ним у відзиві на позовну заяву підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання в частині сплати 961940,00 грн., у строк встановлений п.3.1. договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги частково підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Позивачем при подані позовної заяви квитанцією № 12614.158.1 від 03.08.2012р. було сплачено 1653,00 грн. судового збору, в той час як відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору, що має бути сплачена позивачем за ціною даного позову, становить 1609,50 грн. - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що сума судового збору у розмірі 43,50 грн., сплачена позивачем квитанцією № 12614.158.1 від 03.08.2012р. підлягає поверненню платнику у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1609,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "СВР-БИ" (75200, м. Київ, вул. Віскозна, 5, код ЄДРПОУ 34015894) суму 3% річних у розмірі 3517,54 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути приватному підприємству "СВР-БИ" (75200, м. Київ, вул. Віскозна, 5, код ЄДРПОУ 34015894) суму судового збору у розмірі 43,50 грн. сплаченого згідно квитанції № 12614.158.1 від 03.08.2012р., у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Повне рішення складено 21.07.2012 р.

Суддя С.В. Нікітенко