Рішення № 26265455, 27.09.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р. Справа № 3/121

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Калуської міської ради, вул. І.Франка, 1, м.Калуш,77300

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованої орендної плати

за участю представників сторін:

Від позивача: представник Глущак М.Г., (довіреність № 8/02-23/24 від 05.09.12р.)

Від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Івано-Франківської області подано позов Калуською міською радою до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованої орендної плати.

Ухвалою суду від 11.11.10 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засідання на 23.11.10 об 11:10 год.

Ухвалами від 23.11.10, 09.12.10 та від 21.12.10 відкладено слухання справи відповідно на 09.12.10 о 10:30 год, 21.12.10 о10:30 год і на 29.12.10 о 10:00 год.

Ухвалою від 29.12.10 за клопотанням відповідача (вх.№9478 від 29.12.10) зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалася господарським судом Івано-Франківської області. Ухвалою від 20.09.12 поновлено провадження у справі за заявою позивача і призначено розгляд справи на 27.09.12 о 10:40 год.

На судове засідання 27.09.12 представник позивача з'явився, позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Представники відповідача в судове засідання не з'явивилися, причин неприбуття суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників відповідачів за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне. В 2004 році між Калуською міською радою та підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Калуському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах" 20 грудня 2004 року. 19 червня 2009 року укладено додаток №2 до даного договору.

Відповідно до умов договору, орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку розміром 0, 0410 га. Строк дії договору до 04.06.2012 року.

Відповідно до п.9 зазначеного договорув редакції додатку №2 орендна плата з 01.01.2009 року повинна вноситись орендарем в грошовій формі в розмірі 1705 грн. 00 коп. в рік. З 04.06.2009 року орендна плата повинна вноситись орендарем в грошовій формі в розмірі 8524 грн. 98 коп. в рік. Однак, орендар у строки, передбачені договором, розрахунки з орендодавцем не проводив, внаслідок чого станом на 01 листопада 2010 року з'явилась заборгованість по орендній платі в сумі 7523 грн. 30 коп., яка на момент звернення до суду сплачена не була. 02 грудня 2010 року до господарського суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій висловлено прохання стягнути з відповідача 8216грн.56коп.

Пунктом 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі засобами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 22 ГПК України, одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається.

Згідно з п. 2 Інформаційного листа Вищий господарський суд України у від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", відповідно до якого за змістом зазначеної норми ГПК України зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Так, у п. 3.7 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Аналогічна позиція викладена у п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Таким чином, оскільки в позовній заяві відсутні вимоги про стягнення з відповідача пені та річних, а відповідно до поданого розрахунку до заяви про збільшення позовних вимог - сума позову збільшилась за рахунок заявлення позивачем саме цих нових вимог - така заява про збільшення вимог відповідно до викладеного вище задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем не подано доказів про направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу, що відповідно до п.6 ч.1 ст.63 є підставою для повернення такої заяви.

З огляду на викладене вимоги заяви про збільшення розміру позовних вимог № 4487/2-23/04 - судом відхиляються, а спір вирішується стосовно вимог, вказаних в позовній заяві, тобто стягнення з відповідача 7523,30 грн. заборгованості по сплаті орендної плати.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

Стаття 525 ЦК України вказує на те, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 ЦК України вказує на те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

20 грудня 2004р. Калуський міський відділ Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах" зареєстрував договір між позивачем та відповідачем щодо строковго платного користування відповідачем земельною ділянкою для комерційної діяльності в м.Калуш по вул. Грушевського,20, внаслідок чого сторони набули відповідних прав та обов"язків, в т.ч. і обов"язок відповідача щодо своєчасної сплати орендної плати за користування ділянкою.

Положення статті 2 Закону України "Про оренду землі" стверджуює, що відносини, пов'язані з орендою землі, регюлюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статей 13-15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. До істотних умов договору, зокрема, віднесено орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За визначенням статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Одним із основних обов'язків орендаря відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" є своєчасне внесення орендної плати.

Таким чином вимога позивача щодо стягнення заборгованої орендної плати в розмірі 7523 грн. 30 коп. визнається судом обгрунтованою, а отже підлягає задоволенню.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статтей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, який підлягає задоволенню. Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509 , 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 13-15, 21, 24 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 32, 43, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 / АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 /

на користь Калуської міської ради / 77300, м. Калуш, вул. вул. Івана Франка, 1, р/р 33214815700015, МФО 836014, УДК в Івано-Франківській обл., Код 13050500, Код ЄДРПОУ: 33578261 /

заборгованість по орендній платі в сумі 7523 грн. 30 коп. ( сім тисяч п'ятсот двадцять три грн. 30 коп.)

Стягнути з відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 / АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 / в доход Державного бюджету - судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп. ( одна тисяча шістсот дев'ять грн. п'ятдесят коп.) за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, Банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області МФО банку - 836014.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.10.12

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Фрич М. М. 011012