Рішення № 26264824, 02.10.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.12р. Справа № 7/5005/5904/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 33 175, 43 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Журавель М.С.,дов. б/н від 31.07.12р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 33 175,43 грн., з яких сума основного боргу складає 29 284,74 грн., пеня - 725,94 грн., 20% річних - 1 026,97 грн., інфляційні - 87,85 грн., 7% штрафу - 2 049,93 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати товару поставленого відповідно до умов договору поставки від 14.12.2010 р. № 31.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.12р. було порушено провадження у справі № 7/5005/5904/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33 175, 43 грн. та розгляд справи призначено на 31.07.12р.

У зв'язку з тим, що суддя Коваль Л.А. знаходиться на лікарняному, розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.12р. № 1416 відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 7/5005/5904/2012 передано для розгляду судді Назаренко Н.Г. та призначено розгляд справи на 12.09.12р.

У зв'язку з неявкою сторін на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи 12.09.12р. відкладався до 02.10.12р.

Представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог № 220 від 24.02.2012р. у якій повідомив суд про часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі 11 000,00 грн., у зв'язку з чим зменшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 16 230,22 грн., пеню - 252,77 грн., 20% річних - 337,94 грн., 7% штрафу - 1 136,11 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Абзацами четвертим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача № 220 від 24.02.2012р. до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не надав, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою.

Суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки доказів хвороби позивач не надав та відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб та відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника позивачем не доведена.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні .

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»(надалі - Постачальник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Покупець) було укладено договір поставки № 31 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця алкогольні напої (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

Відповідно до п.3.2., п.3.3. Договору Постачальник зобов'язаний поставити товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених Покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених Покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру. Постачальник поставляє товар Покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку.

Згідно п.3.4. Договору підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий Покупцем від Постачальника за кількістю та якістю.

Відповідно до п.4.1. Договору найменування, кількість, асортимент товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар.

За умовами п.п.5.1.-5.3. Договору ціна на товар визначена у Прайс-листі Постачальника, який діє на момент здійснення Покупцем замовлення. Ціна на Товар зазначається постачальником у видатковій накладній на Товар. Загальна сума Договору дорівнює загальній вартості товару, який Постачальник поставив Покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на Товар.

Відповідно до п.6.1. Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін - шляхом попередньої оплати.

Згідно п.6.2. Договору, датою оплати Покупцем вартості отриманого від постачальника Товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок Постачальника.

Відповідно до п.9.7. Договору даний Договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі Сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін на тих же умовах.

Позивачем на виконання умов Договору було передано Відповідачу у власність товар на загальну суму 29 284,74 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 3549/3345 від 03.02.12р. на суму 1 769,88 грн.;

- № 3601/3408 від 04.02.12р. на суму 1 101,36 грн.;

- № 3914/3593 від 08.02.12р. на суму 21 638,46 грн;

- № 3930/3595 від 08.02.12р. на суму 4 775,04 грн.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за продукцію у встановлений Договором строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 29 284,74 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідачем зобов'язання з оплати за товар за Договором поставки належним чином не виконано.

В ході розгляду справи позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі 11 000,00 грн.

На час розгляду справи в суді залишившиїся частина суми боргу не сплачена, тому вимога про стягнення з відповідача 16 230,22 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, з урахуванням уточнень, позивач просить стягнути з відповідача пеню - 252,77 грн., 20% річних - 337,94 грн., 7% штрафу - 1 136,11 грн..

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначений вид забезпечення виконання зобов'язань є спеціальним заходом майнового характеру, який стимулює належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в договорі за взаємною згодою сторін передбачено стягнення пені за весь термін прострочення та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають 252,77 грн. пені за період з 18.08.2012р. по 24.09.2012р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Нарахування Позивачем 20% річних є правомірним та обґрунтованим в сумі 337,94 грн. за період з 18.08.2012р. по 24.09.2012р. та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Судом перевірено правильність нарахування штрафу та встановлено, що розрахунок Позивачем виконано вірно, вимоги в цій частині є правомірні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При розподілі судових витрат суд враховує абз. 5 п. 4.6. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказується, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Враховуючи той факт, що позивач відповідно до штемпелю на поштовому конверті звернувся з позовом до суду 03.07.12р., а відповідач частково погасив суму основного боргу у розмірі 11 000,00 грн. 15.08.2012 р. та 18.08.2012 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду, витрати по оплаті суми судового збору відповідно до абз. 5 п. 4.6. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та ст.49 ГПК України покладається повністю на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 611, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 (50044, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, б. 2, код ЄДРПОУ 35871504) основний борг у розмірі 16 230,22 грн. (шістнадцять тисяч двісті тридцять грн. 22 коп.), пеню у розмірі 252,77 грн. (двісті п'ятдесят дві грн. 77 коп.), 20% річних у розмірі 337,94 грн. (триста тридцять сім грн. 94 коп.), 7% штрафу у розмірі 1 136,11 грн. (одна тисяча сто тридцять шість грн. 11 коп.), витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'ять грн. 50 коп. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 03.10.2012р.