Рішення № 26264816, 03.10.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.12р. Справа № 21/5005/6113/2012За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

про стягнення 6 522 867,87 грн. за спожитий природний газ

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Станішевський І.С., дов. № 14-386 від 23.04.12р.;

від відповідача - Варданян Г.С., дов. № 110юр від 13.08.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 417 206,23 грн., інфляційних втрат - 1 247 353,68 грн., 3% річних - 858 307,96 грн. за спожитий природній газ.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором № 14/96/11 на купівлю - продаж природного газу від 28.01.2011р. щодо своєчасної оплати вартості обсягів газу у встановлений договором.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що позивачем при нарахуванні пені зроблено невірні розрахунки, та, оскільки прострочення оплати основного боргу було незначне, за спожитий природний газ сплачено в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені. Також у відзиві на позов відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства.

На підставі ст. 77 ГПК України в призначених судових засіданнях 07.08.12р. та 11.09.12р., оголошувався перерив.

Ухвалою від 11.09.12р. відповідно до ст. 69 ГПК України розгляд справи продовжено до 03.10.12р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 02.10.12р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Продавець, Позивач) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" (далі - Покупець, Відповідач) 28.01.2011 року укладено договір № 14/96/11 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір) та додаткові угоди до даного Договору.

Відповідно до пункту 1.1. Договору та Додаткової угоди № 1 від 31.01.2011 р. до нього, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у період з 01 січні 2011 року по 31.12.2011 року імпортний природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити газ на умовах даного Договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими Споживачами. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору. Покупець не є кінцевим споживачем (п.1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору та Додаткової угоди № 1 від 31.01.2011 р. до нього, передбачено, що Продавець передає Покупцеві в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ в обсязі до 200 000 000 тис. куб.м.

Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 30.09.2011 р. п.2.1. Договору виклали в наступній редакції: Продавець передає Покупцеві у 2011 році природний газ в обсязі до 320 000 000 тис. куб.м.

В пункті 3.3. Договору зазначено, що Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку, яку після затвердження Продавцем до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії "Об'єднане диспетчерське управління" ДК "Укртрансгаз" для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки.

У відповідності до п.3.5. Договору кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються Продавцем і Покупцем. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість; акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно п.5.1. Договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 2 282,00 грн., без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ -20% - 456,40 грн., ціна газу разом з ПДВ -2 738,40 грн.

У відповідності до п.5.2. Договору до ціни газу, визначеної у пункту 5.1 цього Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того ПДВ -20% - 46,80 грн., разом з ПДВ -280,80 грн. У разі поставки газу споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194, 90 грн., крім того ПДВ -20% - 38,98 грн., разом з ПДВ -233,88 грн.

У пункті 5.3. Договору передбачено, що ціна на газ, визначена відповідно до п. 5.1 та тарифи на послуги з транспортування газу, визначені відповідно до п. 5.2 цього Договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ та тарифів на послуги з транспортування газу, Сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок вартості спожитого газу.

В пункті 5.5. Договору зазначено, що загальна сума цього договору складається з вартості фактично переданого за цим договором газу та фактично наданих послуг з його транспортування.

Згідно п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.2. Договору в платіжних дорученнях "Покупець" повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

В пункті 11.1. Договору та Додатковій угоді № 1 від 31.01.2011 р. до нього зазначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між Сторонами до договору було укладено:

- додаткову угоду № 2 від 05.04.2011 року;

- додаткову угоду № 3 від 27.07.2011 року;

- додаткову угоду № 4 від 31.08.2011 року;

- додаткову угоду № 6 від 30.09.2011 року;

- додаткову угоду № 6 від 11.10.2011 року;

- додаткову угоду № 7 від 11.10.2011 року;

- додаткову угоду № 8 від 29.11.2011 року.

Вказані додаткові угоди укладались Сторонами стосовно зміни ціни на природний газ.

Як слідує з матеріалів справи, Позивач протягом січня-жовтня 2011 року здійснив поставку природного газу відповідачу згідно актів приймання-передачі природного газу (т. 1 а.с. 44-61) 138 648,723 тис.куб.м. на загальну суму 667 736 807,35 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 28.04.2012 року заборгованість за договором за використаний газ відсутня, але відповідачем було допущене неналежне виконання договірних зобов'язань, зазначених у п.6.1 Договору, а саме - було допущено прострочення термінів оплати за поставлений природний газ за період з січня 2011р. по березень 2012р.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено постачання відповідачу природного газу лише за січень 2011р. -жовтень 2011р. включно (т. 1 а.с. 44-61).

В розрахунках же заборгованості позивачем зазначено й суми, які відповідачу слід було сплатити за поставлений газ у лютому 2012р. на суму 90 227 843, 38грн.та у березні 2012р. -122 074 772, 94 грн. (т.1 а.с.65 -67, т.2., а.с.1,2).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи викладене, та ненадання позивачем доказів в підтвердження .поставки відповідачу газу за лютий - березень 2012р. суд приходить до висновку, що нарахування слід проводити за період поставки газу з січня 2011р. по жовтень 2011р.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін". А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної оплати за переданий природний газ, позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 15.02.2011 року по 28.04.2012 року в сумі 4 417 206,23 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про невірний строк щодо нарахування пені, застосований позивачем.

Відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, з врахуванням викладеного, у даному випадку строк нарахування пені починається з 15. числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. Договору).

Суд вважає необхідним зазначити, що неодноразово, у зв'язку з невірним розрахунком суми позову, суд зобов'язував позивача здійснити перерахунок суми позову, для чого двічі відкладав розгляд справи.

Однак, позивач надав лише розгорнутий розрахунок інфляційних втрат, який здійснено невірно, як і розрахунок суми пені та 3% річних.

Здійснивши перевірку розрахунку суми пені, наданого позивачем, допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", суд встановив, що до стягнення підлягає 2 614 730,24 грн. пені за період з 15.07.2011р. по 29.02.12р.

Відповідач у відзиві на позов посилаючись на важке фінансове становище та на те, що основний борг сплачено ним до звернення з позовом, просить відмовити у стягненні пені.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як зазначається у листі ВАСУ від 24 січня 1997 р. № 01-8/23 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів», тяжкий з фінансовий стан боржника відповідно до законодавства (ч. 2 ст. 205 ЦК УРСР, чинного на той час) не може розглядатися як підстава для зменшення неустойки. При зменшенні неустойки судом до уваги може братися незначність прострочення виконання зобов'язання, перевищення розміру штрафних санкцій над сумою заборгованості, будь-яка нерозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

Частиною з ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи, що підприємство Відповідача не є прибутковою організацією, приймаючи до уваги, що розрахунок відповідачем за спожитий природний газ здійснено у повному обсязі, а прострочення оплат є незначним, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 90 % і стягнути з відповідача 10% пені в розмірі 261 473,02 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 4 155 733,21 грн. грн. слід відмовити.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних втрат здійснено невірно, оскільки нарахування проведено як за період прострочення оплати, так і за період, коли прострочення оплати у відповідача ще не виникло. Крім того, позивач при здійсненні розрахунку до суми прострочення оплати за попередній місяць додавав ще й суму нарахованих інфляційних втрат за попередній місяць, тобто, сума на яку в кожному наступному місяці позивачем проводилося нарахування інфляційних втрат містить в собі крім основного боргу ще й суму інфляційних втрат за попередній місяць, що не передбачено діючим законодавством.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції за період з вересня 2011р. по лютий 2012р. включно встановлено, що до стягнення підлягають у сумі 345 693,77 грн.

В частині стягнення 901 659,91 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Перевіривши нарахування 3% річних за період прострочення платежу з 15.02.2011р. по 29.02.2012р. судом встановлено, що до стягнення підлягають до стягнення 530 576,96 грн.

В частині стягнення 327 731,00 грн. 3% річних слід відмовити, як невірно розрахованих.

Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі пені - 261 473,02 грн., інфляційні втрати - 345 693,77 грн., 3% річних - 530 576,96 грн.

В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати у справі слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Крім того, суд зазначає, що у зв'язку з проведенням 07.04.2011 р. державної реєстрації змін до установчих документів, змінено назву Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" на назву Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" та затверджено статут підприємства у новій редакції (т.2 а.с 7-10).

Відповідно до ст. 59 ч.5 Господарського кодексу України, у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду право відношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

За викладених обставин, згідно ст.25 ГПК України Відповідача - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" слід замінити на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз".

Керуючись ст.ст. 1, 25, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Змінити відповідача - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз".

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20262860, п/р 26000060007314 в КБ „ПриватБанк", МФО 305299) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720) пеню в розмірі 261 473,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 345 693,77 грн., 3% річних в розмірі 530 576,96 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 34 455,80 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 03.10.2012р.