Ухвала суду № 26263261, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2012 р. м. Київ К-802/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Малюга Ю.В.,

за участю:

представника відповідача - Міхно М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року

у справі № 2-а-13165/09/0570

за позовом Дочірнього підприємства «Інгаз»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Інгаз»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя (далі -відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182344/3 від 20 травня 2009 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя № 0000182344/3 від 20 травня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Інгаз»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу ДП «Інгаз», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року -без змін.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про заміну ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя її правонаступником -Маріупольською ОДПІ Донецької області ДПС, що підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 714572 від 14 березня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя її правонаступником -Маріупольською ОДПІ Донецької області ДПС.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Жовтнева МДПІ м. Маріуполя провела позапланову невиїзну перевірку ДП «Інгаз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року та січень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 липня 2007 року по 31 жовтня 2007 року та з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 3200/23-4/14361569 від 21 листопада 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпунктів «а», «б»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 100000,00 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2007 року -16667,00 грн., за вересень 2007 року - 25000,00 грн., за жовтень 2007 року -16667,00 грн., за листопад 2007 року -33333,00 грн. та за січень 2008 року -8333,00 грн.; занижено податок на додану вартість на суму 17897,00 грн.; занижено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень, вересень, жовтень та листопад 2007 року та січень 2008 року на загальну суму 100000,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки безпосередній контрагент позивача -ПП «Теплий дім» не є виробником матеріалів для монтажу котельної для ДП «Інгаз», постачальниками продукції є ТОВ «Вісла-Луганськ», яке за юридичною адресою не знаходиться, та ТОВ «Ультраторг», яке зняте з податкового обліку 07 лютого 2008 року та свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано 31 січня 2008 року. Тобто, у другій ланці постачання не встановлено факту сплати податку на додану вартість до державного бюджету. У зв'язку з тим, що на момент перевірки вже було відшкодовано 17897,00 грн. податку на додану вартість за період з серпня по листопад 2007 року та за січень 2008 року, вказана сума підлягає сплаті до бюджету.

20 травня 2009 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на підставі акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000182344/3, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ДП «Інгаз»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 100000,00 грн., у тому числі: за серпень 2007 року -16667,00 грн., за вересень 2007 року -25000,00 грн., за жовтень 2007 року -16667,00 грн., за листопад 2007 року -33333,00 грн. та за січень 2008 року -8333,00 грн., визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17897,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8950,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, що перевірялися, на загальну суму 100000,00 грн., а також визначення позивачу податкового зобов'язання у сумі 17897,00 грн. і суми штрафних (фінансових) санкцій 8950,00 грн. є безпідставним, оскільки ДП «Інгаз»правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента -ПП «Теплий дім», яке сплатило податок на додану вартість до бюджету, а несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій та знайшло своє відображення у акті перевірки, ДП «Інгаз»мало господарські відносини з ПП «Теплий дім»на підставі господарських угод від 07 жовтня 2005 року № 27 про виконання проектної документації автономної котельні, від 30 грудня 2006 року про виконання проекту зовнішнього газопостачання котельної, від 25 липня 2007 року про постачання монтажно-пускового налагодження котельного обладнання автономної котельні зовнішнього газопроводу східного промвузла.

Судами також було встановлено, що у акті перевірки було зафіксовано фактичне виконання контрагентом позивача всіх проектних та відвантажувальних робіт, що підтверджується видатковими та податковими накладними, а актами виконаних робіт. В свою чергу, позивач повністю розрахувався з ПП «Теплий дім»за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями.

На підставі податкових накладних, виписаних ПП «Теплий дім», позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідних податкових періодах, зокрема: за липень 2007 року -21566,37 грн., за серпень 2007 року -25000,00 грн., за вересень 2007 року -16666,00 грн., за жовтень 2007 року -33333,00 грн., за грудень 2007 року - 8333,33 грн.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, а також визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна