Постанова № 26262593, 25.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2012 р. № 2а- 9681/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання -Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Малахової Н.В.,

представника відповідача - Токар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ТП Мегатранс"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "ТП Мегатранс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000302228 від 30.07.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 35458,75 грн., з яких за основним платежем - 28367 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 7091,75 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви та додаткових пояснень до адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000302228 від 30.07.2012 р. є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби на підставі направлення на перевірку від 12.07.2012 року №384, згідно з п. 20.1 ст.20, п.75.1 абз.1 пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, абз.9 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу від 12.07.2012 року № 445, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "ТП Мегатранс" з питань перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість за січень 2012 року, за результатами якої складений акт №610/22-204/37180335 від 26.07.2012 р.

Відповідно до висновків акту перевірки №610/22-204/37180335 від 26.07.2012 р., були встановлені наступні порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198, абз. «і»п.201.1 ст.201, абз. «2», абз. «9»п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість по сплаті до бюджету суму в розмірі 28367 грн., а саме за січень 2012 року на загальну суму 28367 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Лозівською ОДПІ Харківської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012 р. №0000302228, яким збільшено ПП "ТП Мегатранс" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 35458,75 грн., з яких за основним платежем на суму 28367,0 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 7091,75 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії і відображених в акті №610/22-204/37180335 від 26.07.2012 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

В акті перевірки та в наказі на проведення перевірки підприємства позивача вказано, що перевірка проводилась на підставі положення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в якій відображено, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

На аркуші п'ять акту перевірки вказано, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2012р. зареєстрована 20.02.2012р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних отримано податковим органом 20.02.2012р., висновок начальника податкового органу відповідача щодо виявлених розбіжностей датований 04.05.2012р. (а.с.97), доповідна записка датована 12.07.2012р. (а.а.121), а перевірка проведена, згодом, а саме 26.07.2012р. Вказані відомості підтверджують, що з моменту подання податкової звітності підприємством позивача та до моменту перевірки цих відомостей збоку податкового органу пройшло більш ніж 5 місяців.

Судом встановлено, що між ПП «ТП Мегатранс»(Покупець) та ТОВ «Реалтранс Груп»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №25/01/12-01 від 25.01.2012р. на придбання дизельного палива. Договір підписаній директорами підприємств та скріплений печатками.

На виконання умов договору у січні 2012року ТОВ «Реалтранс Груп»продало підприємству дизельного палива на суму 170200,0 грн. у т.ч. ПДВ - 28366,67грн.

Продавцем товару були виписані видаткові накладні: РН-2501-01 від 25.01.2012р. на суму 56120,0грн., РН-2601-01 від 26.01.2012р. на суму 57040,0грн. та РН-2701-01 від 27.01.2012р. на суму 57040,0грн.

Також ТОВ «Реалтранс Груп»виписало податкові накладні: №5 від 25.01.2012р. на суму 56120,0грн. (у т.ч. ПДВ 9353,33грн), №7 від 26.01.2012р. на суму 57040,0грн. (у т.ч. ПДВ 9506,67грн.) та №9 від 27.01.2012р. на суму 57040,0грн. (у т.ч. ПДВ 9506,67грн.).

Придбане дизельне пальне було сертифіковане сертифікатами відповідності, які надані представником позивача до матеріалів справи.

Транспортування дизельного пального відбулося орендованим автотранспортом ПП «ТП Мегатранс», що підтверджується товарно-транспортними накладними: серія 01ААТ №077560 від 25.01.12р., серія 01ААТ №077561 від 26.01.12р. та серія 01ААТ №077564 від 27.01.12р.

Грошові кошти за товар були перераховані через розрахунковий рахунок підприємства, що підтверджується випискою по банківському рахунку та платіжними дорученнями.

Факт отримання дизельного палива від ТОВ «Реалтранс Груп»було відображено за даними бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Придбане дизельне паливо було використане ПП «ТП Мегатранс»у власній господарської діяльності. Так, основним видом діяльності позивача (що також відображене на стор. 2,3 акту перевірки) є організація перевезення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Для здійснення зазначеної господарської діяльності позивач орендує вантажні транспортні засоби на підставі нотаріально посвідчених договорів оренди (які відображені на стор. 4 акту перевірки).

Пальне яке придбавалося у ТОВ «Реалтранс Груп»було використане для заправки транспортних засобів які безпосередньо здійснювали вантажні перевезення в рамках господарської діяльності позивача, що підтверджується актом списання пального.

Оцінивши згаданий правочин по взаємовідносинам ПП «ТП МЕГАТРАНС»з ТОВ «Реалтранс Групп»за правилами ст.86 КАС України, суд звертає увагу на те, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд звертає увагу на те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

В акті перевірки №610/22-204/37180335 від 26.07.2012 р. вказано, що відповідно до абз. 9 п. 201.10 ст. 201 розділу V ПКУ покупець - ПП «ТП Мегатранс», код 37180335, не має права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість січня 2012р. по податковим накладним отриманим від продавця - ПП «Реалтранс Груп», код 37903438, іпн. 379034305621 (податкова накладна від 25.01.2012 р. №5 на суму 56120,0 грн., ПДВ - 9353,33 грн., податкова накладна від 26.01.2012 р. №7 на суму 57040,0 грн., ПДВ - 9506,67 грн., податкова накладна від 27.01.2012 р. №9 на суму 57040,0 грн., ПДВ - 9506,67 грн.), які в порушення абз. «2»п.201.10 ст.201 розділу V ПКУ надані покупцю ПП «ТП Мегатранс»без реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На думку перевіряючих, в порушення п. 198.6 ст. 198 розділу V ПКУ підприємством ПП «ТП Мегатранс», код 37180335, в січні 2012 року неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку за податковими накладними постачальника - ПП «Реалтранс Груп», код 37903438, іпн. 379034305621, на загальну суму ПДВ - 28366,67 грн. за вищевказаними податковими накладними. Згідно вищенаведеного, ПП «ТП Мегатранс», код 37180335, в податковій декларації з ПДВ, в порушення п. 44.1 ст. 44 , п. 198.6 ст. 198, абз. «і»п.201.1 ст.201 абз. «2», абз. «9»п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2012 року на загальну суму 28367,0 грн.

В акті перевірки вказано, що у вищевказаних податкових накладних на придбання дизельного палива не зазначений код товару за УКТ ЗЕД, чим порушено абз. «і»ст.201.1 Податкового кодексу України, стосовно порядку заповнення податкових накладних.

Щодо порушення контрагентом позивача ПП «Реалтранс Груп»абз. «2»п.201.10 ст.201 розділу V ПКУ, а саме надання податкових накладних ПП «ТП Мегатранс»без реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та абз. «і»ст.201.1 Податкового кодексу України щодо не зазначення коду товару за УКТ ЗЕД, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1. Порядку заповнення податкової накладної затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу.

Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "Х").

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п.п 12.3 п 12 Порядку заповнення податкової накладної затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме, зокрема, у графу 4 - код товару згідно з УКТ ЗЕД. Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України на всіх етапах постачання таких товарів/послуг.

Абзацом «і»ст.201.1 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

Представником податкового органу надані до матеріалів справи податкові накладні №5 від 25.01.2012р. на суму 56120,0грн. (у т.ч. ПДВ 9353,33грн), №7 від 26.01.2012р. на суму 57040,0грн. (у т.ч. ПДВ 9506,67грн.) та №9 від 27.01.2012р. на суму 57040,0грн. (у т.ч. ПДВ 9506,67грн.), при цьому у верхній лівій частині вказаних накладних відсутні відповідні відмітки реєстрації накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (без помітки "Х") та не зазначення коду товару за УКТ ЗЕД.

З наданих усних пояснень представника позивача та письмових доказів, судом встановлено, що ТОВ «Реалтранс Групп»повідомило позивача Листом від 30.01.12р. №12\01, що у податкових накладних помилково не був вказаний код товару відповідно УКТ ЗЕД, та надали податкові накладні з зазначенням коду товару згідно УКТ ЗЕД. Також підприємство повідомило, що вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та надалі копії квитанцій №2 які свідчать про реєстрацію накладних в електронній базі даних. Представник позивача також пояснив суду, що оригінали невірних податкових накладних повернуті на адресу контрагента ще в січні місяці, натомість отримані вірні накладні, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, та на підставі яких сформований податковий кредит.

Представником позивача до матеріалів справи надані податкові накладні №5 від 25.01.2012р. на суму 56120,0грн. (у т.ч. ПДВ 9353,33грн), №7 від 26.01.2012р. на суму 57040,0грн. (у т.ч. ПДВ 9506,67грн.) та №9 від 27.01.2012р. на суму 57040,0грн. (у т.ч. ПДВ 9506,67грн.) з відповідними відмітками реєстрації накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (з поміткою "Х") та з зазначенням коду товару за УКТ ЗЕД.

Представником позивача пояснено, що вказані накладні з порушенням їх заповнення були надані до податкового органу помилково, наданні копії тих податкових накладних, які були наданні контрагентом позивача з не повним їх заповненням, оскільки копії всіх документів зберігаються на підприємстві позивача.

Представником позивача також надані квитанції №2 про прийняття податковим органом податкових накладних виписаних ТОВ «Реалтранс Групп»№5 від 25.01.2012р., №7 від 26.01.2012р. та №9 від 27.01.2012р. у Єдиному реєстрі податкових накладних у текстовому форматі.

Відповідно до п.8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

В вказаних квитанціях податковим органом не вказана дата та час прийняття податкових накладних, що не є підставою для суду вважати вказані письмові докази неналежними доказами надання контрагентом позивача до податкового органу податкових накладних та реєстрації їх в Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки вказані квитанції складаються і видаються податковими органами, зміст яких не залежить від дій контрагента позивача.

Отже, контрагентом позивача - ТОВ «Реалтранс Групп», надані позивачу податкові накладні №5 від 25.01.2012р., №7 від 26.01.2012р. та №9 від 27.01.2012р., які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями, та з зазначенням коду товару за УКТ ЗЕД.

Крім того, вказані податкові накладні включенні до реєстру виданих та отриманих податкових накладних ПП «ТП МЕГАТРАНС», що підтверджується матеріалами справи.

Вказані накладні складенні відповідно до вимог Порядку заповнення податкової накладної затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, ст.201.1 Податкового кодексу України та зареєстровані належним чином відповідно до вимог Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеним між ними правочином.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, та не надано доказів не неприйняття податковим органом податкових накладних ТОВ «Реалтранс Групп»№5 від 25.01.2012р., №7 від 26.01.2012р. та №9 від 27.01.2012р. та доказів не включення їх до Єдиного реєстру податкових накладних.

Таким чином, зазначені операції між Приватним акціонерним товариством "ЕЛАКС" з ПП «ТП Мегатранс»здійснювалися належним чином, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані позивачем в підтвердження формування податкового кредиту відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Податковому кодексу України, виписані підприємствами, які станом на момент спірних правовідносин є платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено та представником відповідача не спростовано.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Необхідно звернути увагу на те, що податковий орган не довів суду, що саме на підставі невірних податкових накладних сформований податковий кредит підприємства.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті №610/22-204/37180335 від 26.07.2012 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0000302228 від 30.07.2012 р. прийняте Лозівською ОДПІ Харківської області Державної податкової служби на підставі акту №610/22-204/37180335 від 26.07.2012 р. підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ТП Мегатранс" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000302228 від 30.07.2012 р. Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 35458,75 грн. (тридцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень 75 копійок), з яких за основним платежем - 28367,0 грн. (двадцять вісім тисяч триста шістдесят сім гривень 00 копійок), за штрафними (фінансовими санкціями) 7091,75 грн. (сім тисяч дев'яноста одна гривня 75 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ТП Мегатранс" (код ЄДРПОУ 37180335) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 354.60 грн. (триста п'ятдесят чотири гривні 60 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01 жовтня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко