Постанова № 26262580, 26.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 вересня 2012 р. № 2-а- 8579/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцов М.В.,

за участю: представника позивача -Караульна Ю.Л.,

представника відповідача - Тетянчук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-будсервіс" до Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків-Будсервіс» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012р. № 003102305.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44418,0 грн., в тому числі за основним платежем - 44417,0 грн. та за штрафними санкціями - 1,0 грн.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що 12.03.2012р. фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Сатур-Сю», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки від 12.03.2012 року № 118/2305/32678084 (а.с. 29-38), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Харків-Будсервис» податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 44 416,67 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0003102305 (а.с.27), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у розмірі 44 418,00 грн. у тому числі за основним платежем - 44 418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що згідно довідки ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС від 09.09.12р. № 4934/18-009 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сатур-СЮ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.11р. по 30.06.11р.» встановлено неможливість здійснення ТОВ «Сатур-СЮ» господарської діяльності та відсутність належного документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. при цьому ДПІ в Московському районі м. Харкова враховано зібрану інформацію, згідно якої у ТОВ «Сатур-СЮ» відсутні власні основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби, необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності.

Проте суд з такими висновками не погоджується та зауважує, що 01.06.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Сатур-СЮ» (Виконавець) укладено договір № 340 (а.с. 47-48), відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надавати, а Замовник використовувати автотранспортні засоби по виклику або заявці для службових та виробничих поїздок згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов вищевказаного договору складений акт виконаних робіт від 17.06.2011 р. № 170604 та акт виконаних робіт від 30.06.2011 р. № 300604.

Крім того, ТОВ «Сатур-СЮ» виписано на адресу позивача податкову накладну від 17.06.2011 року № 1704 на загальну суму 128 700,00 грн. в т.ч. ПДВ - 21 450,0 грн. та податкову накладну від 30.06.2011 року № 3005 на загальну суму 137 800,00 грн. в т.ч. ПДВ-22 966,67 грн.

Позивачем до суду надано копію зазначеного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано обома сторонами та скріплено їх печатками. Також надано копії належним чином документально оформлених податкових накладних. Наявність зазначених документів відповідачем у справі не заперечується.

На підтвердження фактичного виконання договору позивачем до суду надано копії актів виконаних робіт : від 30.06.2011р. № 300604 (а.с.51) та від 17.06.2011р. № 170604 (а.с. 54).

На підставі наведених доказів судом встановлено, що фактичні господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Сатур-СЮ» мали місце, позивачем отримано від контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю суму виконаних робіт, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Наявність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують взаємовідносини сторін (договору, видаткових та податкових накладних, актів, розрахункових документів) посадові особи, які проводили перевірку не заперечували. Також відповідач не мав жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, до належності складання (оформлення) первинних документів за зазначеними вище правочинами.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

В даній справі вимоги зазначеного правового акту сторонами правочинів дотримано. У суду підстав для сумнівів в належному оформленні вказаних документів не виникає.

В зв'язку з наведеним непереконливими суд вважає висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, позивачем в даній справі додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від контрагентів належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання.

Судом встановлено, що єдиною підставою твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року в результаті порушення приписів чинного законодавства стали висновки щодо неможливості реального здійснення господарських операцій у червні 2011 року контрагентом позивача - ТОВ «Сатур-СЮ». Проте з цим погодитися не можна, оскільки порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків за умови дотримання ним вимог законодавства. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення, що вчинені підприємствами-контрагентами

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Будсервіс» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.03.2012р. № 003102305.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Будсервіс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 445,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 28 вересня 2012 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова