Постанова № 26262313, 17.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 р. м. Львів № 2а-1648/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Цицик Н.Я., представників позивача Черньової Н.Й., Масюк О.З., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свічадо»до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свічадо»(далі -ТОВ «Свічадо») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006741530 від 05.10.2011 року в частині застосування штрафної санкції в розмірі 340 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0010410530 від 23.12.2011 року. Позивач пояснив, що для обігріву своїх приміщень дійсно використовує газовий котел, але його потужність становить 24 КВт (не перевищує 50 МВт), тому дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу для експлуатації такого котла, на його думку, не потрібно. Зважаючи на те, що у підприємства немає такого дозволу, то з аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що експлуатація такого котла не є підставою для нарахування та сплати екологічного податку за викиди забруднюючих атмосферне повітря речовини. Оскільки відсутній об'єкт оподаткування екологічним податком, то висновок податкового органу про порушення вимог підп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України є помилковим і ґрунтується на недостовірних відомостях. Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 17.04.2012 року наступного змісту. У результаті камеральної перевірки ТОВ «Видавництво «Свічадо»з'ясувалось, що підприємство є споживачем природного газу та експлуатує газовий котел для опалення виробничих приміщень. Оскільки експлуатація котла пов'язана з підприємницькою діяльністю позивача, то підприємство відповідно до п. 240.1 статті 240 Податкового кодексу України є платником екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Всупереч вимог підп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України ТОВ «Видавництво «Свічадо»не подало податковому органу за місцем реєстрації податкових декларацій по екологічному податку за І та ІІ квартал 2011 року, у зв'язку з чим й було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідив письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення сторін і встановив наступні обставини справи:

ТОВ «Видавництво «Свічадо»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради, про що отримало відповідне свідоцтво серії А00 № 375244.

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова провела камеральну перевірку ТОВ «Видавництво «Свічадо», за наслідками якої склала акт № 152/153/32327940 від 04.10.2011 року (далі -акт перевірки від 04.10.2011 року, а.с. 10).

В акті перевірки від 04.10.2011 року зазначено, що товариство не подало податкових декларацій по екологічному податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за І та ІІ квартали 2011 року, що є порушенням вимог підп. 49.18.2 п. 49.18 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України. З висновками акта від 04.10.2011 року позивач не погоджується, про що зазначено під текстом того ж акта.

На підставі висновків акта перевірки від 04.10.2011 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0006741530 від 05.20.2011 року, відповідно до якого до ТОВ «Видавництво «Свічадо»застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1190,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням позивач подав скаргу до ДПА у Львівській області. За наслідками розгляду первинної скарги платника ДПА у Львівській області прийняла рішення від 23.12.2011року (а.с. 12-14), відповідно до якого спірне рішення було скасовано в частині 850,00 грн., а в іншій частині -залишене без змін. З урахуванням цього рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесла ще одне податкове повідомлення-рішення № 0010411530 від 23.12.2011 року, відповідно до якого сума штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача, становить 340,00 грн. Усі згадані вище рішення позивач оскаржив до ДПА України на, але остання залишила таку скаргу без задоволення. Оскільки процедура адміністративного оскарження завершилась, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір суд керувався наступними нормами законодавства:

Відповідно до підпункту 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України (далі -ПК України) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Об'єктом та базою оподаткування у такому випадку, згідно з підп. 242.1.1 пункту 241.1 статті 241 ПК України, є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Стаціонарним джерелом забруднення, відповідно до підп. 14.1.230. пункту 14.1 статті 14 ПК України, є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Відповідно до пункту 250.1.статті 250 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Згідно з підп. 250.2.1 пункту 250.1 статті 250 ПК України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

У пункті 250.3. статті 250 ПК України зазначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації до 1 грудня року, що передує звітному, подають до органів державної податкової служби переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися.

У статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок. Відповідно до статті 11 цього ж Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабміну України від 13.03.2002 року № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Відповідно до наказу Мінприроди України № 108 від 09.03.2006 року «Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців» усі об'єкти, для яких розробляються документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розподіляються на три групи і для кожної з них передбачено відповідний перелік документів для отримання дозволу (п. 1.6 Інструкції). Об'єкт, який у своїй діяльності використовує позивач, належить до третьої групи, оскільки його потужність становить менше 50 МВт і не перебуває на державному обліку.

ТОВ «Видавництво «Свічадо»є суб'єктом господарювання, яке у своїй господарській діяльності використовує газовий котел «ТЕМР 25 Р»потужністю 26,5 КВт для обігріву приміщення магазину по вул. Лисенка, 2 у м. Львові. Відповідно до Інструкції по експлуатації цей котел під час експлуатації споживає природний газ та викидає в атмосферу продукти його згорання, в т.ч. 13 мг/м3 СО та 157 мг/м3 NO. Факт введення в експлуатацію системи газопостачання та газового обладнання підтвердило ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»у довідці від 18.08.2012 року за № 10-02/12 (а.с. 93) і з цього приводу спору не виникло.

У даному випадку позивач заперечує свій обов'язок нараховувати та сплачувати екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та, відповідно, подавати в установленому порядку податкову звітність за цим видом платежу.

При прийнятті рішення суд виходить з наступних мотивів:

Газовий котел, який використовує в господарській діяльності позивач, в розумінні норм Податкового кодексу України є стаціонарним джерелом забруднення. Слід зауважити, що обов'язковою передумовою для використання стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря -незалежно від потужності того чи іншого устаткування, яке здійснює викиди забруднюючих речовин, є отримання відповідного дозволу, проте, наявність/відсутність такого дозволу не впливає на обов'язок підприємства подавати звітність, нараховувати та сплачувати екологічний податок.

Правове регулювання відносини у сфері охорони атмосферного повітря має на меті збереження та відновлення його природного стану, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. Для цього згаданим вище Законом України «Про охорону атмосферного повітря»визначено правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря, а прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами визначено низку технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин залежно від типу обладнання.

Відносини у сфері оподаткування регулює Податковий кодекс України, який передбачає, що необхідною умовою, яка визначає належність підприємства до категорії платників екологічного податку, є сам факт використання стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря під час провадження, у даному випадку, підприємницької діяльності і лише від обсягів та видів забруднюючих речовин, які виділяються при спаленні певного виду палива, залежить розмір такого податку.

Тому доводи ТОВ «Видавництво «Свічадо»про відсутність у нього дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелом забруднення не заперечують того факту, що обладнання, яке товариство використовує для опалення своїх приміщень, виділяє забруднюючі атмосферне повітря речовини та є стаціонарним джерелом забруднення. Відтак, суд погоджується з доводами податкового органу по те, що обсяг таких забруднюючих речовин підлягає оподаткуванню екологічним податком, а позивач, як платник такого податку, зобов'язаний по завершенні кожного кварталу самостійно подавати податковому органу декларації за цим видом платежу та своєчасно сплачувати цей податок.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведене вище суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0006741530 від 05.10.2011 року -в частині застосування штрафної санкції в розмірі 340 грн., та № 0010410530 від 23.12.2011 року відповідають вимогам до рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною 3 статті 2 КАС України та не порушують прав позивача. Тому достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення позову ТОВ «Видавництво «Свічадо»немає.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України судові витрати у виді судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2012 року.

Суддя Москаль Р.М.