Постанова № 26262061, 26.03.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 березня 2012 року Справа № 1170/2а-566/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 15-30 год. адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Лідер-ІН»,

до відповідача: Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області (Добровеличківське відділення),

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання -Полудня Є.О.,

представників:

позивача - Поліщук А.І.

відповідача -не з'явився,

Приватне підприємство «Лідер-ІН»звернулося з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області (Добровеличківське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000352310 від 26.09.2011 р., яким ПП «Лідер-ІН»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 584,00 грн. -основного платежу та 896,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промагролізинг», а товарно-транспортні накладні носять додатковий характер і дають можливість прослідкувати хід товару від продавця до покупця та не можуть, на думку позивача, впливати на наявність чи відсутність податкового кредиту з ПДВ.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.59).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 26.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 30.03.2012 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 01.09.2011 р. по 07.09.2011 р. посадовою особою Новоукраїнської МДПІ на підставі наказу Новоукраїнської МДПІ від 25.08.2011 р. №1738 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Лідер-ІН»з питань дотримання вмог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агрохолдінг 2009», ТОВ «Тайпей», ПП «БВП-Буд», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ТОВ «Сінергія-С», ТОВ «Кронк МСК», ПП «Протосс», ТОВ «Міксбуд», ТОВ «Автодорінвест», ТОВ «Веркона Плюс», ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ПП «Крауз Ко», ТОВ «Промінь Л», ТОВ «Промагролізинг», ТОВ «Дженерал Інвест», ТОВ «Рамен-Трейд», ПП «Олбудінвест», ТОВ «Будпромкомплект М», ТОВ «Меттех Україна», ТОВ «Артеміда Київ», ТОВ «Агро-Трейд Інвест»за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2011 р., за наслідками якої складено акт №291/2310/33360617 від 14.09.2011 р., де висновками, зокрема, є порушення, на думку відповідача, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 584, в тому числі за березень 2009 року на 1 792,00 грн. та за квітень 2009 року на 1 792,00 грн. (а.с.9-22).

На підставі акту перевірки Новоукраїнською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000352310 від 26.09.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 584,00 грн. -основного платежу та 896,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). (а.с.23).

Судом встановлено, що позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість:

- за березень 2009 р. задекларовано податковий кредит в сумі 34 526,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 1 791,67 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Промагролізинг»за податковою накладною №64 від 11.03.2009 р. (а.с.27, 29, 69-70);

- за квітень 2009 р. задекларовано податковий кредит в розмірі 35 020,00 грн., до складу якого включено зокрема, ПДВ у сумі 1 791,67 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Промагролізинг»за податковою накладною №89 від 08.04.2009 р. (а.с.28, 30, 71-72).

Як встановлено в судовому засіданні, до складу задекларованого позивачем податкового кредиту з ПДВ позивачем віднесено податок на додану вартість в загальній сумі 3 583,34 грн. з операцій по придбанню у ТОВ «Промагролізинг»двох блокпунктів 10,5.

Згідно видаткових накладних №ПА-0000064 від 12.03.2009 р. та №ПА-0000089 від 08.04.2009 року ТОВ «Промагролізинг»передало позивачу блокпункти-10,5 (а.с.25, 26).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ «Промагролізинг»в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №122 від 10.03.2009 р. та №158 від 06.04.2009 р. і банківськими виписками (а.с.31, 32). ТОВ «Промагролізинг»видано позивачу податкові накладні №64 від 11.03.2009 р. та №89 від 08.04.2009 р. (а.с.27, 28).

Відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарськими операціями, які здійснені на підставі нікчемних правочинів з ТОВ «Промагролізинг», без мети реального настання правових наслідків, так як податковим органом в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

Придбаний товар оприбутковано ПП «Лідер-ІН», при цьому позивачем до суду надано докази проведення придбаного товару у ТОВ «Промагролізинг»в бухгалтерському обліку (а.с.75-77).

В силу приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення у позивача права на податковий кредит), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу зазначених норм суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

У відповідності до п.3.2 Статуту ПП «Лідер-ІН»основними видами діяльності товариства є, зокрема, вирощування зернових, технічних та інших культур, оптова і роздрібна торгівля паливом (а.с.61-68).

Позивачем до суду надано акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, відповідно до змісту яких здійснювалося прийняття придбаних блокпунктів -10,5 (металевих конструкцій для заправки автомобілів) та їх переміщення по підприємству (а.с.76-77).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що блокпункти придбані у ТОВ «Промагролізинг»використовуються у господарській діяльності позивача та передані в експлуатацію як основний засіб, що відповідачем не спростовано (а.с.75-79).

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ «Промагролізинг»на момент виписки податкових накладних, було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно абз.11 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту з операцій по придбанню у ТОВ «Промагролізинг»блокпунктів стали висновки Новоукраїнської МДПІ про вчинення «Лідер-ІН»правочинів з ТОВ «Промагролізинг», які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Окрім цього, Новоукраїнська МДПІ під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ТОВ «Промагролізинг»є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки податкового органу в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд доходить висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промагролізинг»згідно договору купівлі-продажу, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352310 від 26 вересня 2011 року підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352310 від 26 вересня 2011 року, винесене Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області, яким Приватному підприємству «Лідер-ІН»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 584,00 грн. - основного платежу та 896,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан