Рішення № 26260042, 17.08.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-4399/12

№2609/15746/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зінченко С.В.

при секретарі Шевчук Я. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 500 гривень щомісячно, на кожну дитину до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років та ОСОБА_3 повноліття та стягнути з відповідача суму додаткових витрат по оплаті навчання ОСОБА_4 за період з 01.09.2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 8000,00 гривень, також стягнути з відповідача ? частину витрат по оплаті за навчання ОСОБА_4, яка буде проведена за період навчання з серпня 2012 року до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_4 двадцяти три річного віку.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 23 травня 1992 року по 13 січня 2011 року, під час якого в них народилися сини -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позові та просила про їх задоволення в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, про причини неявки, що можуть бути визнані судом поважними не повідомив, що свідчить про його небажання приймати участь у розгляді справи.

За таких обставин та за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до вимог ст. ст. 180, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»обов'язок щодо утримання повнолітніх дочки, сина виникає за умови їх потреби у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням. Потреба в матеріальній допомозі має бути пов'язаною з навчанням. Про наявність потреби в матеріальній допомозі можуть свідчити навчання на платній основі, необхідність забезпечення житлом за місцем навчання тощо. Докази на підтвердження зазначеної обставини надаються суду заінтересованою стороною.

Частиною 3 вказаної вище статті встановлено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до вимог статей 180, 182, 183, 184, 191 СК України, батьки зобов'язанні утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Судом встановлено, що повнолітній ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2, відповідача у справі, що підтверджується наявними в справі доказами.

Також встановлено, що ОСОБА_4 є студентом 4 курсу економічного факультету Київського економічного інституту менеджменту та навчається за контрактом і закінчує інститут 30.06.2013 року, що підтверджується відповідною довідкою (а. с. 9) та договором про навчання та підготовку фахівця з вищої освіти №Д-73/09 від 11.07.2011 року (а. с. 12), що наявні в матеріалах справи.

Крім того 08 січня 2001 року народився ОСОБА_3, батьками якої є позивач та відповідач, що підтверджується копією свідоцтва про народження, що є в матеріалах справи (а.с.6).

Як вбачається з пояснень позивача, сини проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні, в той час як відповідач належної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я дитини та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки і сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем ОСОБА_5 несе витрати по утриманню синів та самостійно оплачує навчання старшого сина, а тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб дітей, а саме: матеріальних витрат на оздоровлення, відпочинок, витрат на забезпечення життєдіяльності.

З обставин викладених в позові та наданих доказів вбачається, що між сторонами не було укладено договір про сплату аліментів та договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно між сторонами також не укладався, стягнень по іншим аліментним зобов'язанням відповідач немає.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання синів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 500,00 гривень щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним двадцяти три річного віку та на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 500,00 гривень щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.

Виходячи з наявних в матеріалі справи доказів, а саме копії квитанції № NOMW041112, вбачається що позивачем ОСОБА_1 було сплачену за навчання суму в розмірі 8000,00 гривень,

Враховуючи таке, суд вважає правильним стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрат по оплаті за навчання в розмірі 4000,00 гривень, оскільки Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»передбачено, що обов'язок по утриманню повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання покладається законом на кожного з батьків, матір і батька, рівною мірою.

В свою чергу, суд не вбачає за доцільне задовольнити вимоги позивача в частині стягнення витрат за навчання ОСОБА_4, які будуть проведені в майбутньому, оскільки відповідно до основних положень цивільного процесуального законодавства, звернення до суду повинно бути зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з цим визнання будь-якого права, яке на день звернення, до суду не є порушеним, або будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно ст.10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, довів суду їх переконливість, а також довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог. Відповідачем доводів позивача не спростовано.

Вiдповiдно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуєтъся на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослiдженнi наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність i взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до остаточного висновку про необхідність, законність та правильність часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 500 гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення ним двадцяти три річного віку, на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 500 гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного, починаючи з дня подачі позову до суду та до повноліття дитини та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті за навчання ОСОБА_4 в розмірі 4000,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

Також згідно частини 3 статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», статтями 10, 11, 60, 88, 174, 213-215, 224-226, 367 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статті 76, 180, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 червня 2012 року і до досягнення ним двадцяти три річного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 червня 2012 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті за навчання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Зінченко С.В.