Рішення № 2625910, 16.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.08 р. Справа № 04-05/34/56-63

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія” „Центренерго” м. Київ

До відповідача: Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення 296 771, 09 грн.

За участю представників:

від позивача: Кроль М.Б. – предст.за дов.,

від відповідача: Колягіна Т.Є. - предст.за дов.

СУТЬ СПОРУ

Відкрите акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія” „Центренерго” м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м. Донецьк про стягнення 296 771, 09 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на договір постачання вугільної продукції №436 від 06.12.2007р. з додатковими угодами та додатками до нього; акти приймання – передачі партії вугільної продукції з №№4-ДОН, 143-ДОН, 23-ДОН, 24-ДОН, 31-ДОН, 35-ДОН; претензію №08/1790 від 23.04.2008р.; відповідь на претензію №16/05-133 від 16.05.2008р.

У судовому засіданні 16.12.2008р. відповідач надав відзив на позов №12/15-342 від 15.12.2008р. та просить зменшити розмір штрафних санкцій до 4 500 грн., посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Позивач проти зменшення розміру штрафу заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладений договір постачання вугільної продукції №436 від 06.12.2007р. (далі по тексту – договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами, без протоколу розбіжностей.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договір є дійсним до 15.03.2008р. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що сторони на момент виникнення спірної суми перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору, постачальник (відповідач) зобов’язується передати (поставити) у власність покупця (позивач) вугільну продукцію (далі по тексту вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець зобов’язується прийняти та оплатити вугілля, що поставляється, відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.8 договору передбачено, що загальна кількість вугілля, що має бути поставлена складає 20 000 тн +/-5%.

Згідно п.1.9 договору, плановий графік постачання вугілля: грудень 2007р. – 10 000 тн., січень 2008р. – 5 000 тн., лютий 2008р. – 2 000 тн.

Ціна договору орієнтовно складає 7 440 000, 00 грн., у тому числі ПДВ – 1 240 000, 00 грн. Ціна 1 тн вугілля з базовими показниками якості, зазначеними в п.2.3 договору, становить 372, 00 грн., у тому числі ПДВ – 62, 00 грн. (п.п.2.1, 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що фактична ціна вугілля визначається з урахуванням знижок/надбавок на підставі фактичних показників відносно показників базової якості вугілля з такими показниками: марка – ГСШ (0-13), ДСШ (0-13), Аd% - 23, Wtr% - 8,9, Vdaf% - 38-45.

Відповідно до п.6.2 договору, у випадку непостачання або неповного постачання вугілля в строки, передбачені договором, постачальник сплачує покупцеві штрафну санкцію в розмірі 5 відсотків від вартості непоставленого вугілля і відшкодовує всі понесені покупцем збитки, завдані затримкою виконання Постачальником зобов’язань за цим договором.

Відповідно до матеріалів справи, у тому числі до зазначених вище актів приймання – передачі партії вугільної продукції, на виконання умов договору відповідач поставив позивачу 4 044, 565 тн вугілля.

У зв’язку з недопоставкою вугілля у кількості 15 955, 435 тн, позивач звернувся до відповідача з претензією №08/1790 від 23.04.2008р. про сплату штрафних санкцій у розмірі 5% від загальної вартості недопоставленого вугілля, тобто 296 771, 09 грн.

Відповіддю на претензію №16/05-133 від 16.05.2008р. відповідач не визнав претензію, посилаючись на те, що після укладання між сторонами договору №436, ціни на вугілля марок, вказаних у договорі значно зросли в галузі, що ускладнило та навіть унеможливило виконання умов договору ПП „Донвугілляпостачання”.

До теперішнього часу сума штрафних санкцій у розмірі 296 771, 09 грн. відповідачем не сплачена, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути її в примусовому порядку.

Згідно із ст.42 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт порушення відповідачем умов Договору щодо кількості вугілля, яке має бути поставлено позивачеві, обґрунтовано матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 218 зазначеного кодексу передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Разом з тим, частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У судовому засіданні 16.12.2008р. відповідач надав відзив на позов №12/15-342 від 15.12.2008р. та просить зменшити розмір штрафних санкцій до 4 500 грн., посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства. Позивач зазначене клопотання відповідача заперечив.

В обґрунтування відзиву, відповідач наддав суду листи №01/14-11 від 14.01.2008р., 01/25-20 від 25.01.2008р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2008р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2008р., лист №06-04/4846 від 28.10.2008р., договір постачання вугільної продукції №464 від 25.12.2007р. з додатками та додатковими угодами, зазначив про зменшення фінансування видатків компанії, про неможливість відвантажування вугілля, у зв’язку з чим виконання відповідачем договірних зобов’язань на користь позивача за даних обставин ускладнюється.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на обставини справи, те, що у відповідача на час розгляду справи спостерігається зменшення фінансування видатків компанії, а також враховуючи майновий стан та інтереси обох сторін, суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної суми штрафних санкцій до 4 500, 00 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у залишковій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були допущені порушення умов Договору, отже за даних обставин спір виник внаслідок його неправильних дій, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне судові витрати по справі покласти на відповідача.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст..129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 551, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 69, п.3 ст.83, ст..ст.82 – 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія” „Центренерго” м. Київ до Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м.Донецьк про стягнення 296 771, 09 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” (83055, м.Донецьк, бул.Шевченка, 3-б, ЄДРПОУ 30623185, МФО 334635, п/р 26007301793524 у філії ГУ ПІБ у м.Донецьку) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (02660, м.Київ, МСП, вул.Магнітогорська, 1; р/р 26005301241404 у Київському відділенні Промінвестбанку України, МФО 322250, ЄДРПОУ 22927045) штраф у сумі 4 500, 00 грн. , державне мито у розмірі 2 968, 00 грн., 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя