Ухвала суду № 26255170, 02.10.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 206/2206/2012 Провадження № 22-ц/0290/2799/2012Головуючий в суді першої інстанції:Бессараб Н.М.Категорія: 27 Доповідач: Шемета Т. М.02.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2012 м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої: Шемети Т.М.,

суддів: Матківської М. В., Пащенко Л.В.

при секретарі: Богацькій О.М.,

з участю представника позивача Марусич М.С., представника відповідача ПАТ Вінницький завод «Будмаш»»Любарської К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»»та апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк»на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.08.2012 року,

по цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк»до ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом до ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»»(Відповідач1), ОСОБА_4 (Відповідач2) про стягнення заборгованості за кредитним договором та, збільшивши і уточнивши позовні вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2008 року за № 2/08-к в розмірі 238 551 грн. 84 коп. та понесені судові витрати. Позов обґрунтовував тим, що між ним та Відповідачем 1 було укладено договір овердрафту. В забезпечення виконання зобов'язання Відповідачем1 позивач уклав з Відповідачем2 договір поруки № 179612 від 14.02.2008 року. Не зважаючи на те, що строк договору зазначено до 31.01.2009 року, у зазначений термін Відповідач1 отримані грошові кошти та відповідні нарахування не повернув, в зв'язку з чим і виникла заборгованість, про стягнення якої він звернувся до суду. Оскільки первинний договір було забезпечено порукою, позивач ставив вимогу про солідарне стягнення боргу і з позичальника, і з поручителя -відповідача 2.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.08.2012 року позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»»на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 238 551 грн. 84 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту 135 245 грн. 51 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом 86 667 грн. 80 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту 16 638 грн. 53 коп.. Вирішено питання про судові витрати. В задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»»подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив в цій частині рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивує наступним:

- суд не врахував термін дії договору: до 31.01.2009 р., після закінчення якого позивач не мав права нараховувати відсотки за користування коштами та нараховувати пеню, так як з моменту закінчення терміну дії договору припиняються договірні зобов'язання, а п. 7.1 Договору овердрафту передбачає, що в разі, якщо на момент закінчення дії договору у позичальника є заборгованість перед банком, то в даному випадку договір діє до повного виконання зобов'язань, що стосується лише зобов'язань, які вже нараховані на момент закінчення дії договору;

- суд вийшов за межі позовних вимог, так як умови договору овердрафту від 14.02.2008 року були змінені додатковою угодою від 25.06.2008 року, згідно якої набрала чинності нова редакція договору, де замість передбачених спочатку 17 % за користування кредитом, було встановлено 25 %, хоча позивач посилався лише на порушення положень договору в першій редакції, не зважаючи на це, суд стягнув відсотки в розмірі 25 %;

- суд не закрив провадження по справі, хоча спір існує між двома юридичними особами, а тому підсудний господарському суду, обов'язкової співучасті в даному випадку не передбачено і позивач має право звернутися окремо до фізичної особи як поручителя і до юридичної особи як позичальника.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ПАТ «УкрСиббанк»подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить в цій частині рішення суду змінити та стягнути солідарно з обох відповідачів заборгованість по договору овердрафту. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору поруки ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання відповідати за виконання ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»»в повному обсязі усіх його обов'язків, що виникли з договору овердрафта, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Окрім того, ОСОБА_4 є одночасно і головою правління ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»», і поручителем як фізична особа, а тому, підписуючи Додаткову угоду про зміну відсоткової ставки з 17 % до 25 % від імені ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»», він фактично завізував зміни до договору і як поручитель, тому суд прийшов до помилкового висновку про припинення договору поруки. Невірно суд застосував і положення ст. 559 ЦК України, так як п.3.1. розділу 3 Договору поруки передбачено, що договір поруки діє до повного припинення всіх зобов'язань Боржника за основним договором, тому застосування тут 6- місячного строку є невірним.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ПАТ Вінницький завод «Будмаш»», дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до наступних висновків:

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.

Так, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що 14.02.2008р. між АКІБ «УкрСиббанк»та ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»було укладено договір овердрафту № 2/08-к (т.1, а.с.12-20). В цей же день між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки за № 179612 (т.1, а.с.21). Згідно договору овердрафту було встановлено процентну ставку в розмірі 17 % та зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути отримані кошти не пізніше 31.01.2009 року. 25.06.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк»і ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»»було укладено додаткову угоду № 1 до договору овердрафту, за умовами п. 2.6.3 якої визначено, що за час фактичного користування овердрафтом позичальник сплачує банку проценти з розрахунку 25 % річних (а.с.13-23, т.2). В подальшому згідно рішення загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УкрСиббанк»змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків АКІБ «УкрСиббанк»(т.1, а.с.219-222). Позичальник своїх обов'язків по договору не виконав та станом на 24.04.2012 року

-2-

склалася загальна сума заборгованості за договором овердрафту № 2/08-к від 14.02.2008 року в розмірі 238 551 грн. 84 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 135 245 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом 86 667 грн. 80 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту 16 638 грн. 53 коп. (т.1, а.с. 223-228, 236-249). Суд першої інстанції вірно визначився з характером правовідносин, що виникли між позивачем та Відповідачем 1, які є зобов'язальними та регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що згідно укладеного договору поруки № 179612 від 14.02.2008 року (т.1, а.с. 21), ОСОБА_4 несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що й боржник. Однак відповідно до п. 2.1. договору поруки, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Всупереч цьому положенню договору поруки, позивач 25.06.2008 року уклав Додаткову угоду № 1 до договору овердрафту № 2/08-к від 14.02.2008 року, згідно якої збільшив відсоткову ставку за кредитом з 17 % до 25 %, не отримавши на це згоди поручителя та не поінформувавши його про таку зміну. В зв'язку з цим суд дійшов висновку про припинення договору поруки. Одночасно суд послався також на те, що строк виконання зобов'язання настав 31.01.2009 року згідно умов Основного договору, будь-яких претензій до поручителя позивач не пред'являв, а в суд позивач звернувся лише 08.09.2009 року, тому з урахуванням ч.4 ст. 559 ЦК України суд прийшов до висновку, що кредитор порушив строк пред'явлення вимоги до поручителя, а тому порука є припиненою.

Апелянт ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»»в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки в договорі овердрафту зазначено його кінцевий термін -31.01.2009 року, то позивач не мав права нараховувати та ставити вимогу про стягнення відсотків та пені після закінчення терміну дії договору, так як договір відповідно до п. 7.1. є продовженим в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань лише щодо коштів, нарахованих по договору на момент завершення його дії. Однак таке твердження апелянта є надуманим та власним трактуванням умов договору.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша ст. 598 ЦК України). Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. В даному випадку між позивачем та Відповідачем 1 було укладено договір позики (кредиту). У відповідності до положень ст. 1048 ЦК України «У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики». Згідно ст. 549 ЦК України, «Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання», а з аналізу параграфа 2 глави 49 розділу 1 книги п'ять Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не обмежує нарахування пені будь-яким терміном, а прив'язує умову її нарахування лише до порушення виконання грошового зобов'язання. Так, в п. 7.1 Договору (а.с.19. т.1, а.с. 22, т.2) зазначено, що «Договір набирає чинності з 14.02.2008 року по 31.01.2009 року (включно). Якщо на дату закінчення строку дії Договору у Позичальника є заборгованість перед Банком, то в даному випадку Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення овердрафта, сплаті відсотків, комісій, інших платежів, неустойки (пені), а також відшкодування збитків, заподіяних Банку, але у цей термін овердрафт Позичальнику не надається». Таким чином, будь-якого застереження щодо обмеження строку нарахування відсотків та пені вказаний пункт Договору також не містить, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними та правильних висновків суду не спростовують.

Договір овердрафту № 2/08-к, укладений 14.02.2008 року між позивачем та Відповідачем 1, є договором, на підставі якого між сторонами виникли цивільно-правові відносини. Пунктами 2.6.3 -2.6.10 встановлено порядок збільшення відсоткової ставки за договором, з яких вбачається, що таке підвищення можливе шляхом укладення Додаткової угоди. Дійсно 25.06.2008 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору овердрафту № 2/08-к від 14.02.2008 року (а.с.13-23, т.2), за умовами п. 2.6.3 якої визначено, що за час фактичного користування овердрафтом позичальник сплачує банку проценти з розрахунку 25 % річних. Таким чином, мало місце зміна розміру відсоткової ставки за Договором, а не зміна основного Договору та втрата ним чинності, тому посилання Відповідача 1 в апеляційній скарзі на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, так як фактично заборгованість склалася з Додаткової угоди, а не з Договору овердрафту від 14.02.2008 року, є безпідставним та не спростовує висновків суду першої інстанції.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору -характер і укладається саме для забезпечення останнього, а поручитель, згідно з ч.1 ст. 554 ЦК України, відповідає перед кредитором солідарно із позичальником. Пред'явлення позову до солідарних боржників одночасно, чи окремо один від одного, є правом банку (ч.1 ст. 543). Тому, враховуючи вимоги ст.ст. 15, 16, ч.2 ст. 118 ЦПК України, при визначенні судової юрисдикції слід виходити з того, що справи, які виникають із кредитних правовідносин, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства в разі пред'явлення позову до юридичної та фізичної особи як до солідарних боржників. З урахуванням того, що з умов договору овердрафту від 14.02.2008 р. № 2/08-к (т.2, а.с.13-23) та договору поруки № 179612 від 14.02.2008 р. (т.1, а.с.21) вбачається, що правовідносини між позивачем та відповідачами виникли з одних і тих самих правовідносин -отримання кредиту, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував, що в даному випадку існує спір між двома юридичними особами та не закрив в цій частині провадження по справі, не ґрунтується на нормах права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»не ґрунтуються на нормах закону, є безпідставними і не спростовують рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Що стосується апеляційної скарги ПАТ «УкрСиббанк», колегія суддів приходить до наступних висновків:

Згідно з ч.1 ст. 553, ч.1 ст. 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом вказаних норм матеріального права, поручитель хоча й пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч.2 ст. 555 ЦК України).

За положенням ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду. За який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, тощо. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно п. 2.1 Договору поруки № 179612 від 14.02.2008 року (а.с.21, т.1) «Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя. Під «Згодою Поручителя»Сторони розуміють візування Поручителем змін до Основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення Поручителем додаткової угоди до цього Договору щодо внесення відповідних змін». Пунктом 2.6.9 Договору овердрафта № 2/08-к від 14.02.2008р. (а.с.17, т.2) передбачено наступне: «Сторони дійшли згоди, що у разі надання забезпечення третьою особою, збільшення процентної ставки потребує погодження третьою особою Додаткової угоди до цього Договору та укладання додаткових угод до договорів, згідно яких третя особа надала забезпечення.». ПАТ «Укрсиббанк»вказує на те, що візування додаткової угоди про зміну відсоткової ставки відбулося з боку поручителя ОСОБА_4, оскільки він одночасно є головою правління боржника ВАТ

-3-

«Вінницький завод «Будмаш»», а тому, підписуючи додаткову угоду від імені основного боржника, завізував і свою згоду як поручителя. Однак таке твердження апелянта є помилковим: дійсно ОСОБА_4 є головою правління ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»», однак поручителем він виступав як фізична особа, а підписуючи додаткову угоду від імені основного боржника, виступав як його представник, тобто в даному випадку, виходячи з правової сутності юридичної і фізичної особи, ототожнення представника юридичної особи, яким виступає фізична особа і самої фізичної особи законодавством не передбачено та є неприпустимим.

Таким чином, в даному випадку підвищення процентної ставки за основним зобов'язанням відбулося без згоди поручителя -фізичної особи. Враховуючи те, що в зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення поруки з моменту укладення додаткової угоди № 1 від 25.06.2008 року про підвищення відсоткової ставки між позивачем та відповідачем 1 до Договору овердрафту № 2/08-к від 14.02.2008 року.

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.3.1, а.с.21, т.1) про його дію до повного припинення всіх зобов'язань Боржника за Основним договором, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя. Крім того, у кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений -«по 31 січня 2009 року (включно)»(п.7.1. Договору овердрафта, а.с.19, т.1. а.с. 22, т.2). За таких обставин у ПАТ «УкрСиббанк»виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 31 січня 2009 року, протягом наступних шести місяців. Таку вимогу до поручителя банк пред'явив лише 08.09.2009 року, пред'явивши позов в суд, тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку. Тому суд першої інстанції при постановленні рішення вірно визначився з суттю спору та застосував ч.4 ст. 559 ЦК України і в зв'язку з припиненням поруки відмовив у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_4 (Постанови Верховного Суду України від 18 липня 2012 року № 6-78 цс 12; від 21 травня 2012 року № 6-48 цс 11, від 23 травня 2012 року № 6-33 цс 12).

Отже, рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, а доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на нормах матеріального закону, є безпідставними і не спростовують рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК, колегія суддів

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Вінницький завод «Будмаш»»та апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «УкрСиббанк»відхилити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.08.2012 року по цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк»до ВАТ «Вінницький завод «Будмаш»», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: Т. М. Шемета

Судді: М. В. Матківська

Л.В. Пащенко